Рішення

від 16.02.2015 по справі 923/10/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 р. Справа № 923/10/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Кудак М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компаніяї "АРІЯ", м. Полтава

до приватного підприємства "САВАТА", м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 54720 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Хмелюк І.І., представник, дов. від 26.01.2015 року №2;

від відповідача - не прибув.

В судовому засіданні згідно з приписами ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанія "АРІЯ" (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до приватного підприємства "САВАТА" (відповідач) про стягнення 54720 грн., з яких 30000 грн. авансовий платіж, 6720 грн. помилково сплачений авансовий платіж, 18000 штраф.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 207, 208, 253, 387, 400, 526, 530,610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 5, 54, 55, 57 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 12.01.2015 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 28.01.2015 р. Ухвалою господарського суду від 28.01.2015 р. відкладено розгляд справи на 16.02.2015 р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити повністю з зазначених у позовній заяві підстав.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, витребувані судом документи не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив та через канцелярію господарського суду Херсонської області надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника ПП "Савата" прибути в судове засідання через хворобу.

З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у засіданні суду, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про перенесення розгляду даної справи.

Неявка відповідача у судове засідання господарського суду не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, що прибув в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

02.12.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанія "АРІЯ" та приватним підприємством "САВАТА" було укладено договір підряду за № СВТ/0212 (надалі по тексту - договір), відповідно до якого компанія бере на себе зобов'язання виконувати проектні та легалізаційні роботи, які будуть оформляться відповідними додатковими угодами та кошторисами до цього договору, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість відповідно до умов цього договору та відповідних додаткових угод до цього договору підряду.

Відповідно до п. 1.3 Договору склад та вартість робіт, терміни їх виконання та регламент оплати узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах до цього договору. Вартість робіт по кожній додатковій угоді визначається на підставі кошторису з переліком видів робіт, який є невід'ємною частиною договору та додається до відповідної додаткової угоди.

На виконання умов договору підряду № СВТ/0212 від 02.12.2011 року між сторонами було укладено наступні додаткові угоди:

1. Додаткова угода № 1 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 05.06.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25. 08.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 1.1 від 26.03.2014 р.

2.Додаткова угода № 5 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 05.06.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.08.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 5.1 від 26.03.2014 р.

3.Додаткова угода № 6 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 06.03.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 6.1 від 15.05.2014 р.

4.Додаткова угода № 7 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 06.03.2012 року.

5.Додаткова угода № 11 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 06.03.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.09.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 11.1 від 08.05.2014 р.

6.Додаткова угода № 12 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 06.03.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 21.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 12.1 від 30.05.2014 р.

7.Додаткова угода № 14 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 18.08.2012 року.

8.Додаткова угода № 15 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 09.12.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 15.1 від 08.05.2014 р.

9.Додаткова угода № 16 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 09.12.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.09.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 16.1 від 08.05.2014 р.

10.Додаткова угода № 18 від 02.12.2011 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 09.12.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.11.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 18.1 від 15.05.2014 р.

11.Додаткова угода № 19 від 04.01.2012 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 23.06.2012 року.

12.Додаткова угода № 20 від 04.01.2012 року, за якою вартість робіт складає 20000 грн., термін закінчення виконання робіт 31.05.2012 року. Пізніше термін закінчення виконання робіт було перенесено на 25.09.2014 року відповідно до Додаткової угоди № 20.1 від 08.05.2014 р.

Приписами пунктів 7 вищезазначених Додаткових угод передбачено, що за домовленістю сторін підрядник здійснює оплату 12,5 % вартості робіт вказаної у відповідній Додатковій угоді, яка складає 2500 грн. в т.ч. ПДВ 20 % 416 грн. 67 коп., як авансовий платіж протягом 15 банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін відповідної Додаткової угоди.

На виконання п. 7 Додаткових угод №№ 1, 5-7, 11, 12, 14-16, 18-20 позивач перерахував відповідачу авансові платежі на загальну суму 36720 грн., з яких 30000 грн. - авансові платежі по 2500 грн. по кожній з 12 Додаткових угод та помилково перераховані кошти по Додатковій угоді № 6 від 02.12.2011 року у розмірі 6720 грн.

Перерахування вищезазначених грошових коштів підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 75-79):

- № 13922 від 28.12.2011 р. на суму 22500 грн. (Додаткові угоди № 1 по 9 від 02.12.2011 р.);

- № 13921 від 28.12.2011 р. на суму 22500 грн. (Додаткові угоди № 10 по 18 від 02.12.2011 р.);

- № 1809 від 16.02.2012 р. на суму 2500 грн. (Додаткова угоди № 20 від 04.01.2012 р.);

- № 1810 від 16.02.2012 р. на суму 2500 грн. (Додаткова угоди № 19 від 04.01.2012 р.);

- № 5331 від 22.05.2012 р. на суму 6720 грн. (Додаткова угода № 6 від 02.12.2011 р.).

Позивач належним чином виконував умови договору, що підтверджується платіжними дорученням про перерахування авансових платежів, проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань.

05.12.2014 р. позивач на адресу відповідача скерував претензію щодо повернення авансових платежів за вих. № 06-З/5673 від 05.012.2014 р. та помилково перерахованої суми 6720 грн.

Факт надсилання та отримання претензії відповідачем підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 05.12.2014 р. (а.с. 83), копією фіскального чеку від 05.12.2014 р. та копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з проставленою датою та підписом уповноваженої особи про одержання (а.с. 85).

Однак відповіді на претензію відповідач не надіслав, авансові платежі не повернув.

Таким чином, на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача існує обов'язок повернути позивачу 36720 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Приписами пункту 6.3 Договору підряду передбачено, що у випадку не виконання компанією робіт, вона зобов'язана повернути замовнику все отримане за цим договором.

Враховуючи наведене позовні вимоги в частині стягнення 30000 грн. авансових платежів підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 6720 грн. помилково перерахованих коштів, суд зазначає наступне.

Відповідно статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Ці положення застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Станом на день розгляду справи, відповідач кошти позивачу в сумі 6720 грн. не повернув.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 6720 грн. безпідставно отриманих коштів правомірна та підлягає задоволенню.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Договору підряду передбачено, що у випадку не виконання компанією робіт, вона зобов'язана повернути замовнику все отримане за цим договором та сплатити на користь замовника штраф у розмірі 10 % від вартості невиконаних робіт.

На підставі вказаних норм та п. 6.3 Договору позивачем нараховано відповідачу 18000 грн. штрафу, виходячи із вартості робіт по 20000 грн. по додатковим угодам №№ 1, 5, 6, 11, 12, 15, 16, 18, 20.

Розрахунок штрафу позивачем здійснено вірно. Судом перевірено.

Відтак, вимога позивача про стягнення 18000 грн. штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За правилами ч. 1 ст. 32, ст. 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду зазделегіть встановленої сили.

Таким чином, дослідивши матеріали даної справи, оцінивши відповідно до вимог ст. 43 ГПК України надані сторонами докази та проаналізувавши їх згідно з вимогами діючого законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову. До стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 30000 грн. авансового платежу, 6720 грн. помилково сплаченого авансового платежу та 18000 штрафу.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

У пункті 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" висловлено правову позицію згідно якої зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача.

Згідно вказаної вище правової позиції, суд покладає судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 1827 грн. на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з приватного підприємства "САВАТА" (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Промислова, буд. 7, ідентифікаційний код 37520063) на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної компанії "АРІЯ" (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська, буд. 3, ідентифікаційний номер - 23560575) - 30000 грн. авансового платежу, 6720 грн. помилково сплаченого авансового платежу, 18000 штрафу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2015 р.

Суддя Л.І. Александрова