Постанова

від 04.02.2015 по справі 826/18849/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2015 року 16:08 № 826/18849/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Федоровій О.В., за участю представників: позивача - Галонського В.М., відповідача - Диби Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року № 100126552209, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 04 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 грудня 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» (далі - ТОВ «ТОРНАБУОНІ», позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року № 100126552209, прийнятого Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесене податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на фактичних обставинах та нормах чинного законодавства.

Позивач зазначає, що відповідач, продублювавши нічим не доведені висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» за період діяльності з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р., зробив необґрунтовані припущення, що взаємовідносини зі своїм контрагентом платник податку декларував з метою штучного формування податкового кредиту, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

Позивач вказує на те, що ним на запит контролюючого органу були надані первинні документи, що підтверджують формування податкового кредиту, про що перевіряючим зазначено в акті перевірки.

Разом з тим, контролюючим органом не було надано належної оцінки та проігноровано фінансово-господарські документи позивача по взаємовідносинах з контрагентом та зроблено упереджені висновки щодо порушень податкового та іншого законодавства з боку підприємства.

На переконання позивача, не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючим, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Як наслідок, позивач вважає, що висновки викладені в акті перевірки базуються на припущеннях та неналежних доказах, посилання в ньому на порушення вимог діючого законодавства безпідставне та неправомірне, фактичне виконання господарських зобов'язань між ТОВ «ТОРНАБУОНІ» та його контрагентом (ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ») підтверджено всіма необхідними первинними документами, а тому, на переконання позивача, твердження контролюючого органу про відсутність у платника податків при укладенні договору та здійсненні господарських операцій з контрагентом господарської мети суперечить чинному законодавству України та є безпідставним.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги повністю підтримав та просив їх задовольнити.

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подала заперечення на адміністративний позов, в яких зазначає, що враховуючи висновки акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» за період діяльності з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р. та враховуючи норми законодавчих актів, документи по взаємовідносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» складені всупереч вимогам діючого законодавства України, в зв'язку з чим не має можливості підтвердити факт здійснення господарських операцій та відсутні підстави для включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість вартості товару, оформленого як поставленого вказаним вище контрагентом.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, контролюючим органом правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях, відповідач просить в задоволенні позовних вимог повністю відмовити, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34979567) зареєстроване Головним управлінням юстиції у місті Києві за № 10701020000028031 від 27.04.2007 р. Вказане товариство розташоване за адресою: 01001, м. Київ, вул. Хрещатик/Заньковецької, буд. 15/4 літера «А».

ТОВ «ТОРНАБУОНІ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 08.05.2007 р. за № 44692, на дату підписання акту перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва № 100046123 від 12.06.2007 р. ТОВ «ТОРНАБУОНІ» є платником податку на додану вартість з 12.06.2007 р. (індивідуальний податковий номер 349795626557).

ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну невиїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» (код за ЄДРПОУ 34979567) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38354571) за січень-лютий 2014 року, за результатами якої складено Акт № 568/26-55-22-9/34979567 від 26.06.2014 р. (далі - Акт № 568/26-55-22-9/34979567).

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення наступних вимог:

- ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями, в результаті чого ТОВ «ТОРНАБУОНІ» занижено податок на додану вартість на 364 500 грн., в т.ч. в січні 2014 року у сумі 337 500 грн., в лютому 2014 року - 27 000 грн.

21 липня 2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 568/26-55-22-9/34979567, прийняла податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 100126552209, яким згідно з підпунктами 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями за порушення вимог ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами і доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 547 000 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 364 500 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 182 500 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Державної фіскальної служби України, які своїми рішеннями відповідно від 29.09.2014 р. № 9638/10/26-15-10-04-04 та від 27.10.2014 р. № 5649/6/99-99-10-01-15 його скарги залишили без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Незгода з зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням відповідача обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд не погоджується з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88), Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 12.06.1996 р. за № 293/1318 (далі - Інструкція № 99).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 1 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки, за наслідками проведення останньої контролюючим органом встановлені порушення наступних вимог: ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зі змінами і доповненнями.

З цього приводу, суд зазначає, що відповідно до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно з п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Статтею 201 ПК України визначено форму, порядок, зміст, призначення податкової накладної.

Згідно з п. п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Матеріалами справи підтверджено, що 25.11.2013 р. між ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (Постачальник) та ТОВ «ТОРНАБУОНІ» (Покупець) був укладений Договір поставки № 5 (далі - Договір № 5), по умовам якого Постачальник зобов'язується поставляти та передати у власність Покупця Продукцію (одяг, взуття, аксесуари та інші непродовольчі товари народного споживання), а Покупець прийняти та оплатити Продукцію в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного Договору (пп. 1.1 п. 1 Договору № 5).

Відповідно до пп. пп. 4.1, 4.2 п. 4 Договору № 5 поставка Продукції здійснюється транспортом Постачальника на адреси складу (магазинів) Покупця. Одночасно з передачею кожної партії Продукції Постачальник передає Покупцеві наступні документи: один оригінальний екземпляр видаткової накладної; один оригінальний екземпляр податкової накладної.

На виконання вказаного Договору № 5, сторонами були виписані та підписані наявні в матеріалах справи видаткові та податкові накладні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при перевірці позивача був використаний акт ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38354571) щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.» від 27.03.2014 р. № 336/26-58-22-07-17/38354571 (далі - Акт № 336/26-58-22-07-17/38354571).

З дослідженого в судовому засіданні Акту № 336/26-58-22-07-17/38354571 вбачається, що «На момент проведення перевірки первинні та інші документи ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» відсутні, за адресою вказаною в реєстраційних документах: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 6 підприємство не знаходиться (службова записка ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014 р. № 1675/7/26-58-07-04), перевірку проведено за результатами аналізу даних ІС «Податковий блок» ДПІ у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Службовою запискою від 26.03.2014 р. № 1675/7/26-58-07-04 (вх. № 1207/С від 26.03.2014 р.) ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повідомило, що в ході відпрацювання ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38354571) встановлено, що підприємство зареєстровано за податковою адресою: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 6 та знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в результаті чого встановлено, що за вказаною адресою розташована 2-х поверхова нежитлова будівля.

При обстеженні даної будівлі встановлено, що ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» фактично тут не знаходиться, складено довідку Форми 2 про невстановлення місцезнаходження підприємства.

Засновник, директор та головний бухгалтер гр. ОСОБА_4 (НОМЕР_1), ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована: АДРЕСА_1 З метою встановлення причетності до реєстрації та здійснення фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства направлено запит до ОУ ДПІ у Куйбишевському районі ГУ Міндоходів у Донецькій області № 1115/26-58-07-04 від 21.03.2014 р.

За результатами відпрацювання складено висновок, що на даний час підтвердити факти здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38354571) протягом січня 2014 року не представляється можливим.».

Як наслідок, зустрічну звірку неможливо провести в зв'язку з тим, що ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» (код за ЄДРПОУ 38354571) не знаходиться за податковою адресою: 03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19 корп. 6 (службова записка ОУ ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 26.03.2014 р. № 1675/7/26-58-07-04).

Стан платника податків - 28. триває процедура припинення.

В результаті такої звірки, ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві в акті про неможливість проведення зустрічної звірки дійшла висновку про відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (робіт, послуг) за січень 2014 року в розумінні п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 ПК України (із змінами та доповненнями).

Беручи до уваги висновки Акту № 336/26-58-22-07-17/38354571, відповідач у своєму акті № 568/26-55-22-9/34979567 встановивши непідтвердженність реальності здійснення господарських відносин ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» з постачання Продукції на адресу позивача, дійшов висновку про відсутність правочинів між ТОВ «ТОРНАБУОНІ» та вищезазначеним постачальником, такі правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

А тому, на переконання контролюючого органу, ТОВ «ТОРНАБУОНІ», за період що перевірявся, здійснювало сумнівні фінансово-господарські операції та при складанні податкової звітності безпідставно використовувало документи, що не відповідають дійсності, при взаємовідносинах з ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ».

З приводу встановлених під час розгляду справи фактів суд зазначає, що відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є:

- документи, визначені цим Кодексом;

- податкова інформація;

- експертні висновки;

- судові рішення;

- інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року за № 2657-XII визначено, що податкова інформація - це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Джерела отримання податкової інформації, яка може бути використана контролюючими органами для забезпечення їх діяльності визначені ст. 72 ПК України.

Зокрема, відповідно до пп. 72.1.5 п. 72.1 ст. 72 ПК України контролюючими органами використовується інформація від підрозділів податкової служби та митних органів - за результатами податкового контролю.

Враховуючи викладене, використання контролюючим органом під час проведення перевірки та складання за її результатами висновку матеріалів досудового слідства, а також інформації, викладеної в актах (довідках) перевірок (звірок) інших платників податків є правомірним, оскільки вони підтверджують або спростовують дані обліку суб'єкта господарювання, який перевіряється та отримані у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Окрім цього, суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відсутність факту придбання товарів (робіт, послуг) або в разі якщо придбані товари (роботи, послуги) не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В той же час з наявних в матеріалах справи документів неможливо встановити реальність господарської операції, виходячи з наступного.

З метою з'ясування факту здійснення господарської операції необхідно з'ясувати зокрема такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів, супроводженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

Саме такої правової позиції притримується Вищий адміністративний суд України, що вбачається зі змісту листа від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» та листа № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» (далі - Лист від 02.06.2011 р.).

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р., дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Отже, з досліджених в судовому засіданні первинних документів та матеріалів перевірки контрагента позивача, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентом, який не виконує свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Пунктом 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу одинадцятого ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого п. 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документа (форми), код форми, дату і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що в ТОВ «ТОРНАБУОНІ» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з купівлі Продукції в ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» за період січень-лютий 2014 року.

Також, під час розгляду справи судом досліджені докази, а саме: договір поставки № 5, видаткові, податкові накладні, які надані позивачем, суд вважає неналежними, оскільки належним чином оформлені документи не дають підстав для нарахування податкового кредиту при наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність поставленої Продукції.

Окрім цього, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право позивача на його формування.

Вказана позиція, зокрема, підтверджується постановою Верховного Суду України від 05 березня 2012 року № 21-421а11.

Таких достатніх та належних доказів позивачем у судове засідання надано не було, а тому аналіз матеріалів справи дає суду підстави вважати, що товар не був поставлений саме цим контрагентом (ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ»).

Окрім цього, з метою з'ясування обставин у справі, судом здійснені відповідні заходи щодо виклику свідка: ОСОБА_4 (директор та головний бухгалтер ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ»), проте, остання до суду не прибула, що підтверджує висновки контролюючого органу про неможливість доведення факту господарських операцій ТОВ «КОМПАНІЯ «УКРПРОМТОРГ» з позивачем.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що під час перевірки були встановлені порушення, які знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, по результатам перевірки, у відповідності до приписів Податкового кодексу України, посадовою особою суб'єкта владних повноважень складений відповідний акт, на підставі якого правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення, а тому, підстав для визнання його протиправним та скасування у суду не має.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21 липня 2014 року № 100126552209 ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є правомірним.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи доводи позивача були спростовані.

Натомість, відповідачем доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, в зв'язку із чим, в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України та ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд вирішив стягнути з позивача 4 384,80 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРНАБУОНІ» судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. на р/р: 31218206784007, отримувач коштів УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача (МФО) 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09.02.2015 р.