Рішення

від 17.02.2015 по справі 910/362/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.2015Справа №910/362/15-г

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп"

до товариства з обмеженою відповідальністю"ВМП"

про стягнення 88 798,73 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники :

Від позивача - Коржук І.О.(дов. від 08.08.2014)

Від відповідача: не з"явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору підряду у розмірі 88 798,73 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.01.2015 порушено провадження у справі №910/362/15-г та призначено до розгляду на 05.02.2015.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 05.02.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розгляд справи відкладено на 17.02.2015.

В судове засідання 17.02.2015 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 17.02.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Сі Груп» (надалі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВПМ» (надалі відповідач) було досягнута усна взаємна домовленість про виконання протягом 2011 - 2013 років комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по виготовленню та монтажу алюмінієвих фасадних конструкцій та вузлів примикання на об'єктах відповідача.

На виконання домовленостей про виконання протягом 2011 - 2013 років комплексу спеціальних будівельно-монтажних робіт по виготовленню та монтажу алюмінієвих фасадних конструкцій та вузлів примикання Позивачем були виконані наступні роботи, що підтверджується, зокрема:

- актом № ОУ-0000008 від 12.03.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 12420,25 грн., рахунок-фактура № СФ- 0000006 від 14.02.2013 на суму 12420,25 грн.;

- актом № ОУ-000046 від 17.09.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 14247,68 грн., рахунок-фактура № СФ-0000058 від 17.09.2013 на суму 14247,68 грн.;

- актом № ОУ-000045 від 17.09.2013 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 8190,00 грн., рахунок-фактура № СФ-0000059 від 17.09.2013 на суму 8190,00 грн.;

- актом № ОУ-ОООООН від 31.03.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 1152,00 грн., рахунок-фактура № СФ- 0000009 від 29.03.2012 на суму 1152,00 грн.;

- актом № ОУ-0000024 від 04.07.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 616,80 грн., рахунок-фактура № СФ- 0000026 від 04.07.2012 на суму 616,80 грн.

- актом № ОУ-000037 від 11.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано робіт на суму 10002,00 грн.;

- актом № ОУ-000038 від 11.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано робіт на суму 39270,00 грн.;

- актом № ОУ-0000016 від 22.12.2011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 900,00 грн.;

- актом № ОУ-0000017 від 22.12.2011 здачі-прийняття робіт (надання послуг) Позивачем було виконано, а Відповідачем прийнято робіт на суму 2000,00 грн.

Всього позивачем було виконано, а відповідачем не оплачено станом на день подання позовної заяви робіт на суму 88798,73 грн.

Як вбачається із взаємовідносин сторін, між ними укладено договору підряду, факт укладення якого підтверджується двосторонніми актами здачі-прийняття робіт.

Зокрема, Вищий господарський суд України, який в п.1 Оглядового листа від 18.02.2013 № 01-06/374/2013 «Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» висловив правову позицію, згідно якої договір підряду може бути укладений у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Пояснюючи це тим, що замовник звернувся до підрядника з позовом про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням підрядником зобов'язань за договором підряду, укладеним у спрощений спосіб шляхом підписання актів здачі-приймання виконаних робіт. Залишаючи без змін рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено позовні вимоги, Вищий господарський суд України зазначив таке. Згідно з частиною першою статті 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Таким чином, підписання актів здачі-приймання виконаних робіт свідчить про укладення договору підряду у спрощений спосіб і цей договір є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.05.2012 № 21/5005/14068/2011).

В свою чергу, як вбачається із приписів ст.837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Пунктом 4 ст.882 ЦКУ передбачено, що передавання робіт підрядчиком і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) направлені позивачем на його адресу листом (додається) та не висловив жодних зауважень з приводу цих актів виконаних робіт, зокрема акт № ОУ-000017 від 31.05.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 6572,00 грн.; акт № ОУ-000037 від 11.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 10002,00 грн.; акт № ОУ-000038 від 11.10.2012 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 39270,00 грн., всього на загальну суму 55844,00 грн.

У відповідності з ч.1 ст.854 ЦКУ замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.

У зв'язку з наведеним, відповідач відповідно до ч.1 ст.854 ЦКУ зобов'язаний сплатити позивачу обумовлену ціну, оскільки позивач виконав роботи повністю, здав їх відповідачу про, що свідчить підписані між сторонами акти здачі-прийняття робіт та відсутність будь-яких обґрунтованих претензій з боку відповідача до позивача щодо актів здачі-прийняття робіт, (надання послуг), які без жодних пояснень не підписані відповідачем.

Таким чином, в порушення прийнятих на себе зобов'язань, в передбаченому обсязі та терміни відповідач не оплатив виконані позивачем роботи.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак до нього застосовуються відповідні положення законодавства про договори підряду.

Відповідач в порушення діючого законодавства не виконав в повному обсязі та належним чином прийняті на себе зобов'язання.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги , якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Укладений між сторонами договір має ознаки договору підряду, а відтак суд застосовує норми що регулюють даний вид договорів.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Відповідно до ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт, то позовні вимоги про стягнення з нього основного боргу в розмірі 88 798,73 грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню в розмірі визнаному судом обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп" задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю"ВМП" (03055, м. Київ, Шевченківський район, проспект Перемоги, буд. 22, кв. 145, код ЄДРПОУ 31031175) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейн Сі Груп" (03680, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 525, код ЄДРПОУ 36392201) основний борг в розмірі 88 798(вісімдесят вісім тисяч сімсот дев'яносто вісім) грн. 73 коп. та судовий збір у розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання повного тексту рішення - 20.02.2015