Рішення

від 17.02.2015 по справі 915/109/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 915/109/15

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

з участю представників сторін:

від позивача: Лушніков С.В., довіреність № 1 від 12.01.2015 року;

від відповідача: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/109/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича компанія Інтеграція", вул. Немировича-Данченка,50, оф. 23, м. Дніпропетровськ, 49127,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Підгородна-Нафтопродукт",

вул. Леніна, 110, оф.1, смт. Підгородня, Первомайський район, Миколаївська область, 55222,

про: стягнення заборгованості у розмірі 210 608,87 грн.,-

визнав їх достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду. ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича компанія Інтеграція" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підгородна-Нафтопродукт" про стягнення 166877,00 грн. основного боргу, трьох процентів річних з простроченої суми у розмірі 2681,28 грн., інфляційних за прострочення оплати у розмірі 19891,73 грн., та неустойки в сумі 21158,86 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі-продажу від 19.06.2014 року за № 005 в частині оплати за поставлений позивачем товар.

У судових засіданнях представник позивача підтримав доводи, викладених у позові у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував. Ухвала господарського суду направлена на адресу відповідача: вул. Леніна, 110, оф.1, смт. Підгородня, Первомайський район, Миколаївська область, 55222, повернута поштовою установою до суду з відміткою "із закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 року № 01-8/1228 з останніми змінами від 08.04.08 року до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

При цьому судом враховано, що відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

19 червня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича компанія Інтеграція", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підгородна-Нафтопродукт" було укладено договір купівлі-продажу товару № 005, у відповідності до якого позивач зобов'язався передати товар у власність відповідача, а позивач зобов'язався прийняти та сплати на умовах діючого договору вугільну продукцію.

Пунктом 2.2 договору сторони визначили, що по факту відгрузки товару позивач надає відповідачу наступні документи: залізнична накладна № 4 -1 екземпляр (оригінал); рахунок-фактура на поставляємо партію товару; податкову накладну-1; видаткову накладну-1; акт прийомки-передачі товару.

Згідно пункту 5.1. статті 5 договору оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця в розмірі 100% протягом 10-ти календарних днів по факту прибуття вагонів з товаром на адресу вантажоодержувача.

Специфікацією № 1 до договору № 005 від 19.06.2014 року сторони визначили найменування товару: вугілля марки АШ (фракція 0,8 мм), вугілля марки АО (фракція25-50 мм); вугілля марки АМ (фракція 13-25 мм); вугілля марки АС (фракція 6-13 мм) .

На виконання умов договору та відповідно до видаткової накладної №30 від 29.06.14 року та видаткової накладної № 31 від 29.06.2014р. позивачем було поставлено відповідачу товару на загальну суму 166877,00 грн. (а.с.11-12). Поставка даної продукції також підтверджується залізничою квитанцією № 50286830, № 50286830 та актом приймання-передання продукції № 30 від 29.06.2014р. та актом приймання-передання № 31 від 29.06.2014 року.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, отримавши вищевказаний товар, про що свідчить печатки на видаткових накладних №30 від 29.06.14 року та № 31 від 29.06.2014р. та підпис уповноваженого представника на отримання товару відповідача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 762 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Підгородна-Нафтопродукт" не виконані зобов'язання за укладеним сторонами договором, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 166877,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за просрочку виконання грошового зобов'язання нарахованих за період з 14.07.2014р. -26.01.2015р. у сумі 2681,28 грн., пені, нарахованої за період з 15.07.2014 р. - 10.01.2015р. у розмірі 21158,86 грн., інфляційні за прострочення оплати у розмірі 19891,73 грн.

Дана вимога основана на умовах укладеного сторонами договору (п.7.2), у відповідності до якого, відповідач, в разі несвоєчасної оплати товару за кожен день прострочки сплачує позивачу неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми простроченої заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому судом враховано, що відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року, зокрема п.1.1, грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Судом також було перевірено правильність нарахування позивачем суми пені за період прострочення з 14.07.2014р. -26.01.2015р. за допомогою програми "Законодавство" версія 2.8.6., трьох процентів річних, нарахованих за період з 14.07.2014р. -26.01.2015р. та збитків від інфляції.

Таким чином, здійснивши перевірку розрахунку пені, трьох відсотків річних та збитків від інфляції за допомогою програми "Законодавство" версії 2.8.6 судом було встановлено, що позовні вимоги в частині нарахування неустойки за період прострочення з 14.07.2014р. -26.01.2015р. у розмірі 2844,42 грн., трьох процентів річних за просрочку виконання грошового зобов'язання нарахованих за період з 14.07.2014р. -26.01.2015р. у сумі 2681,28 грн., та 19891,73 грн. інфляційних витрат підлягають задоволенню в повному обсязі .

За приписами ч. 1 ст. 32 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі виконав свої зобов'язання за договором, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують неналежне виконання відповідачем вимог договорів, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані чинним законодавством, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.33, 34, 44, 49, 82, 82 1 , 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підгородна-Нафтопродукт", вул. Леніна, 110, оф.1, смт. Підгородня, Первомайський район, Миколаївська область, 55222, ідентифікаційний код 36855661, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно - виробнича компанія Інтеграція", вул. Немировича-Данченка,50, оф. 23, м. Дніпропетровськ, 49127, ідентифікаційний код 38530678, основного боргу у розмірі 166877 (сто шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 00 коп., 2681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одна) грн. 28 коп. трьох процентів річних, 21158 (двадцять одна тисяча сто п'ятдесят вісім) грн.86 коп. неустойки та витрат по сплаті судового збору у розмірі 4112 (чотири тисячі сто дванадцять) грн. 18 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Коваль

Рішення підписано 19.02.15р.