Рішення

від 17.02.2015 по справі 912/303/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 рокуСправа № 912/303/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №912/303/15-г

за позовом: Прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств, від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Кіровоград

до відповідача: фермерського господарства "ТОВІКРО", с. Нова Павлівка, Кіровоградський район, Кіровоградська область

про стягнення 34 254,02 грн.

Представники сторін:

від прокуратури - Олаг О.С., старший прокурор відділу (посвідчення № 010545 від 20.10.12 р);

від позивача - Яцканич М.І., довіреність № 237 від 29.10.14;

від відповідача - Кириченко В.О., довіреність № б/н від 17.02.15.

В судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Прокурор Кіровоградського району Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Український державний фонд підтримки фермерських господарств, від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств звернувся до господарського суду з позовною заявою № 2-60вих-15 від 15.01.2015, яка містить вимоги про стягнення з фермерського господарства "ТОВІКРО" 31 034,38 грн. заборгованості по фінансовій допомозі, з них: 30 000,00 грн. основного боргу, 164,38 грн. пені, 870,00 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) за договором про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству № 14 від 15.09.2009.

Заявою № 2-391вих-15 від 09.02.2015прокурор збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. основного боргу, 2 011,23 грн. пені та 2 242,79 грн. інфляційних втрат, що складає 34 254,02 грн. (а.с.35-36).

В судовому засіданні 17.02.2015 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення їх розміру.

Відповідно до частини четвертої ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог.

Оскільки згідно з частиною третьою ст. 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач, то у разі прийняття судом зміни кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір (п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Враховуючи наведене, господарський суд приймає заяву прокурора № 2-391вих-15 від 09.02.2015 про збільшення розміру позовних вимог та розглядає справу з урахуванням нової ціни позову, вказаної у даній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги визнав повністю.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фермерське господарство" Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики.

Згідно статті 11 Закону України "Про фермерське господарство" та Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 р. №1102, Український державний фонд підтримки фермерських господарств на поворотній основі надає фермерським господарствам фінансову підтримку.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2009 між Кіровоградським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та фермерським господарством "ТОВІКРО" укладено договір №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (далі по тексту - Договір).

За умовами укладеного договору позивач зобов'язався надати відповідачеві фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у розмірі 100 000,00 грн. (розділ 1 договору), а відповідач прийняв зобов'язання використати підтримку (допомогу) за цільовим призначенням і повернути її у визначений договором строк.

Відповідно до розділу 2 договору фінансова підтримка (допомога) надається для провадження виробничої діяльності.

Згідно з пунктом 3.4.2. фермерське господарство "ТОВІКРО" зобов'язалось повернути кошти фінансової підтримки (допомоги) за наступним графіком:

- до 01.10.2010 року в сумі 10 000,00 грн.

- до 01.10.2011 року в сумі 20 000,00 грн.

- до 01.10.2012 року в сумі 20 000,00 грн.

- до 01.10.2013 року в сумі 20 000,00 грн.

- до 01.10.2014 року в сумі 30000,00 грн.

Умови договору узгоджені між сторонами шляхом їх підписання та скріплення печатками.

При вирішенні спору, господарський суд виходить з наступного.

Укладений між сторонами договір №14 від 15.09.2009 за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за якими регулюються главою 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 глави 71 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на банківський рахунок відповідача згідно платіжного доручення №9 від 16.09.2009 суму фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 100 000,00 грн. (а. с. 14).

Однак, відповідач свої зобов'язання за договором щодо повернення сум фінансової підтримки в строки, визначені п. 3.4.2. договору, виконав не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор Кіровоградського району вже звертався до господарського суду з позовом про стягнення фермерського господарства "ТОВІКРО" заборгованості за договором №14 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 15.09.2009, строк сплати якої наступив до 01.10.2011, 01.10.2012 та 01.10.2013 (а.с. 26).

Так, рішенням господарського суду від 17.06.2014 у справі №912/1704/143 з відповідача була стягнута заборгованість по фінансовій підтримці за вищезгаданим договором в загальній сумі 69 223,61 грн., яка виникла у зв'язку з несплатою суми основного боргу - 68 400,00 грн. в термін до 01.10.2011, 01.10.2012 та 01.10.2013.

Відповідно графіку сплати платежів, обумовленого сторонами в п. 3.4.2 Договору, відповідач повинен був повернути позивачу 30 000,00 грн. отриманої фінансової підтримки (допомоги), строк сплати якої наступив до 01.10.2014.

Доказів на підтвердження повернення суми фінансової підтримки (допомоги) в розмірі 30 000,00 грн. в строк до 01.10.2014. відповідачем суду не подано.

17.09.2014 позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою № 53-011/42 про сплату боргу в сумі 30 000,00 грн. (а.с. 17), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відсутність оплати за Договором зі сторони відповідача стало підставою для звернення прокурора до господарського суду з позовом у даній справі.

Згідно вимог статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем суми отриманої фінансової підтримки (допомоги), позовні вимоги прокурора Кіровоградського району Кіровоградської області про стягнення з фермерського господарства "ТОВІКРО" 30 000,00 грн. заборгованості є обґрунтованими підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, пунктом 5.2 Договору № 14 від 15.09.2009 за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує позивачу пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

Згідно розрахунку прокурора та позивача сума пені становить 2 011,23 грн. за період:

з 01.10.2014 по 12.11.2014 в сумі 883,56 грн.;

з 13.11.2014 по 31.12.2014 в сумі 1 127,67 грн. (а.с. 37).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 2 011,23 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума заявлених інфляційних втрат за період з жовтня 2014 по грудень 2014 згідно розрахунку прокурора та позивача становить 2 242,79 грн. і підлягає стягненню на підставі вказаної вище норми.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора Кіровоградського району є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства "ТОВІКРО" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Нова Павлівка, вул. Кірова, 41, ідентифікаційний код 36098391) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (м. Київ, вул. Суворова, 9, ідентифікаційний код 20029342), від імені якого діє Кіровоградське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (25006, м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 84, ідентифікаційний код 22217705, р/р 37122009001007 в ГУДКСУ у Кіровоградській області, МФО 823016) 34 254,02 грн. заборгованості по фінансовій підтримці, з якої: 30 000,00 грн. основного боргу, 2 011,23 грн. пені та 2 242,79 грн. втрат від інфляції.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з фермерського господарства "ТОВІКРО" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Нова Павлівка, вул. Кірова, 41, ідентифікаційний код 36098391) на користь Державного бюджету України (р/р 31211206783002 в Головному Управлінні Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, МФО 823016, код 38037409, отримувач коштів УК у м. Кіровограді (м. Кіровоград) 22030001) - 1 827,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.02.2015

Суддя В.В.Тимошевська