Рішення

від 11.02.2015 по справі 922/5617/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2015 р.Справа № 922/5617/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс", м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон", м. Харків про стягнення 351 841,18 грн. за участю представників:

позивача - Кулієва М.К. (дов. № б/н від 10.10.2014 р.)

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Позитив-Плюс", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стратон" (надалі - Відповідач) заборгованості у розмірі 351 841,18 грн. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.

Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

15 березня 2014 року, з метою врегулювання спору, що виник між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» за Договором про переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р. (Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» - Новий боржник) та Договором поставки № 172/13 від 11 вересня 2013 року (Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» - Покупець), у відповідності зі статтями 520, 521 Цивільного кодексу України, за згодою Позивача між Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» - Первісним боржником і Відповідачем - Новий боржник був укладений Договір про переведення боргу № 124/14 (надалі - «Договір про переведення боргу»). Згідно з пунктом 1 Договору про переведення боргу Первісний боржник (Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД») переводить, а Новий боржник (Відповідач) приймає грошовий борг у розмірі 351 841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень, що виник на підставі Договору про переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р. та Договору поставки № 172/13 від 11 вересня 2013 року (надалі - «Договір поставки»).

Договір про переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р. був укладений з метою врегулювання спору, що виник між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІКОН-ТРЕЙД», з оплати останнім Позивачу грошового боргу у розмірі 535436,26 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста тридцять шість грн., 26 коп.) гривень за Договором про переведення боргу № 98/13 від 10.01.2013р., який, у свою чергу, був укладений з метою врегулювання спору, що виник між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДСІМ», з оплати останнім Позивачу грошового боргу у розмірі 535436,26 (п'ятсот тридцять п'ять тисяч чотириста тридцять шість грн., 26 коп.) гривень за поставлений Позивачем товар за Договором поставки № 49/11 від 01.03.2011р. Копії Договору про переведення боргу № 98/13 від 10.01.2013р. та Договору поставки № 49/11 від 01.03.2011р..

На підставі підписаних: акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2013р. до 15.12.2013р. за договором поставки № 172/13 від 11.09.2013р.; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2013р. до 15.12.2013р. за договором переведення боргу № 469/13 від 29.09.2013р.; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2013р. до 15.12.2013р. за договором переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р.; акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.12.2013р. до 15.12.2013р. за договором від 27.09.2013р.

15 грудня 2013р. Позивач та Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» уклали Угоду про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги на суму 445 000,00 (чотириста сорок п'ять тисяч грн., 00 коп.) гривень, з яких: 148 956,58 (сто сорок вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн., 58 коп.) гривень було віднесено Позивачем на погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» за договором про переведення боргу № 469/13 від 29.09.2013р., що підтверджується підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 29.09.2013р. до 15.03.2014р. за договором переведення боргу № 469/13 від 29.09.2013р. та 296 043,42 (двісті дев'яносто шість тисяч сорок три грн., 42 коп.) гривень було віднесено Позивачем на погашення боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» за Договором про переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р., що підтверджується підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 29.09.2013р. до 15.03.2014р. за договором переведення боргу № 283/13 від 29.09.2013р.

Відповідно до п.1.1 Розділу 1 Договору поставки Позивач зобов'язувався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» товар в певній кількості і відповідної якості, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

За період з 12.10.2013р. до 27.12.2013р. включно Позивач, у належне виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, здійснив поставку Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» товарів на загальну суму 112 448,34 (сто дванадцять тисяч чотириста сорок вісім грн., 34 коп.) гривень, що підтверджується підписаним актом звірки взаємних розрахунків за період з 11.09.2013р. до 15.03.2014р. за Договором поставки № 172/13 від 11 вересня 2013 року. Відповідно до умов пунктів 2.6, 3.4 Договору поставки разом з товаром Позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» всі передбачені у п.2.6 Договору поставки супровідні документи. Жодних претензій з цього приводу Позивач не отримував.

Відповідно до п.3.3 Розділу 3 Договору поставки право власності на товар і ризик випадкової загибелі (втрати) товару переходить від Позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» з моменту передачі товару на складі Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» та засвідчується товарно-транспортною (видатковою) накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін. Дата отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» вказується в накладній, про що Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» робить відповідну відмітку.

Відповідно до п.5.1 Розділу 5 Договору поставки в узгодженій редакції згідно з Протоколом розбіжностей від 11.09.2013р. до Договору поставки Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» зобов'язувалось оплатити Позивачу за поставлений товар протягом 60 (шестидесяти) календарних днів з моменту передавання товару Товариству з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД».

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД» за поставлений товар не розрахувалося з Позивачем. Тобто, сума грошового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД», переведеного на Відповідача за Договором про переведення боргу склала 351841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень з наступного розрахунку: (535436,26 грн. - 296043,42 грн.) + 112448,34 грн. = 351841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень.

Відповідно до п.3 Договору про переведення боргу Кредитор (Позивач) зменшує дебіторську заборгованість Первісного боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД»), одночасно збільшуючи дебіторську заборгованість Нового боржника (Відповідача) на суму, вказану в п.1 Договору про переведення боргу.

На підтвердження прийняття Відповідачем грошового боргу у розмірі 351841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень Відповідач та Позивач склали і підписали акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.03.2014р. до 02.07.2014р. за договором переведення боргу № 124/14 від 15.03.2014р.

15.11.2014р. Відповідачу була надіслана письмова вимога вих. № 13/11-02 від 13.11.2014р. про сплату заборгованості в розмірі 351 841,18 грн. (надалі - «Вимога») та два примірника акту звірки взаємних розрахунків за період з 15.03.2014р. до 13.11.2014р. за Договором про переведення боргу № 124/14 від 15.03.2014р. Докази надсилання Відповідачу Вимоги та двох примірників акту звірки (фіскальний чек та опис вкладення поштового відправлення) але станом на дату подання позову Відповідач з Позивачем не розрахувався, будь-якої відповіді на Вимогу не надав, один примірник підписаного акту звірки Позивачу не повернув.

Сума основного боргу Відповідача за Договором про переведення боргу, строк оплати якої настав та яка не сплачена Відповідачем, станом на момент складання позову дорівнює 351 841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень.

Договір про переведення боргу № 124/14 від 15.03.2014р., підписаний уповноваженими представниками Первісного боржника (Товариства з обмеженою відповідальністю «БЛІСС-ТРЕЙД»), Нового боржника (Відповідача) і Кредитора (Позивача) та скріплений їх печатками, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Прийняття Відповідачем грошового боргу у розмірі 351841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень відбулося на підставі та за умовами Договору про переведення боргу № 124/14 від 15.03.2014р.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Щодо письмової форми правочину у статті 207 ЦК України визначено, що Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно вимог ст. 208 Цивільного кодексу України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 173, 174, 179, 180, 193 ГК України та ст.ст. 6, 14, 202, 208, 509, 510, 521, 525 - 527, 530, 546, 548 - 552, 598, 599, 610, 612, 626 - 647, 649, 651 - 654 ЦК України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТОН" (61054, місто Харків, вулиця Академіка Павлова, будинок 120, код 37874470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЗИТИВ-ПЛЮС» (Юридична адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Червонопартизанська, б. 1; Адреса для листування: 49126, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 40, код 37375009), суму основного боргу у розмірі 351841,18 (триста п'ятдесят одна тисяча вісімсот сорок одна грн., 18 коп.) гривень, а також суму судового збору у розмірі 7 036,82 (сім тисяч тридцять шість грн., 82 коп.) гривень.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін