Ухвала

від 17.02.2015 по справі 825/3989/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3989/14 Головуючий у 1-й інстанції:Смирнова О.Є.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Автомаг-12» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Автомаг-12» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкове повідомлення-рішення від 04.12.2014 року № 0004592200.

Відповідно до постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись із зазначеним рішення суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити у справі нову постанову про відмову в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ГУ Міндоходів у Чернігівській області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Автомаг-12» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ у складі податкового кредиту взаємовідносин з ТОВ «Українські провідні медичні технології» за липень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 30.10.2014 року № 2504/22/38179278, у якому встановлено порушення позивачем вимог: п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ПП «Автомаг-12» занижено суму ПДВ, яка підлягає сплаті в бюджет на суму ПДВ 23001,00 грн., в т.ч. за липень 2014 року на суму 23001,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення області від 04.12.2014 року № 0004592200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 23001,00 грн. за основним платежем та 5750,00 грн. за штрафними санкціями.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 липня 2014 року між ПП «Автомаг-12» (покупець) та ТОВ «Українські провідні медичні технології» (постачальник) укладено договір № 55. За умовами даного договору ТОВ «Українські провідні медичні технології» (постачальник) зобов'язується поставити товар в обсязі, згідно замовлення, а ПП «Автомаг-12» (покупець) прийняти та оплатити. По мірі поставки товару постачальник виписує покупцю видаткові накладні та податкові накладні. Пунктом 3.4 договору передбачено, що товар поставляється покупцю після перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 5 робочих днів транспортом покупця.

Договір укладений на термін з дати підписання до 31.12.2014 року.

На виконання вимог договору ТОВ «Українські провідні медичні технології» продало ПП «Автомаг-12» товар згідно податкових накладних № 63 від 04.07.2014 року, № 64 від 11.07.2014 року та № 65 від 18.07.2014 року всього на суму 138004,36 грн., в т.ч. ПДВ - 23000,73 грн. Податкові накладні відображені в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за липень 2014 року.

Кількість та специфікація товару визначена згідно видаткових накладних № РН- 0704/03 від 04.07.2014 року, № РН-0711/03 від 11.07.2014 року та № РН-0718/02 від 18.07.2014 року.

Оплата вартості товару здійснювалася позивачем у безготівковому порядку, про що свідчить банківська виписка (а.с. 52).

Товар, а саме автозапчастини, за договором поставки № 55 від 04.07.2014 року доставлявся позивачу на склад перевізником на підставі договору перевезення вантажу автомобільним транспортом від 20.05.2014 року; договорів-заявок на автотранспортне перевезення вантажів по Україні від 03.07.2014 року № 8, від 10.07.2014 року № 19, від 17.07.2014 року № 31; акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року № 31/07/14-15, оскільки власний транспорт відсутній на підприємстві.

Судом встановлено, що ПП «Автомаг-12» орендує нежитлові приміщання, що підтверджується договором оренди об'єкта нерухомості від 25.01.2013 року № 01/2013, актом про приймання об'єкта нерухомості від 01.02.2013 року та банківською випискою.

Дані господарські відносини також підтверджують акти звірки взаємних розрахунків між ТОВ «Українські провідні медичні технології» і ПП «Автомаг-12», договором відступлення права вимоги від 18.12.2014 року № 31, банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями.

Придбані ПП «Автомаг-12» автозапчастини у контрагента ТОВ «Українські провідні медичні технології» були використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується договорами поставки товару від 03.01.2013 року №2, від 30 квітня 2013 року №83.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.6 ст.200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, податкові накладні, видані ПП «Автомаг-12», містять всі реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України, а тому згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України вони є підставою для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції з придбання товарів та послуг між позивачем та ТОВ «Українські провідні медичні технології» мали реальний характер, оскільки придбання товарів та послуг, зазначених у податкових та видаткових накладних, відбулось з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності ПП «Автомаг-12» наявні всі належні первинні документі, які підписані та скріплені печатками сторін та мають всі реквізити, як того вимагає чинне законодавство України, і які вимагаються від покупця законодавством і підтверджують реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку, також господарські операції спричинили реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 18 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.