Ухвала

від 17.02.2015 по справі 2а-385/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 р. Справа № 122198/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Гінди О.М., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропласт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Добропласт" 13.01.2013року звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень № 0000582311/8689 від 28.11.2011 року та № 0000592311/8691 від 28.11.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податкової інспекцією у Бродівському районі Львівської області проведено позапланову документальну перевірку з питань вимог податкового та іншого законодавства щодо взаєморозрахунків з ТзОВ "П'ятий фактор". За результатами перевірки складено акт від 19.10.2011 року № 244/23-018/35603053 на підставі якого винесено податкові повідомлення -рішення №0000582311/8689, № 0000592311/8691 від 28.11.2011 року. Позивач вважає, що податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням закону, а тому підлягають до скасування, оскільки висновки податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом є необґрунтованими та безпідставними, спростовують поданими первинними документами.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року в задоволенні позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Добропласт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бродівському районі Львівської області ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ТзОВ "Добропласт" просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що податкові повідомлення -рішення прийняті з порушенням закону, а тому підлягають до скасування, оскільки висновки податкового органу про безтоварність операцій з контрагентом є необґрунтованими та безпідставними, спростовують поданими первинними документами.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що судом не беруться до уваги твердження позивача про оплату ТзОВ "П'ятий фактор" товарів згідно платіжних доручень №35 від 30.03.2011 року та №34 від 28.03.2011 року, оскільки подана позивачем копія вказаного платіжного доручення лиш підтверджує оплату позивачем за матеріали згідно рахунку б/н від 30.03.2011 року та від 28.03.2011 року ТОВ "П'ятий варіант", а не ТзОВ "П'ятий фактор". Відтак, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ "П'ятий фактор", в тому числі належних та допустимих доказів у підтвердження факту оплати за придбаний товар, транспортування товару та довідки форми КБ 2, КБ3 на підтвердження виконання робіт у березні 2011 року. Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ТОВ "П'ятий фактор", не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бродівському районі Львівській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з дотримання вимог податкового та іншого законодавства щодо взаємовідносин з ТзОВ "П'ятий фактор"(код ЄДРПОУ 36981232) за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за наслідками перевірки складено акт від 19.10.2011 року № 244/23-018/35603053 (далі -акт перевірки). На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення -рішення від 28.11.2011 року: -№ 0000582311/8689, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 25000,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.; -№ 0000592311/8691, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 20000,05 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1 грн.

Як вбачається з акта перевірки, за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ч.1, 5, ст. 203, п.1, 2 ст.215, ст. 228 Цивільного кодексу України, зазначені правочини у розділах 3.1.2, 3.2.2 мають ознаки нікчемності та є нікчемними -в силу припису закону. Правочини укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випаду щодо взаємовідносин ТзОВ "Добропласт" з ТзОВ "П'ятий фактор" відсутні , як база, так і об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток. Податковий орган вважає, що позивачем порушено п.5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 пп. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" від 28.05.1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями, та завищено валові витрати на придбання товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 року в сумі 100000, 00 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 25000, 00 грн. Як наслідок вказаного у висновку п.3.2.3 та описаного у розділі 3 цього акту ТзОВ "Добропласт" порушено пп. 14.1.181, п.14.1. ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198 ст. 198, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із внесеними змінами і доповненнями, що призвело до завищення податкового кредиту в сумі 20000,05 грн., та заниження податку на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету в сумі 20000,05 грн., в тому числі за березень місяць 2011 року в сумі 20000,05 грн.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що позивачем не надано товаро -транспортних накладних, тобто первинних документів, які є підставою фіксації у бухгалтерському обліку, бухгалтерських регістрах здійснення господарських операцій. В даному випадку товаро -транспортна накладна є первинним документом, яка мала б засвідчити коли, ким, в який спосіб транспортування ТМЦ від ТзОВ "П'ятий фактор"до ТзОВ "Добропласт", тобто з м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області до с. Смільне Бродівського району Львівської області. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до п.14.1.181. Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.2.ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для товарів/послуг/, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3.ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6.ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1. ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

01.12.2010 року між організацією громади с. Побужани "Благодійний фонд підтримки і розвитку громади с. Побужани"(замовник) та ТзОВ "Добропласт"(підрядник) укладено договір підряду № 194. Відповідно до пп. 1.1. підрядник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: заміна вікон в Побужанській ЗОШ І-ІІІ ст. в с. Побужани, розташованій за адресою: 80513, Львівська обл., Буський район, с. Побужани. 01.03.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "П'ятий фактор"(постачальник) укладено договір поставки. Відповідно до п.1.2 вказаного договору предметом поставки є такий товар: профільні системи для виробництва віконних та дверних конструкцій, підвіконники з ПВХ, інша продукція для виробництва віконних та дверних конструкцій, готові віконні, дверні та нестандартні конструкції, будівельні матеріали, інші товари.

Позивачем надано суду копії видаткової накладної № ПФ-0000557 від 10.03.2011 року, № ПФ-0000559 від 10.03.2011 року, податкової накладної від 10.03.2011 року № 306 (ПДВ в розмірі 24322,06 грн.), від 10.03.2011 року № 320 (ПДВ в розмірі 95678, 24 грн.), копії платіжних доручень № 34 від 28.03.2011 року, № 35 від 30.03.2011 року. картки рахунку 631, картка рахунку 201, заявку на поставку матеріалів від 02.03.2011 року. Також позивачем подано акт приймання виконаних робіт за січень 2011 року, березень 2011 року (відповідно до договору № 194 від 13.08.2010 року).

В судовому засіданні представником відповідача подано довідку про вартість виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року, січень 2011 року та акти приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2010 року та січень 2011 року згідно договору № 194 від 01.12.2010 року, які були подані позивачем до перевірки та є додатками до акта перевірки. Відтак, відповідач стверджує, що такі документи вказують на те, що операції по наданню підрядних робіт виконувались не у березні 2011 року.

Відповідно до п.11 Наказу Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі - Правила перевезення), основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, для підтвердження реальності здійснених операцій між позивачем як покупцем та контрагентами ТОВ "П'ятий фактор", обов'язковим є складення таких первинних документів як товаро - транспортні накладні, акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції, акт приймання - передачі товару. Однак позивачем не надано суду товарно - транспортних накладних, на підтвердження транспортування товарів. Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. п.2.4 п.2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 05.06.1995 року за № 168/704: "Первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа".

Згідно пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані позивачем не переконують в обґрунтованості позовних вимог.

Судом не беруться до уваги твердження позивача про оплату ТзОВ "П'ятий фактор" товарів згідно платіжних доручень №35 від 30.03.2011 року та №34 від 28.03.2011 року, оскільки подана позивачем копія вказаного платіжного доручення лиш підтверджує оплату позивачем за матеріали згідно рахунку б/н від 30.03.2011 року та від 28.03.2011 року ТОВ "П'ятий варіант ", а не ТзОВ "П'ятий фактор".

Відтак, позивачем не було надано суду усіх первинних документів, які б свідчили про реальність операцій між позивачем та ТзОВ "П'ятий фактор", в тому числі належних та допустимих доказів у підтвердження факту оплати за придбаний товар, транспортування товару та довідки форми КБ 2, КБ3 на підтвердження виконання робіт у березні 2011 року.

Докази, надані позивачем, не підтвердили підставність позовних вимог. Позивач не надав доказів реальності здійснення операцій з контрагентами ТОВ "П'ятий фактор", не спростував висновків податкового органу, наведених в акті перевірки.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобов'язані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем зроблено не було. Таким чином, суд, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, вважає, що правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000582311/8689, № 0000592311/8691 від 28.11.2011 року - немає.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог і вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Добропласт" - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі № 2а-385/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді О.М. Гінда

В.Я. Качмар