Ухвала

від 19.02.2015 по справі 826/4260/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4260/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Мамчура Я.С., Шостака О.О.,

при секретарі: Гуменюк Т.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Технології та інвестиційний консалтинг» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 39626552208, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-російське підприємство «Технології та інвестиційний консалтинг» звернулися в суд з позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.03.2014 року № 39626552208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Алатар-Техно» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено відповідний акт від 27.02.2014 року №185/26-55-22-08/22821654.

Перевіркою встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Алатар-Техно» фактично не відбувались, а тому позивачем безпідставно відображено у складі податкового кредиту податкові накладні з реквізитами ТОВ «Алатар-Техно».

У зв'язку з виявленими порушеннями, відповідачем прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення № 39626552208 від 19.03.2014 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 165 823,00 грн., у тому числі за основним платежем - 132 658,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33165,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Алатар-Техно», як виконавцем, укладено Договір про надання послуг № 31 від 28.07.2011 року з додатком № 1 до нього, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язувався надати послуги по розробці механізмів державно-приватного партнерства, зазначені в Додатку № 1, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити вказані послуги відповідно до умов Договору. Також, між вищезазначеними сторонами укладено Договір про надання послуг № 27 від 11.07.2011 року з додатком № 1 до нього, згідно умов якого Виконавець зобов'язувався надати інжинірингові послуги з розробки виробничого та інвестиційного плану, зазначені в Додатку № 1, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити вказані послуги відповідно до умов Договору.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціям, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21.01.2011 у справі № 21-37а10. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Фактичне виконання умов вищезазначених договорів підтверджується: актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), картками рахунку, податковими накладними, які належним чином досліджено судом першої інстанції.

Подальше використання позивачем отриманих від контрагента послуг підтверджується наявним в матеріалах справи Договір № 7/ТЕО від 10.06.2011 року укладеним позивачем з Державним підприємством «Інвест Україна».

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду не може погодитись із посиланнями відповідача на нікчемність укладених позивачем договорів, оскільки, надаючи оцінку господарським правовідносинам вказуючи в акті перевірки на нікчемність правочинів, податковий орган виходить за межі своєї компетенції. Висновки про наявність мети укладання правочину, що порушує публічний порядок, може зробити лише суд в межах кримінального провадження, що має наслідком винесення вироку суду щодо конкретних суб'єктів та набуття чинності таким вироком.

Більш того, Акт ДПІ у Деснянському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Алатар-Техно», на який посилається відповідач, як на доказ відсутності у ТОВ «Алатар-Техно» можливості надати позивачу відповідні господарські послуги, лише фіксує факт неможливості проведення відповідної звірки та не може і не має давати оцінку реальності здійснених господарських операцій.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем належним чином підтверджено фактичність здійснених господарських операцій, укладені договори мали реальний характер та економічний зміст, у свою чергу відповідач жодних належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення не надав, висновки акта перевірки, як і доводи апеляційної скарги, ґрунтуються на припущеннях та повністю спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої відповідачем не виконано.

Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного відповідачем рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.02.2015 року.

Головуючий суддя: Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С.

Шостак О.О.

.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Мамчур Я.С

Шостак О.О.