Ухвала

від 11.02.2015 по справі 821/3904/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 р. Справа № 821/3904/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будівельно-Торгівельна фірма "Стройград" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання необґрунтованими висновків акту перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство "Будівельно-Торгівельна фірма "Стройград" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про:

- визнання необґрунтованими висновки акту від 27.11.12 року № 2725/22-4/35329343 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП БТФ "Стройград" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Херсонбудпром" та з контрагентами покупцями за березень, квітень, травень та червень 2012 року" щодо порушень ПП БТФ "Стройград" ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених при придбанні товарів у ТОВ "Херсонбудпром" у березні-червні 2012 року, п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит за березень-червень 2012 року на суму 18 901 грн., 15 080 грн. за квітень, 144 320 грн. за травень, 6 680 грн. за червень 2012 року, та виключити їх із зазначеного акту;

- визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.12.12 № 0008632200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 184981 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 46 245 грн., що було прийнято на підставі висновків акту від 27.11.12 року № 2725/22-4/35329343 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПП БТФ "Стройград" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ "Херсонбудпром" та з контрагентами покупцями за березень, квітень, травень та червень 2012 року".

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року задоволено частково позовні вимоги приватного підприємства "Будівельно-Торгівельна фірма "Стройград".

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби від 12.12.12 № 0008632200 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 184981 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 46245 грн.

В решті позову відмовлено.

Відшкодовано з Державного бюджету на користь приватного підприємства "Будівельно-Торгівельна фірма "Стройград" (код ЄДРПОУ 35329343) витрати по сплаті судового збору в сумі 414 грн. (чотириста чотирнадцять гривень) 12 коп.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Будівельно-Торгівельна фірма "Стройград" є юридичною особою, суб'єктом підприємницької діяльності з 01.08.2007, здійснює діяльність у сфері будівництва будівель, перебуває на обліку в ДПІ у м. Херсоні як платник податку на додану вартість.

У період з 19 листопада 2012 року по 21 листопада 2012 року відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з з ТОВ "Херсонбудпром" та з контрагентами покупцями за березень, квітень, травень та червень 2012 року. За результатами перевірки складено акт № 2725/22-4/35329343 від 27 листопада 2012 року.

Перевіркою встановлено порушення ч. 1 ст. 201, ч. 1-6 ст. 203, ст. 215, 216 ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП БТФ "Стройград" при придбанні товарів у ТОВ "Херсонбудпром" у березні-червні 2012 року; п. 198.2 ст. 198, п. 198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет на суму ПДВ 184981 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 18901 грн., за квітень 2012 року - 15080 грн., за травень 2012 року - 144320 грн. та за червень 2012 року - 6680 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0008632200 від 12 грудня 2012 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 231 226 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 184 981 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в сумі 46 245 грн.

Задовольняючи частково, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджені обставини вчиненої господарської операції по закупівлі у березні-червні 2012 року будівельних матеріалів у ТОВ "Херсонбудпром", надано докази формування податкового кредиту у сумі 184 981 грн., у зв'язка у з чим, що податкове повідомлення - рішення від 12.12.12 року № 0008632200 є незаконним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому колегія суддів акцентує до увагу на тому, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавство висуває лише одну умову - вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результати робіт, послуг.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п.198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару, що призвели до об'єктивної зміни складу його активів, здійснення таких операцій у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вказаних вище норм законів при формуванні податкового кредиту останній не може бути позбавлений такого права.

Необґрунтована ж податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування.

Як вбачається з установлених судом першої інстанції обставин, 01 березня 2012 року між ПП "БТФ "Стройград" та ТОВ "Херсонбудпром" було укладено договір купівлі-продажу № 44. Найменування, кількість та ціна товару визначається видатковими накладними. 01 березня 2012 року укладено також договір про надання послуг № 45, відповідно вказаних в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною договору.

05 березня 2012 року між ПП "БТФ "Стройград" та ТОВ "Херсонбудпром" укладено договір поставки №001/03, за яким ТОВ "Херсонбудпром" зобов'язується поставити та передати у власність ПП "БТФ "Стройград" товар згідно заявці.

Також, 07 травня 2012 року між позивачем та ТОВ "Херсонбудпром" було укладено договір №52 про надання транспортних послуг.

В підтвердження надання ТОВ «Херсонбудпром» послуг, позивачем надано податкові накладні за березень-червень 2012, які внесені до реєстру виданих та отриманих накладних за відповідний звітний період; квитанції; акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) екскаватора, завантажувача, рахунки - фактури, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) екскаватора, погрузчика.

Також, судом першої інстанції було досліджено інші первинні документи, платіжні доручення та касові ордери, за розрахунки між підприємствами, які проводились частково у безготівковій формі та частково готівкою до кас.

Доводи відповідача щодо наявності кредиторської заборгованості у позивача перед ТОВ "Херсонбудпром" станом на 31.03.2012 р., та 30.04.2012 року, спростовані належними доказами під час розгляду справи в суді першої інстанції, та не були підтверджені у ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а тому вмотивованого висновку дійшов суд першої інстанції про повний розрахунок позивача з контрагентом за поставлений товар та надані послуги.

Окрім цього, за результатами зазначених господарських операцій на підставі наявних первинних документів позивачем відповідні податкові накладні заносились до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого заносились до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди.

Фактичне здійснення господарських операцій позивача зі своїм безпосереднім контрагентом підтверджена належним чином, а наведені документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Отже, факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з ТОВ "Херсонбудпром" з березня 2012 року по червень 2012 року є доведеним.

Слід зазначити, що в матеріалах справи міститься перелік контрагентів, яким було реалізовано отриманий від контрагента товар та послуги: ТОВ СП "Нібулон" , ТОВ "Уніфер", ООО Фірма "Тес", ТОВ ТГ "Теплотехника", ТОВ "Агропродукт-Херсон", ТОВ "Укрспецтранс".

На підтвердження взаємовідносин з якими надано договори підряду, додаткова угода щодо монтажу дощових та монтажу побутових стоків, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, акти приймання виконаних робіт, локальні кошториси, відомості ресурсів, договори по поставці товару, рахунки-фактури, видаткові накладні на підтвердження виконання ремонтних робіт, збут матеріалів для будівництва, довіреності на підтвердження отримання товару .

Посилання податкового органу щодо наявності кримінальної справи відносно посадових осіб підприємств - контрагента позивача на причетність до фінансово-господарської діяльності цих суб'єктів господарювання, метою реєстрації яких є «фіктивне» підприємництво, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки наведені відповідачем обставини не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В той же час, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентом.

Посилання податкового органу на акт ДПІ у м. Херсоні Херсонської області ДПС від 03.09.2012 року №462/22-4/37125331 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Херсонбудпром" колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при отриманні товару у ТОВ "Херсонбудпром", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.

Також, необґрунтованими є твердження податкового органу щодо відсутності у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Отже, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги та досліджував господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Апелянтом не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагента або позивача.

При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2012 року №0008632200, яким суб'єкту господарювання визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 231 226, 00 грн. є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам,. які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко