Рішення

від 18.02.2015 по справі 907/1260/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.02.2015 Справа № 907/1260/14

Суддя Ващиліна Н.М., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „СУПЕРПОРТАЛ", м. Свалява

про стягнення заборгованості в розмірі 41520,23 за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №06/14/03-ТЕ від 20.06.2014,

Представники:

від позивача - Суботін А.В., представник за довіреністю №259-Ю від 26.12.2014;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ", м. Київ заявлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю „СУПЕРПОРТАЛ", м. Свалява про стягнення заборгованості в розмірі 41520,23 грн. за договором про надання транспортно-експедиторських послуг №06/14/03-ТЕ від 20.06.2014, в тому числі 27985 грн. основного боргу, 510,75 грн. 3% річних, 3559,57грн. інфляційних нарахувань, 5147,81 грн. штрафних санкцій та 4317,10 грн. пені (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 20.01.2015).

У судовому засіданні 18.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст. 85 ГПК України.

Представник позивача просить задоволити позовні вимоги в повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Вважає, що вимоги підтверджені належними доказами, зокрема, договором про надання транспортно-експедиторських послуг №06/14/03-ТЕ від 20.06.2014, актом звіряння, протоколом узгодження цін до договору, актом виконаних робіт, гарантійним листом, заявкою на перевезення (відповідно до умов розділу 3 договору) тощо.

Клопотанням №ю-74 від 20.01.2015 в порядку ст. 22 ГПК України позивачем було зменшено позовні вимоги в частині штрафних санкцій (у зв'язку з помилкою під час їх розрахунків), відповідно до якого просить стягнути суму 41520,23 грн., в тому числі: 27985,00 грн. основного боргу, 510,75 грн. 3% річних, 3559,57грн. інфляційних нарахувань, 5147,81 грн. штрафних санкцій та 4317,10 грн. пені.

Вказане клопотання було подано позивачем до прийняття рішення судом першої інстанції, не суперечило законодавству, не порушувало чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, з огляду на що було прийнято судом.

Відповідно до пункту 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 N18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" - у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення).

На виконання вимог суду позивач також подав суду докази направлення відповідачу рахунку на оплату штрафних санкцій (п. 6.10. договору), а саме - копію опису вкладення у цінний лист та копію поштового конверту з відміткою органу поштового зв'язку „за закінченням терміну зберігання".

Згідно наданих у даному судовому засіданні письмових пояснень (вх.№02.5.1-14/2042/15 від 18.02.15) стверджує про наявність причинно-наслідкового зв'язку між п.6.10. договору, укладеного між сторонами, та сумою, зазначеною у рахунку на оплату №1179 від 17.09.2014, з огляду на що вважає подані докази належними та припустимими та просить задоволити позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням зменшених позовних вимог, в тому числі стягнути і 5147,81 грн. штрафних санкцій.

Просить розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач вимоги, викладені в ухвалах суду, не виконав; жодного разу в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Поштова кореспонденція (ухвала про порушення провадження у справі від 23.12.2014), надіслана відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України (а.с. 44-45), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, повернулася на адресу суду з відміткою органу поштового зв'язку „за закінченням терміну зберігання" (а.с. 3-5).

Інша поштова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача (ухвали суду про відкладення розгляду справи від 13.01.2015 та 29.01.2015) на адресу суду не поверталася.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а у разі не надання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ЄДРПОУ), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

СУД ВСТАНОВИВ:

Двадцятого червня 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю „ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ", м. Київ (далі - позивач, експедитор за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю „СУПЕРПОРТАЛ", м. Свалява, Закарпатська область (далі - відповідач, замовник за договором) було укладено договір №06/14/03-ТЕ про надання транспортно-експедиторських послуг (далі - договір).

Відповідно до п.2.1. договору, останній регулює взаємовідносини сторін, пов'язані з наданням експедитором за плату і за рахунок замовника послуг з організації та супроводу перевезень вантажу замовника, що перевозиться залізничним транспортом територією України, а також вивозиться/ввозиться в митному режимі експорту/імпорту.

У відповідності до протоколу узгодження цін №1 до договору позивачем та відповідачем були узгоджені ставки за послуги перевезення (а.с. 27), а саме - 68618,00 грн.

На підставі цього позивач виставив відповідачу рахунок на оплату послуги (оплата за залізничні перевезення у липні 2014 по маршруту Свалява - Алма-Ата 2) №788 від 27.06.2014 (а.с.28) на вказану вище суму.

Станом на 10.12.2014 року, про що свідчить довідка ПАТ „ВТБ БАНК" від 11.12.2014 (а.с. 34), вищезазначений рахунок відповідачем сплачений частково 14.07.2014 в розмірі 23000,00 грн. (двадцять три тисячі грн. 00 коп.), внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість на суму 45618,00 грн. (сорок п'ять тисяч шістсот вісімнадцять грн. 00 коп.).

З метою врегулювання ситуації, що утворилася, позивачем було вжито заходів, спрямованих на усунення дебіторської заборгованості, зокрема, частина зобов'язань за договором на суму 17633,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот тридцять три грн. 00 коп.) шляхом укладення договору №1 від 30.10.2014 (а.с.29) була передана новому кредитору, внаслідок чого вдалося зменшити суму заборгованості відповідача до розміру 27985,00 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).

Вісімнадцятого вересня 2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих.№МД-1620 від 17.09.2014 з вимогою сплатити заборгованість, яка повернулася за закінченням терміну зберігання, про що свідчить відмітка на відповідному конверті (а.с.33).

Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовом розмір основної суми боргу відповідача складає 27985,00 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять грн. 00 коп.).

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача:

1) інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 3559,57 грн. , а саме:

- за період з 15.07.2014 по 30.10.2014 - 3027,85 грн. (сума заборгованості - 45618,00 грн.);

- за період з 31.10.2014 по 15.12.2014 - 531,72 грн. (сума заборгованості - 27985,00 грн.).

2) три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 510,75 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме:

- за період з 15.07.2014 по 30.10.2014 - 404,94 грн. (сума заборгованості - 45618,00 грн.);

- за період з 31.10.2014 по 15.12.2014 - 105,81 грн. (сума заборгованості - 27985,00 грн.).

3) пеню у розмірі 4317,10 грн. , а саме:

- за період з 15.07.2014 по 30.10.2014 - 3359,48 грн. (сума заборгованості - 45618,00 грн.);

- за період з 31.10.2014 по 15.12.2014 - 957,62 грн. (сума заборгованості - 27985,00 грн.).

Також позивачем нараховано штрафні санкції у розмірі 18% від вартості послуг, не підтверджених відповідними документами в розмірі 5147,81 грн.

Суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Спірні відносини сторін, оскільки вони стосуються відносин в галузі транспортно-експедиторської діяльності, регулюються главою 65 (ст.ст. 929-935) Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України, законами України "Про транспортно-експедиторську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі (ст. 930 ЦК України).

Так само, відповідно до ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Сторони виконали вимогу Закону щодо письмового укладення договору, заявки щодо перевезення вантажу та інших документів. Експедитор (позивач по справі) свої зобов'язання за договором, умовами заявки та у відповідності до вимог законодавства виконав у повному об'ємі.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Зокрема, відповідно до ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

З огляду на наведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що господарські зобов'язання повинні виконуватися суб'єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору та за наведених фактичних обставин справи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 27985,00 грн. правомірні, відповідачем не спростовані, а отже - підлягають задоволенню судом.

Щодо нарахованих позивачем інфляційних та річних (3%), то вони підлягають до стягнення судом з відповідача на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заборгованість у частині стягнення інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 3559,57 грн. та три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 510,75 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає до стягнення на підставі вказаної норми права.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. З Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним договором сторони несуть відповідальність у відповідності до чинного законодавства України та даного договору, включаючи всі узгоджені додаткові угоди та додатки до даного договору.

Таким чином, заборгованість в частині стягнення пені в розмірі 4317,10 грн. повністю підтверджена матеріалами справи, її нарахування перевірено судом, а відтак підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується нарахованих штрафних санкцій у розмірі 18% від вартості послуг, не підтверджених відповідними документами в розмірі 5147,81 грн., суд констатує наступне.

Відповідно до п.4.2.7. договору протягом 10 (десяти) робочих днів з дати прибуття вантажу на станцію призначення замовник надає експедитору копії залізничних накладних зі штемпелями станції відправлення та призначення, а у разі здійснення перевезень за межі України - копії залізничних накладних зі штемпелем станції відправлення, призначення та відмітками митних органів держави призначення.

Згідно п.6.10. договору у випадку ненадання копії залізничної накладної у визначений п.4.2.7. договору термін, експедитор має право нарахувати замовнику штрафні санкції у розмірі 18% від вартості послуг, не підтверджених відповідними документами. Оплата штрафних санкцій здійснюється на поточний рахунок експедитора протягом 3 (трьох) днів з моменту виставлення рахунку.

На виконання вимог суду позивачем було подано докази направлення відповідачу рахунку на оплату таких штрафних санкцій (п. 6.10. договору), а саме - копію опису вкладення у цінний лист та копію поштового конверту з відміткою органу поштового зв'язку „за закінченням терміну зберігання".

У матеріалах справи міститься копія рахунку №1179 від 17.09.2014, у якому є посилання на договір, укладений сторонами, однак наданою послугою вказано „начислен НДС при неподтвердждении права применения ставки НДС 0% за период июль 2014 года". Позивач стверджує про наявність причинно-наслідкового зв'язку між п.6.10. договору, укладеного між сторонами, та сумою, зазначеною у рахунку на оплату №1179 від 17.09.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (згідно ч.2 ст.34 ГПК України).

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Поданий позивачем рахунок не мітить інформації щодо застосування до відповідача саме штрафних санкцій на підставі п.6.10. договору.

Інші належні та допустимі докази виставлення та направлення відповідачу рахунку на оплату таких штрафних санкцій у матеріалах справи відсутні, з огляду на що у цій частині позову слід відмовити.

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України та п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „СУПЕРПОРТАЛ" (код 39101993, Закарпатська обл., м. Свалява, вулиця Волошина, будинок 134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕРША ВАНТАЖНА КОМПАНІЯ В УКРАЇНІ" (код 35839738, м. Київ, вул. Артема, буд. 72 літера А) суму 36372,42 грн. (тридцять шість тисяч триста сімдесят дві грн. 42 коп.), в т.ч. 27985,00 грн. - основний борг, 3559,57 грн. - інфляційні нарахування, 510,75 грн. - 3% річних, 4317,10 грн. - пеня; а також суму 1600,50 грн. (одна тисяча шістсот грн. 50 коп.) у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20.02.2015.

Суддя Н.М. Ващиліна