Постанова

від 16.02.2015 по справі 816/89/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/89/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі судового засідання - Колодяжному Д.В.,

за участю: представника позивача - Радченка С.О. ,

представника відповідача - Гаспаряна С.С,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

15 січня 2015 року Приватне підприємство "Геологія" (надалі - ПП "Геологія", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.12.2014 року №0007322202/2935.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом з грубим порушенням норм податкового законодавства. Зазначає, що акт перевірки було отримано в один день з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, що є порушенням приписів ст. 86 Податкового кодексу України.

Зазначає, що актом перевірки встановлено порушення позивачем п.201.1,п.201.6 ст.201, п.198.1. п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 20640,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 10640,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 10000,00 грн. Позивач вважає такі висновки протиправними з огляду на те, що вони не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, а перевірка проведена без врахування всіх обставин та не досліджено у повному обсязі наданих під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку. З приводу взаємовідносин зі спірними контрагентами позивач вказує, що твердження контролюючого органу про фіктивність та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності із даним контрагентом ґрунтуються на припущеннях, а відтак є непідтвердженими та такими, що не відповідають дійсності.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У письмових запереченнях в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначав, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.201.1,п.201.6 ст.201, п.198.1. п.198.3, п.198.6. ст..198 Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту з ПДВ за наслідками господарських взаємовідносин із ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" та ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ". Вказував, що надані позивачем в ході проведення перевірки документи не підтверджують реальності здійснення господарських операцій. Зазначав, що до перевірки не було надано сертифікати відповідності, які б могли підтвердити якість продукції, товарно-транспортні накладні отримані від ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" не вірно оформлені, а саме: відсутній код автопідприємства, відсутній код підприємств замовника та вантажовідправника, відсутня печатка позивача, відсутні номери дорожніх листів вантажних автомобілів. Також вказує, що отримані податкові накладні від ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" не відповідають нормам чинного законодавства, в графі місцезнаходження юридичної особи - продавця вказана адреса за якою фактично підприємство відсутнє. Вказує, що контролюючим органом правомірно констатовано заниження податку на додану вартість та донараховано позивачу відповідні податкові зобов'язання.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ПП "Геологія" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 26 жовтня 2000 року, ідентифікаційний код 31160669, номер запису 15841070011000306, а також перебуває на податковому обліку у відповідача та зареєстрований платником ПДВ з 31 жовтня 2000 року /а.с.168-177/.

У період з 17.11.2014 року по 21.11.2014 року на підставі направлення від 14.11.2014 року №3052/16-03-22-02 /а.с.191 зворотній бік/ виданого Кременчуцькою ОДПІ Таракановим Д.Ю. - старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Кременчуцької ОДПІ, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1, статті 20, пп.78.1.1, п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, згідно наказу Кременчуцької ОДПІ від 14.11.2014 року №3319 /а.с.191/ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП "Геологія" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" (код ЄДРПОУ 39066980) за період квітень 2014 року та ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" (код ЄДРПОУ 38830460) за березень 2014 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 28.11.2014 року №2753/16-03-22-02-12/31160669, в якому відображено порушення позивачем п.201.1,п.201.6 ст.201, п.198.1. п.198.3, п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 20640,00 грн., в тому числі за березень 2014 року в сумі 10640,00 грн., за квітень 2014 року в сумі 10000,00 грн./а.с.17-33/.

На підставі висновку даного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0007322202/2935 /а.с. 35/.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996 визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів та госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку за погодженням з Міністерством фінансів України.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Судом встановлено, що в перевіряємий період позивач мав взаємовідносини з ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" та ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ".

10.03.2014 року між ПП "Геологія" (Покупець) та ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" (Постачальник) укладено договір №10/03 /а.с.37-38/, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця буровий інструмент згідно видаткових накладних на кожну партію Товару, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар.

На підставі рахунків-фактур №38 від 10.03.2014 року /а.с.52/ на загальну суму 12000,00 грн, у тому числі ПДВ 2000,00 грн /а.с.52/ та №78 від 21.03.2014 року на загальну суму 51840,00 грн, у тому числі ПДВ 8640,00 грн /а.с.53/ виписаних на виконання умов договору №10/03 контрагентом позивача ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" здійснено поставку Товару, що підтверджується видатковими накладними №38 від 10.03.2014 року на загальну суму 12000,00 грн, у тому числі ПДВ 2000,00 грн /а.с. 39/, №78 від 21.03.2014 року 78 на загальну суму 51840,00 грн, у тому числі ПДВ 8640,00 грн /а.с.41/, а позивачем оплачено поставлений товар, що підтверджується копіями банківських виписок /а.с.54/.

Для документального оформлення договору ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" складено податкові накладні від 10.03.2014 року №38 на загальну суму 12000,00 грн, у тому числі ПДВ 2000,00 грн /а.с.40/ та від 21.03.2014 року №78 на загальну суму 51840,00 грн, у тому числі ПДВ 8640,00 грн /а.с.42/. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Також, судом встановлено, протягом періоду, що перевірявся, між позивачем (по тексту договору - Покупець) та ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" укладено договір поставки № 0104-1 від 01.01.2014 року, згідно з яким, Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця буровий інструмент згідно видаткових накладних на кожну партію Товару, а Покупець прийняти та оплати Товар . Ціни, асортимент і кількість Товару узгоджуються Сторонами у видаткових накладних. Товар передається будь - яким зручним для Покупця видом транспорту (доставки) в м. Кременчук, м. Комсомольськ (по усному погодженню сторін), або за місцезнаходженням Постачальника, якщо Покупець вирішив оглянути товар на його відповідність. /а.с.57-58/.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії наступних документів: видаткову накладну №33 від 10.04.2014 року на загальну суму 12000,00 грн. у тому числі ПДВ 2000,00 грн. /а.с.64/, № 34 від 24.04.2014 року на загальну суму 48000,00 грн. у тому числі ПДВ 8000,00 грн. /а.с.67/, податкову накладну № 33 від 10.04.2014 року на загальну суму 12000,00 грн. у тому числі ПДВ 2000,00 грн. /а.с.65/, №34 34 від 24.04.2014 року на загальну суму 48000,00 грн. у тому числі ПДВ 8000,00 грн. /а.с.66/.

За отриманий товар позивач, 28.05.2014 року перерахував грошові кошти ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" у розмірі 60000,00 грн, що підтверджується банківською випискою /а.с.84/.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що перевезення придбаного товару за договорами № 0104-1 від 01.01.2014 року та №10/03 від 10.03.2014 року здійснювалося автотранспортним засобом під керуванням фінансового директора Матвійця О.М., що підтверджується товаро - транспортними накладними та подорожніми листами, оформленими відповідно до вимог чинного законодавства України. /а.с.68-75, 76-81/. Перебування Матвійця О.М. на посаді фінансового директора ПП "Геологія" підтверджується наказом ПП "Геологія" № 15 від 08.12.2004 року та розрахунковою відомістю по заробітній платі ПП "Геологія" за березень-квітень 2014 року /а.с.46-47/. Автотранспортний засіб Богдан 211040, реєстраційний № ВІ 7547 ВК, яким здійснювалося перевезення товару, знаходився в оренді Підприємства, що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу № 03-02/14 від 03.02.2014 року та Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії САК № 232007 від 11.11.2011 року /а.с. 43-45,51/.

Отриманий від контрагентів буровий інструмент було оприбутковано на балансі позивача, що підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 201 за березень 2014 року, карткою рахунку 201 за березень 2014 року та квітень 2014 року /а.с.55,56, 59-60/.

В подальшому, отриманий від ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" буровий інструмент було використано при виконанні експлуатаційно - розвідувальних робіт в кар'єрі ДнРУ (буріння експлуатаційних свердловин, обробка кернових та шламових проб) на ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", що підтверджується договором № 5347 від 26.12.2013 року, графіком виконання вказаних робіт, актами надання послуг, актами про закладення бурової свердловини, актами про закриття бурової свердловини, актами - допусками для виробництва робіт, що виконуються на території діючого підприємства /а.с.96-129/.

Вказані роботи здійснювалися ПП "Геологія" на підставі відповідних дозволів, виданих Підприємству: дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки - буріння свердловин під час геологічного вивчення родовищ корисних копалин та дозволу на експлуатацію устаткування підвищеної небезпеки /а.с.178-180/.

Для використання під - час проведення робіт, буровий інструмент було віддано під звіт працівникам Підприємства ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується накладними вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, що оформлювалися у березні 2014 року /а.с.55/. Працівники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували у трудових відносинах з позивачем, що підтверджується розрахунковою відомістю по заробітній платі ПП "Геологія" за березень 2014 року /а.с.47/.

У зв'язку із використанням під - час проведення робіт на Полтавському ГЗК, придбаний у ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" буровий інструмент було списано з балансу ПП "Геологія", що підтверджується довідкою - розрахунком «Калькуляція собівартості продукції (бухгалтерський облік)» від 31.03.2014 року за період березень 2014 р. та актами на списання /а.с.89-95/.

На момент придбання Товару, ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в стані припинення не перебували, знаходилися на податковому обліку, та були зареєстровані як платники ПДВ. Керівником ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" був Болдіжар Ш.П., а керівником ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ" - Банов О.В. Вказані особи підписували від імені Постачальників договори на поставку бурового інструменту та первинні документи. Наведені обставини підтверджуються Витягом та Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" та ТОВ "ПРОМРЕСТАЛ", а також Свідоцтвом про реєстрацію ТОВ "БІЗНЕСТЕХНОЛОГІЇ" платником ПДВ та Витягом № 1402284500072 з реєстру платників податку на додану вартість щодо ТОВ "Промрестал", копії яких наявні в матеріалах справи /а.с.155-167/.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача зі спірними контрагентами у перевіряємий період мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, а тому формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України.

Щодо посилання відповідача на те, що позивачем під час проведення перевірки не було надано сертифікати відповідності, які б могли підтвердити якість продукції суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України "Про підтвердження відповідності" N2406 від 17.05.2001 року, останній визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності, тобто регулює правовідносини, які не пов'язані з обчисленням та сплатою податків.

З огляду на наведене, наявність чи відсутність у покупця за договором сертифікатів на придбану продукцію ніяким чином не впливає на його право формувати податковий кредит, оскільки виникнення такого права закон пов'язує з іншими підставами.

Таким чином, посилання податкового органу на ненадання документів щодо якості отриманого від постачальника є недоречним, адже сертифікат якості не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки не містить інформації про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, його наявність не передбачена правилами ведення бухгалтерського та/або податкового обліку і не є належним і допустимим доказом факту здійснення господарської операції, а вимога щодо надання таких документів знаходиться поза межами прав наданих контролюючому органу.

Крім того, придбаний буровий інструмент не входить до переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №28 від 01.02.2005 року, у зв'язку з чим посилання перевіряю чого в акті перевірки на відсутність сертифікатів відповідності є необґрунтованим та безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача, основними доводами відповідача про вказані порушення, відповідно до акту перевірки є те, що товарно-транспортні накладні оформлені з порушенням вимог "Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" затверджених наказом Мінтрансу № 363 від 14.10.1997 року.

Суд виходить з того, що згідно з вказаним вище нормативно-правовим актом використання товарно-транспортної накладної є обов'язкове тільки у випадку, якщо мало місце надання транспортних послуг, тобто за умови участі у господарських відносинах між постачальником та покупцем третьої особи -перевізника.

Так, відповідно до ч. 1 преамбули вищезгаданих Правил - правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників.

Відповідно до розділу 1 Правил Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування. Згідно п.11 Правил, що передбачає порядок оформлення документів на перевезення також встановлено, що у процесі оформлення товарно-транспортної накладної беруть участь представники трьох осіб - вантажовідправника, вантажоодержувача та перевізника.

Як встановлено судом, товар перевозився транспортним засобом, який перебував в оренді ПП "Геологія". Придбаний товар перевозився фінансовим директором ПП "Геологія" - Матвійцем О.М. на підставі подорожніх листів та товарно-транспортних накладних.

В даному випадку невірне оформлення товарно-транспортних накладних не має жодного юридичного значення, в силу того що оформлення товарно-транспортних накладних є необов'язковим, оскільки відсутній один із учасників відносин - перевізник.

Крім того, право оформлення товарно-транспортної накладної відповідно до вказаних правил надане вантажовідправнику, яким позивач у господарських відносинах не був.

Оскільки постачальником в належний спосіб виконані зобов'язання щодо поставки товару, однак при цьому належним чином не оформлена товарно-транспортна накладна, але оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні, то факт здійснення операції підтверджується належним чином.

Сукупність наданих представником позивача документів дають достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору поставки із спірним контрагентом, окрім того, зі змісту первинних документів, долучених до матеріалів, в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірними операціями, зокрема, витрати позивача за цим договором повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність господарських операцій з придбання товарів, встановлено факт понесення позивачем витрат та сплати у ціні придбаних товарів податку на додану вартість, а також використання таких товарів у подальшій господарській діяльності позивача.

Суд звертає увагу на те, висновок відповідача про порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується головним чином на аналізі характеру господарської діяльності контрагента позивача, а саме на висновках актів щодо неможливості проведення зустрічної звірки по вищезазначеним спірним контрагентам.

Позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності.

Крім того, чинне станом на час виникнення спірних правовідносин законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування, чи формувати валові витрати.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", "якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість, а саме побудовані на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача та на підставі Актів про неможливість проведення зустрічних звірок.

Крім того, відповідно до пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знайшов у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, і прийшов до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на його припущеннях та належним чином не доведені, доводи відповідача протирічать вимогам закону та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивацій, наведених вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми Податкового кодексу України, відтак, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано та не на підставі закону, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на контролюючий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 16 грудня 2014 року №0007322202/2935.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Геологія" /код ЄДРПОУ / витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 /сто вісімдесят дві/ грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 20 лютого 2015 року.

Суддя Г.В. Костенко