Постанова

від 19.02.2015 по справі 815/665/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/665/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югметалсервіс» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

28 січня 2015 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югметалсервіс» (далі - ТОВ «Югметалсервіс») до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Котовська ОДПІ) про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що Котовською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Югметалсервіс» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 38671241, за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт про результати дотримання своєчасності, достовірності, повноти та сплати податку на додану вартість від 22.12.2014 року №219/15-04-22/33455719, яким встановлено порушення позивачем: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, із змінами і доповненнями, п.18 Порядку «Про затвердження Форми податкової накладної», затвердженого наказом Міндоходів від 14.01.2014 року №10, зареєстрованого у Мін'юсті від 30.01.2014 року №185/24962 та п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Мінфіном від 01.11.2011 року №1379, затвердженого у Мін'юсті від 22.11.2011 року №1333/20071, із змінами та доповненнями, та п.6 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.02.2013 року №201/22733 зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 9100,00 грн., у т.ч. за березень 2014 року в сумі 1600,00 грн., квітень 2014 року в сумі 7500,00 грн.

Позивач, зазначає, що ним надано заперечення на акт перевірки з вимогою про перегляд результатів акту перевірки, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки відповідачем залишені без змін та в подальшому було винесене податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200 щодо донарахування за основним платежем податку на додану вартість на суму 9100,00 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 4550,00 грн.

Позивач не погоджується з висновками, які викладені в акті перевірки, та вважає прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення неправомірним і винесеним з порушенням норм діючого законодавства з наступних підстав.

Так, з приводу встановлених перевіркою порушень позивач зазначив, що висновки про встановлені з його боку порушення зроблені відповідачем на підставі того, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», у якого згідно висновків акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 601/3/26-50-22-03/38671241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт плюс», податковий номер 38671241 з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року», відсутні адміністративно - господарські можливості для здійснення господарської діяльності, у зв'язку з чим вони не мають реального характеру.

Крім того, в акті зазначено, що перевіряючими використано висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 10.10.2014 року №579, висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014 року №543/15-05-07-02-14 з додатками заяви громадянки ОСОБА_2

В обґрунтування неправомірності прийняття оскаржуваного рішення позивач вказує на відсутність в його діях порушень, викладених в акті перевірки, посилаючись на те, що ним при включенні до податкового кредиту відповідних спірних сум дотримано вимоги податкового законодавства, а реальність та фактичність здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, в тому числі, господарським договором, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами - реєстрами наданих послуг, які були надані під час перевірки. Позивач зазначив, що надані первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, та відповідають вимогам, визначеним Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивач також зазначає, що на момент здійснення господарських операцій між ним і ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», останній був платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва платника податку на додану вартість, на підставі чого постачальником відповідних послуг на законних підставах були видані податкові накладні.

Позивач також звертає увагу суду на те, що відповідно до практики Верховного Суду України межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ відповідно до ст. 61 Конституції України мають індивідуальний характер, притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим і неправомірним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Представники сторін проти продовження розгляду справи в письмовому провадженні не заперечували.

Відтак суд ухвалив про розгляд справи в письмовому провадженні.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «Югметалсервіс» зареєстроване Котовською районною державною адміністрацією Одеської області 04.10.2005 року за №15391020000000067 (а.с.23).

04.10.2005 року ТОВ «Югметалсервіс» взято на податковий облік в органах державної податкової служби та станом на 02.07.2014 року перебуває на обліку в Котовській ОДПІ, та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25.10.2005 року №21797192 є платником ПДВ (а.с.22).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії АЄ №284941 основним видом економічної діяльності ТОВ «Югметалсервіс» є оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього (а.с.24-25).

Судом встановлено, що в період з 09.12.2014 року по 15.12.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Югметалсервіс», код ЄДРПОУ 33455719 з питань дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 38671241 за перевіряємий період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року, за результатами якої складено Акт про результати дотримання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість від 22.12.2014 року №219/15-04-22/33455719 (далі - Акт перевірки) (а.с. 13-18).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до Котовської ОДПІ заперечення на вищезазначений Акт перевірки від 26.12.2014 року №46 (а.с.19-21), за результатами розгляду яких Котовською ОДПІ висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 139-144).

На підставі Акту перевірки Котовською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 13650,00 грн., у тому числі 9100,00 грн. за основним платежем та 4550,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.9).

Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ «Югметалсервіс» порушено: п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV, із змінами і доповненнями, п.18 Порядку «Про затвердження Форми податкової накладної», затвердженого наказом Міндоходів від 14.01.2014 року №10, зареєстрованого у Мін'юсті від 30.01.2014 року №185/24962 та п.16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Мінфіном від 01.11.2011 року №1379, затвердженого у Мін'юсті від 22.11.2011 року №1333/20071, із змінами та доповненнями, та п.6 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та порядку його ведення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 01.02.2013 року №201/22733 зі змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на загальну суму ПДВ 9100,00 грн., у т.ч. за березень 2014 року в сумі 1600,00 грн., квітень 2014 року в сумі 7500,00 грн. (а.с.18).

В Акті перевірки зазначено, що при проведені перевірки використано акт ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 601/3/26-50-22-03/38671241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт плюс», податковий номер 38671241 з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року»; висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 10.10.2014 року №579, висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014 року №543/15-05-07-02-14 з додатками заяви громадянки ОСОБА_2 стосовно того, що вона не має ніякого відношення до фінансово-госпдарської діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС».

Так, при проведенні моніторингу результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів виявлено, що ТОВ «Югметалсервіс» мало фінансово-господарські взаємовідносини з сумнівним контрагентом, який має ознаки фіктивності. Так, згідно висновків акта ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Отже, ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

При цьому відповідачем в Акті перевірки зазначено, що надані до перевірки первинні та бухгалтерські документи складено з порушенням норм чинного законодавства.

Так, позивачем включено до реєстрів отриманих податкових накладних та до декларації з податку на додану вартість суми ПДВ по податкових накладних, заповнених з порушенням, а саме: неможливо ідентифікувати посадову особу, відповідальну за здійснення господарської операції, зокрема, на отриманих від ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» податкових накладних вказано прізвище особи, яка склала податкову накладну, ОСОБА_2, яка надала пояснення, що не має ніякого відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС».

Крім того, надані до перевірки товарно-транспортні накладні не підтверджують факт транспортування, оскільки не відповідають «Правилам перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363, зокрема, у зв'язку з відсутністю зареєстрованих за ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» транспортних засобів, зазначених у товарно-транспортних накладних, у графі «водій - експедитор» відсутній штамп ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС».

Як зазначено представником відповідача у письмових запереченнях проти позову, позовні вимоги, на його думку, є безпідставними, оскільки ним проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Югметалсервіс» з питань своєчасності, достовірності повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 38671241, за період з 01.03.2014 року по 30.04.2014 року. Відповідач зазначає, що з акту ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 601/3/26-50-22-03/38671241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт плюс», податковий номер 38671241 з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року», а також висновків ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 10.10.2014 року №579, висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014 року №543/15-05-07-02-14 вбачається відсутність фактичного надання послуг ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» для ТОВ «Югметалсервіс». При цьому, первинні документи, надані позивачем, оформлені з порушенням норм законодавства та не можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Досліджуючи правомірність включення позивачем спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту за спірний період по правовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС», суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Югметалсервіс» укладено з контрагентами наступні договори: з ТОВ «Мардарівське ХПП» від 15.01.2014 року укладено договір про постачання №_15.01.14 (а.с.34), з ПАТ «Технолог» укладено договір постачання від 03.04.2013 року №03.04.13 року (а.с. 35), з ТДВ «АРЕМ» укладено договір постачання від 05.03.2013 року №_05.03.13 (а.с. 36), з ТОВ «Хавестер» укладено договір постачання від 04.03.2013 року №04.03.13 (а.с.37), з ФГ «Меркурій Б» укладено договір постачання від 03.03.2013 року №03.03.13 (а.с.38), з ТОВ «Техносервіс-ТМТ» укладено договір постачання від 13.01.2014 року №_01.01.14 (а.с.39), з КПЕП «Котовьсктеплокомуненерго» укладено договір постачання від 17.01.2014 року №02.01.14 (а.с.40).

Відповідно до умов зазначених договорів продавець зобов'язується поставити, а покупець сплатити та прийняти продукцію матеріально-технічного призначення (товар). Ціна товару зазначається у відповідних рахунках та витратних накладних. Поставка товару продавцем здійснюється автомобільним транспортом на протязі 14 днів з моменту 100% попередньої оплати покупцем за умовами поставки: CPT - склад покупця (перевезення оплачено до складу покупця) відповідно до «Інкотермс» в редакції 2000 року.

Так, судом встановлено, що на виконання умов зазначених договорів позивачем (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автотранспортом з ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» (перевізник) від 03.02.2014 року №27 (а.с.53). Відповідно до п.1.1 Договору перевізник зобов'язується приймати до перевезення та доставляти звірений замовником вантаж відповідно до заявок замовника, а замовник зобов'язується надавати вантаж перевізнику та оплачувати за перевезення плату відповідно до заявок та актів виконаних робі, які є невід'ємною частиною договору. Перевізник зобов'язаний забезпечити подачу автотранспорту до усіх пунктів погрузки відповідно до заявок. Розмір та строки оплати за перевезення визначаються у заявках на перевезення. Строк дії договору - до 31.12.2014 року, та за умови відсутності пропозицій сторін щодо його розірвання, діє до кінця наступного року.

Крім того, на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем (орендар) укладено договір майнового найму (оренди) від 02.01.2014 року №01/14-22 (а.с.26-28) з ТОВ «Фокус +» (орендодавець), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування будівлю охорони, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Отамана Головатого,73/2, а також частину будівлі складу, яка розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Отамана Головатого,73/1. До договору надані акт прийому-передачі об'єкту оренди від 02.01.2014 року, розрахунок розміру орендної плати.

Позивачем (орендар) також укладено договір оренди нежитлового приміщення від 02.04.2012 року №14 з ПАТ «Уманська сільгосптехніка» (орендодавець) (а.с.30-31), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове користування приміщення, яке розташоване за адресою: м. Умань, вул. Залізняка, 2в. Договір оренди укладений строком на один рік і передбачає автоматичну пролонгацію. До договору надано акт прийому - передачі приміщення від 02.04.2012 року.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюються у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невинної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби".

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ «Югметалсервіс» проведена на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі наказу від 08.12.2014 року №493 та повідомлення про проведення документальної невиїзної перевірки від 08.12.2014 року №41.

Судом встановлено, що копії вище зазначеного наказу та направлення на перевірку на виконання вимог пп. 81.1 ПК України вручено під розписку засновнику ТОВ «Югметалсервіс» ОСОБА_3

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис. Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПКУ, якщо до закінчення перевірки або в терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам органу ДПС, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні на час її складання.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вищезазначених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Судом з'ясовано, що з метою виконання умов вищезазначених договорів постачання товарів, відповідно до яких поставка товару здійснюється покупцем (ТОВ «Югметалсервіс»), позивачем укладений договір перевезення вантажів автотранспортом з ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС».

Факт перевезення товарів повинен бути підтвердженим належними документами.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки на підтвердження здійснення послуг з перевезення вантажу позивачем надано заявки на перевезення вантажів автотранспортом (а.с.41-60), товарно-транспортні накладні (а.с.61-80).

З наданих до суду копій заявок вбачається, що вантаж перевозиться зі складів позивача на адреси покупців згідно договорів постачання. У заявках зазначається інформація та вага вантажу, що надає можливість ідентифікувати кожну окрему поставку згідно договорів постачання.

На підставі актів-реєстрів надання послуг за спірний період (а.с.81,82) отримані податкові накладні від 30.04.2014 року №166 на загальну суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн., та від 31.03.2014 року №288 на загальну суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн.

Оплата послуг з перевезення вантажу підтверджується позивачем наданими платіжними дорученнями з відповідною відміткою банка за березень 2014 року від 07.04.2014 року №30 на суму 9600,00 грн., в т.ч. ПДВ 1600,00 грн., та за квітень 2014 року від 13.05.2014 року №47 на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ 7500,00 грн.(а.с.85,86).

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно з п.11.1 означених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996 року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 вказаного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Надані до суду первинні документи, зокрема, товарно-транспортні накладні відповідають вимогам, встановленим вищевказаними положеннями нормативних актів, містять всі необхідні реквізити та співвідносяться між собою, та у своїй сукупності свідчать про фактичне здійснення перевезення вантажів на підставі договору, укладеного позивачем з ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС».

При цьому суд критично ставиться до тверджень відповідача щодо відсутності у власності ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» транспортних засобів з посиланням на інформацію з Центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Котовськ, оскільки слід враховувати, що підприємства у своїй діяльності не обмежені в праві укладати господарсько-правові угоди із іншими суб'єктами господарювання щодо оренди приміщень, устаткування та автотранспорту, використовувати залучені за цивільно-правовими угодами трудові та інші ресурси тощо, у зв'язку з чим невідображення у податковій звітності відомостей про наявні власні основні фонди не може розглядатись як безумовне свідчення відсутності у такого підприємства необхідних умов для ведення господарської діяльності.

Водночас, суд зазначає, що єдиною підставою для настання відповідальності платника податку, є неможливість підтвердження сум податку, включеного до складу податкового кредиту, податковими накладними, проте, як вже встановлено судом, відповідні податкові накладні у позивача на час перевірки були наявні.

Позивачем під час розгляду справи підтверджено належними доказами (товарно-транспортними накладними) фактичність перевезення вантажів зі складу Постачальника з метою їх подальшого використання в межах господарської діяльності позивача.

При цьому, суд зазначає, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Якщо контрагенти позивача не виконали своїх зобов'язань по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Жодна норма Податкового кодексу України, жоден законодавчий акт не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба.

Окрім того, суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальник був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Під час розгляду справи з боку відповідача не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що позивач та його контрагент у спірний період не були платниками ПДВ та не мали статусу юридичних осіб.

Крім того, суд зазначає, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Проте, як вже встановлено судом право позивача на віднесення спірних сум до складу податкового кредиту поставлено в залежність від даних про наявність порушень з боку контрагента позивача, що відображені в акті ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.07.2014 року № 601/3/26-50-22-03/38671241 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Компанія Горизонт плюс», податковий номер 38671241 з контрагентами за період з 21.09.2013 року по 27.06.2014 року», а також висновках ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 10.10.2014 року №579, висновки ОУ Б.Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 02.10.2014 року №543/15-05-07-02-14.

Водночас, суд доходить висновку, що відповідачем відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, так як вказані обставини щодо відсутності у контрагентів виробничих потужностей, не підтверджені допустимими та достатніми доказами, є тільки припущеннями податкового органу, що унеможливлює подальші вищевказані висновки, та не є свідченнями нікчемності правочину, та, крім того, вважає, що фактичне звинувачення у створенні фіктивного підприємства, що є злочином, відповідальність за який встановлена ст.205 КК України, та факт скоєння якого в порядку ст.72 КАС України може бути підтверджений тільки вироком суду, який набув законної сили, а ні актом перевірки податкового органу чи на підставі пояснень осіб, допитаних по кримінальній справі чи обвинувальним висновком.

Крім того, у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, позивачем сплачено у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості наданих послуг, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, укладена угода між позивачем та контрагентом до теперішнього ніким не оскаржена та не визнавалася недійсною у судовому порядку, «реальність» операцій підтверджено актами надання послуг, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, які відображають зміст та обсяг наданих послуг, вартість, підписані від імені юридичних осіб та завірені печаткою юридичних осіб, банківськими платіжними дорученнями, в яких зафіксовані всі відомості, необхідність засвідчення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та містять інформацію що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, а належні та допустимі докази, згідно з якими первинні бухгалтерські документи підписані неналежними особами, у матеріалах справи відсутні (а саме, висновки судової почеркознавчої експертизи).

Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 р. № 14/11 у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення: за тотожних обставин та на підставі вказаних норм Закону Верховний Суд України дійшов висновку про те, що «чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання».

При цьому, необхідно також враховувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також враховуючи приписи ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", є джерелом права та є обов'язковим для виконання Україною.

Європейський суд з прав людини (п'ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (заява №3991/03) у справі "Булвес"АД проти Болгарії зазначив наступне: "Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами

Отже, виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «КОМПАНІЯ ГОРИЗОНТ ПЛЮС» і правомірність віднесення позивачем спірних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Отже, позовні вимоги ТОВ «Югметалсервіс» про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п.1 ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи його окремих положень.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, враховуючи часткове задоволення позову, на користь позивача підлягає стягненню три четвертих частини сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 72, 79, 86, 94, 158-163,167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югметалсервіс» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200, - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податковое повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200 Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.01.2015 року №0000012200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Л.М. Токмілова

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югметалсервіс» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200, - задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податковое повідомлення-рішення від 15.01.2015 року №0000012200 Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 15.01.2015 року №0000012200.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.