Рішення

від 17.02.2015 по справі 909/1360/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 р. Справа № 909/1360/14

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: OU Solifinance, Narva mnt., 13A, Tallinn, Estonia, 10151

представник позивача: Романченко Марина Василівна, вул.Гарматна,33, офіс 79, м.Київ, 03067

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Юткарго", вул.Макогона, буд. 31 А, офіс 31, м.Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 896007,10 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Романченко М.В. - представник, (довіреність №002/01/15 від 12.01.15),

2. Горбатюк А.В. - представник, (довіреність №001/02/15 від 04.02.15),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

OU Solifіnance звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юткарго" про стягнення 896007,10 грн. вартості втраченого вантажу. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням зобов"язання щодо перевезення товару, що призвело до втрати вантажу переданого позивачем для перевезення.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд позов задоволити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчать відмітка відділу документального забезпечення суду на зворотньому боці ухвали про порушення провадження у справі від 03.12.14 та ухвал про відкладення розгляду справи від 23.12.14, 22.01.15 та 12.02.15, а також Списками згрупованих поштових відправлень за 04.12.14, 25.12.14, 23.01.15, 13.02.15.

Відповідно з п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" з наступними змінами, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. Згідно з п.3.9.1 зазначеної постанови, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду від 03.12.14, 23.12.14 , 22.01.15 та 12.02.15 надіслані відповідачеві рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною у позовній заяві: вул.Макогона, буд. 31 А, офіс 31, м.Івано-Франківськ, 76019, Спеціальному витягу станом на 03.12.14 та на інші відомі адреси відповідача, які зазначені в матеріалах справи були повернуті із відмітками "за закінченням строку зберігання " та "адресат вибув".

Станом на 17.02.15 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення його явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи із врахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Предметом позову в даній справі є матеріально правова вимога про відшкодування вартості втраченого товару переданого для перевезення в сумі 59853,51 дол.США, що станом на день подання позову згідно розрахунку позивача еквівалентно 896007,10 грн.

22.05.14 між сторонами даного спору укладено договір - заявку міжнародного перевезення вантажів №07/05/14, відповідно до якого замовник замовляє та оплачує, а експедитор надає послуги міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом.

Маршрут перевезення Італія (Брешія + Модена) - Казахстан, м.Караганда.

Дата та час завантаження: 1) 22.05.2014 р. м. Брешія; 2) 23.05.2014 р. м Модена.

Адреса митного оформлення експорту: AGL - DIVISION sp.z o.o. ul. Melgievska 32A, 20-209 Lublin, Poland.

Адреса митного оформлення імпорту та розвантаження: Казахстан, м.Караганда.

Найменування вантажу, категорія небезпеки: вантаж на палетах, комплектуючі до обладнання. Вантаж безпечний.

Кількість місць (піддонів): 36 палет (32 палети 1,2*0,8 м; 4 палети 1*0,8 м); вага: 22т.

Відповідно до п. 10.1 Договору-заявки, експедитор зобов'язаний кожний день до 10:00 год. ранку повідомляти замовнику про місцезнаходження машин; На прикордонному переході поставити тільки безкоштовні печатки, необхідні для перетину кордону.

Згідно п. 10.3 Договору-заявки, експедитор несе матеріальну відповідальність на період перевезення вантажу замовника відповідно до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Пунктом 10.5 Договору-заявки зазначено, що термін доставки вантажу на місце розвантаження: до 23.06.2014 р.

В п. 12. Договору-заявки вказані дані про авто/водіїв: Польська машина (до перевантаження) KR475VR/KR475UP, Rafal Rojek- ALZ196303. Українська машина (після перезавантаження) МАN АХ2932ЕВ/АХ2925ХР, Гошовський Михайло.

Відповідно до п. 19. Договору-заявки сторони погодили, що сторона, яка залучила для виконання зобов'язань по даному Договору-заявці третю сторону, несе матеріальну відповідальність за дії чи бездіяльність третьої сторони, як за свої власні.

Згідно п. 21. Договору-заявки за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним Договором-заявкою сторони несуть взаємну відповідальність у відповідності до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Для виконання перевезення за Договором-заявкою № 07/05/14 від 22.05.14. ТзОВ "Юткарго" (відповідач) залучило ТзОВ "Діола - Інвест", з яким уклало Договір № 05.06.14-к від 05.06.14 для перевезення по маршруту Польща - Казахстан.

ТзОВ "Діола - Інвест", в свою чергу, для виконання замовлення залучило ТОВ "Дісен-Дніпро Інт", з яким уклало Договір № 05.05.14 від 05.06.14.

ТзОВ "Дісен-Дніпро Інт" згідно заявки №1 від 05.06.14 на перевезення вантажів в міжнародному напрямку замовило перевезення ТзОВ "Експрес- Логістик".

Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі інвойсу №449/14 від 19.05.14 провів оплату товару в сумі 59853,51 дол.США, що підтверджується платіжним документом міжнародного зразка.

На підставі виставлених ТзОВ "Юткарго" рахунків №ЮТ-0000012 від 23.05.14 та №ЮТ-0000013 від 10.06.14 на виконання зобов"язання по оплаті вартості послуг перевезення за Договором-заявкою, позивач провів оплату замовлених послуг по перевезенню в сумі 8600,00 Євро, що підтверджується банківськими виписками міжнародного зразка від 30.05.14. та 12.06.14.

Згідно міжнародних товаро-транспортних накладних (CMR) від 22.05.14 та 23.05.14 під завантаження на дві фабрики Італії відповідачем подано польський автомобіль KR475VR/KR475UP для перевезення 21,499 т вантажу. Даний вантаж був доставлений та розвантажений на складі за адресою: Poland, 42160, Zajaczki Drugie Drozdki 9.

12.06.14 товар перезавантажено для перевезення ТзОВ "Експрес- Логістик" на автомобіль АХ2932ЕВ/АХ2925ХР та для митного оформлення направлений за адресою, зазначеною у Договорі-заявці №07/05/14 від 22.05.14 - ul. Melgievska 32A, 20-209 Lublin. Poland (заявка №1 від 05.06.14 на перевезення вантажів в міжнародному напрямку складена між ТзОВ "Дісен-Дніпро Інт" та ТзОВ"Експрес- Логістик").

Митне оформлення експорту здійснювалось фірмою, узгодженою сторонами - AGL - DIVISION sp.z o.o. За повідомленням декларанта фірми AGL - DIVISION sp.z o.o. експортна декларація не була закрита.

Подальше місцезнаходження вантажу невідоме, оскільки до місця призначення він не прибув, що підтверджується претензією № 334 від 23.07.14 ТОО "Інтерстройсервіс і К" з приводу того, що вантаж, який мав бути доставлений на її замовлення до м. Караганди, отримано не було.

Пунктами 1, 2 ст.17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі-Конвенція) передбачено, що перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Конвенції, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред'явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Виходячи з системного аналізу умов договору та норм чинного законодавства, суд встановив, що договір №07/05/14 від 22.05.14 укладений між сторонами є договором транспортного експедирування.

Статтею 929 Цивільного кодексу України, встановлено що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору (ст.932 ЦК України).

Прийнявши вантаж до перевезення без претензій та зауважень, відповідач тим самим взяв на себе відповідальність за збереження вантажу, тому враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства саме відповідач повинен відшкодувати понесені позивачем збитки за втрату 21,499 т товару вартістю 896007,10 грн.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції, лежить на перевізнику. Перевізник має довести, що втрата вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто діє презумпція вини перевізника.

Перевізник повинен відшкодувати шкоду, спричинену повною або частковою втратою вантажу в розмірі, що визначається на підставі вартості вантажу в місці та в час прийняття його до перевезення (ст. 23 Конвенції).

Статтею 934 ЦК України, встановлена відповідальність експедитора за договором транспортного експедирування. За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки ( ст. 623 ЦК України).

Особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Згідно ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ст.226 Господарського кодексу України).

За змістом ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (упущена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

В силу ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарській санкції.

Для застосування такого виду господарської санкції, як відшкодування збитків, необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи); шкідливого результату такої поведінки - збитків, їх наявності та розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки. У разі відсутності хоча б одного з елементів, відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги умови спірного договору, а також не подання відповідачем доказів, що підтверджують доставку товару за місцем його призначення чи наявність у нього товару та можливості його повернення позивачу, суд констатує, що дії відповідача, що спричинили втрату вантажу є неправомірними (протиправними). Таким чином, внаслідок неправомірних дій відповідача позивачем понесено втрати, що становлять вартість втраченого відповідачем товару , на загальну суму 896007,10 грн., які за своєю правовою природою є збитками.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів фактичної доставки за місцем призначення переданого позивачем товару та можливості повернення його позивачу.

У зв'язку з цим, суд вважає доведеним розмір збитків, заявлений позивачем до стягнення, оскільки надані позивачем в його обґрунтування докази є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 34 ГПК України.

Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Судом встановлено, що дії відповідача що призвели до втрати вантажу є неправомірними та стали наслідком понесення позивачем втрат, що становлять вартість одержаного відповідачем товару, а відтак, наявний причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками позивача. Разом з цим, судом також встановлено, що відсутності своєї вини у заподіянні збитків позивачу відповідачем в порушення вимог ч.1ст.33 ГПК України не доведено.

Таким чином, суд, встановивши в діях відповідача наявність всіх обов'язкових елементів складу правопорушення, приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

На підставі викладеного у відповідності до Конституції України, Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ст.ст. 611, 623, 929, 932, 934 ЦК України, ст.ст.216, 217, 224, 225 ГК України, керуючись ст.33, 34, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов OU Solifinance до товариства з обмеженою відповідальністю "Юткарго" про стягнення 896007,10 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Юткарго", вул.Макогона, буд. 31 А, офіс 31, м.Івано-Франківськ, 76019 (код 38712371) на користь OU Solifinance, Narva mnt., 13A, Tallinn, Estonia, 10151(податковий номер KMKR: EE100909247 (VAT), код 10938664) - 896007,10 (вісімсот дев"яносто шість тисяч сім гривень десять копійок) - вартості втраченого вантажу та 17920,14 (сімнадцять тисяч дев"ятсот двадцять гривень чотирнадцять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.02.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"