Рішення
від 17.02.2015 по справі 906/1661/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" лютого 2015 р. Справа № 906/1661/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Ляхевич А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Кича О.В., керівник,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "О.Р.Л.А.Н." (Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Заріччя)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідан-Ліс" (м.Житомир)

про стягнення 57017,83 грн.

Приватне підприємство "О.Р.Л.А.Н."(Житомирська обл. Ружинський р-н, с.Заріччя) звернулося до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідан-Ліс" (м.Житомир) про стягнення 57017,83 грн., з яких 50000,00 грн. основної заборгованості, 6002,03 грн. пені, 535,80 грн. інфляційних, 480,00 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 19.12.2014р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №906/1661/14, розгляд справи призначено на 22.01.2015р.

У зв'язку з неявкою в засідання суду представника відповідача, повідомленого належним чином про розгляд справи, та невиконанням ним вимог ухвали суду, для надання відповідачу останньому можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного, об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, ухвалою від 22.01.2015р. господарський суд відклав розгляд справи на 05.02.2015 р.

В засіданні суду 05.02.2015 р. представник позивача на виконання вимог ухвал суду подав довідку про стан заборгованості за надані послуг станом на 05.02.2015 р., за якою розмір боргу не змінився та складає 50000,00 грн.; клопотання про долучення до матеріалів справи наступних документів: розрахунку пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копії прибуткового касового ордера №1 від 30.06.2014 р.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду подала до справи письмовий відзив на позов від 05.02.2014р., в якому відповідачем підтверджено наявність непогашеної заборгованості перед позивачем у розмірі 50000,00 грн. на даний час; зазначено про визнання позову та про відсутність заперечень відповідача до розрахунку позовних вимог.

Разом з тим, з урахуванням обставин, встановлених при дослідженні в судовому засіданні матеріалів справи, представником позивача подано клопотання від 05.02.2015р. (вх.№02-44/101/15) про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю подання точних розрахунків інфляційних та 3% річних.

З огляду на викладене, ухвалою від 05.02.2015 р. господарський суд відклав розгляд справи на 17.02.2015 р., продовживши строк розгляду справи на п'ятнадцять днів відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням позивача.

11.02.2015р. до суду повернулась неврученою надіслана відповідачу за юридичною адресою копія ухвали суду від 22.01.2015р. про призначення розгляду справи на 05.02.2015р., водночас, в засіданні 05.02.2015р. представник відповідача брала участь.

17.02.2015р. через діловодну службу суду від позивача надійшла довідка про стан заборгованості відповідача за надані послуги охорони (вх.№2052), згідно з якою сума заборгованості не змінилась та становить 50000,00 грн. Від позивач також надійшли розрахунки інфляційних втрат (вх.№2053) та 3% річних (вх.№2054).

В засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в засідання суду свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчить реєстр Ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції господарським судом Житомирської області за 06.02.2015р. (а.с.62) - ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи на 17.02.2015р.

При цьому, правова позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві на позов (а.с.45), про що зазначено вище.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, а також, з урахуванням приписів ст.75 ГПК України, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача, за наявними матеріалами справи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013р. між Приватним підприємством "О.Р.Л.А.Н." (далі - Охорона) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідан-Ліс" (замовник) укладено договір №1Ф (а.с.11-12), відповідно до змісту пунктів 1.1., 1.1.1. якого ПП "О.Р.Л.А.Н" взяло на себе зобов'язання щодо здійснення цілодобової охорони цехів та складських приміщень, по периметру території.

Відповідно до п.2.1. договору, режим роботи: цілодобово; об'єкт охорони: периметр, територія та приміщення за адресою: с.Зарудинці, вул.Залізнична, 9.

Договір вступає в силу з 01.11.2013 р. та діє по 01.11.2014 р., відповідно до п.5.1. договору.

За змістом пунктів 5.2., 5.4., 5.5. договору, за згодою сторін дія договору може бути продовжена; договір вважається пролонгованим, якщо жодна із сторін не припинить його дію після закінчення визначеного строку дії або за згодою сторін. Всі додатки, зміни та доповнення до даного договору вважаються дійсними, якщо вони внесені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на даний договір.

За змістом п.2.5. договору, до зобов'язань замовника відноситься своєчасне здійснення оплати за виконані роботи.

У відповідності до п.3.1. договору, замовник за надані послуги по охороні сплачує обумовлену суму, за визначений сторонами термін (додаток №1 до договору).

В додатку №1 до договору №1Ф від 01.11.2013р. (а.с.13) встановлено суму договору та порядок взаєморозрахунків, а саме, вказано, що сума договору визначається сторонами за домовленістю і складає 14000,00 грн. Оплата здійснюється замовником щомісяця до 01 числа наступного місяця. Додаток до договору вступає в силу з 01.11.2013р. і діє до кінця терміну дії договору та є невід'ємною частиною вказаного договору.

Також, 01.09.2014р. сторонами підписано доповнення до договору №1Ф від 01.11.2013 р. (а.с.14), в якому узгодили, у зв'язку зі зміною оплати послуг Приватним підприємством "ОР.Р.Л.А.Н." по охороні, пункт 3 розділу 3.1. викласти в такій редакції:

"3.1. Замовник за надані послуги по охороні об'єкта сплачує 10000,00 грн. Оплата здійснюється замовником щомісяця до 10 числа наступного місяця." Доповнення до договору вступає в силу з 01 вересня 2014 року і діє до кінця терміну дії договору. Доповнення є невід'ємною частиною вказаного договору.

За статтею 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Підставами виникнення між сторонами правовідносин є договір №1Ф 01.11.2013р., який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до статті 629 цього ж кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України .

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Нормою частини першої статті 903 Цивільного кодексу України встановлено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивачем виконано свої зобов'язання за договором, в т.ч. у період з червня по жовтень 2014 року, що підтверджується наявними у справі актами здачі-приймання робіт (надання послуг), оригінали яких оглянуто судом в засіданні 22.01.2015р. (а.с.17, 18).

Враховуючи умови договору №1Ф від 01.11.2013р., з урахуванням додатку №1 до договору та доповнення від 01.09.2014р. до договору №1Ф від 01.11.2013р., відповідач мав сплатити за послуги, надані в червні - до 1 липня 2014 року, в липні - до 01 серпня 2014 року, в серпні 2014 року - до 1 вересня 2014 року, у вересні 2014 року - до 10 жовтня 2014 року.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, повного розрахунку за надані позивачем послуги у вказаний період відповідач не здійснив.

У відповідності до акту звіряння розрахунків (а.с.16), відзиву на позов (а.с.45) та усних пояснень керівника ТОВ "Ідан-Ліс", відповідач визнає наявність заборгованості за вищевказаний період в загальній сумі 50000,00 грн.

Оскільки станом на день розгляду справи доказів сплати зазначеної суми заборгованості не подано, позов в частині стягнення 50000,00 грн. основного боргу за договором №1Ф від 18.11.2013р. суд визнає законним та обґрунтованим.

Розглядаючи питання правомірності позовних вимог в частині стягнення нарахованої позивачем пені, господарський суд приймає до уваги таке.

Вищевикладеними встановленими обставинами справи підтверджується порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором №1Ф від 18.11.2013р.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, відповідачем у справі було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №1Ф від 18.11.2013р.

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.4.1. договору, замовник за порушення терміну розрахунків сплачує охороні за кожний день прострочення платежу пеню, з розрахунку потрійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Разом з тим, цим же законом встановлено обмеження: розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У позовній заяві заявлено вимогу про стягнення 6002,03 грн. пені, обчисленої, виходячи з потрійного розміру облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені (розрахунок, а.с.4).

Проте, в ході розгляду справи та на вимогу суду позивачем подано до справи розрахунок пені, з урахуванням встановленого Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" обмеження розміру пені подвійним розміром облікової ставки НБУ. При цьому, розмір позовних вимог позивач не змінював. Відповідний розрахунок пені, здійснений позивачем (а.с.41-42), перевірено судом та встановлено його правомірність.

Враховуючи викладене, та наявність обставин, що відповідно до умов договору є підставою для сплати відповідачем пені, суд визнає правомірними і такими, що мають бути задоволені, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4093,85 грн. пені; в частині позову про стягнення решти від заявленої у позовній заяві суми пені (1908,18 грн.) суд відмовляє.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором №1Ф від 1Ф від 01.11.2013р. 3% річних в сумі 480,00 грн. та 535,80 грн. інфляційних.

Перевіривши здійснені позивачем детальні розрахунки заявлених до стягнення з відповідача нарахувань (а.с.58-59, 60-61), суд встановив, що позивачем правомірно нараховано на суми заборгованості за періоди їх прострочення інфляційні в загальній сумі 535,80 грн. та 3% річних в загальній сумі 480,00 грн. Відповідно, позовні вимоги в частині стягнення 535,82 грн. інфляційних та 480,00 грн. 3% річних суд визнає обґрунтованими і такими, що мають бути задоволені.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В даному випадку, відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати боргу та/або інших доказів у спростування позовних вимог не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню повністю: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 50000,00 грн. заборгованості, 4093,85 грн. пені, 535,80 грн. інфляційних та 480,00 грн. 3% річних.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідан-Ліс" (10001, Житомирська обл., м.Житомир, вул.Київська, буд.77, ідентифікаційний код 38862115) на користь Приватного підприємства "О.Р.Л.А.Н." (13605, Житомирська обл., Ружинський р-н, с.Заріччя, вул.Сквирська, буд.8, ідентифікаційний код 36907819):

- 50000,00 грн. заборгованості,

- 4093,85 грн. пені,

- 535,80 грн. інфляційних,

- 480,00 грн. 3% річних,

- 1765,80 грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.02.15

Суддя Ляхевич А.А.

віддрук.прим.:

1 - до справи

2,3 - сторонам (реком.)

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення17.02.2015
Оприлюднено23.02.2015
Номер документу42788443
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/1661/14

Рішення від 17.02.2015

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Ляхевич А.А.

Ухвала від 19.12.2014

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Ляхевич А.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні