Рішення

від 16.02.2015 по справі 127/25341/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/25341/14-ц

Провадження № 2/127/1179/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Сичук М. М.,

при секретарі Гороховій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої вінницької державної нотаріальної контори про визнання розміру часток у приватній спільній сумісній власності, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в листопаді 2014 року звернувся до суду з позовом про визнання розміру часток у приватній спільній сумісній власності.

Позовні вимоги мотивовані тим, що після смерті діда позивача ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до даного свідоцтва позивач є власником 29/100 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1. Власником інших 71/100 часток вищезазначеного будинковолодіння є ОСОБА_2

Також сторонам на праві спільної сумісної власності належить відповідна земельна ділянка площею 0,0873 га за вказаною адресою, без визначення часток кожного співвласника. Для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку вищезазначеної земельної ділянки, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, ОСОБА_3 звернувся до першої Вінницької державної нотаріальної контори, однак отримав постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій, в якій вказано, що оскільки один із співвласників вищезазначеного нерухомого майна помер, то визначити його частку у праві спільної сумісної власності неможливо, тому що немає можливості з'ясувати домовленості між співвласниками.

Оскільки ОСОБА_3 не може прийняти спадщину на земельну ділянку за заповітом, він звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просив визначити частки в спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0873 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному із її співвласників.

У грудні 2014 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності, відповідно до якого, з урахуванням зменшення позовних вимог, просила суд визначити її частку у спільній сумісній власності на вищевказану земельну ділянку у розмір 71/100 ідеальних частки. Зустрічний позов обґрунтований тим, що в жовтні 1953 року її мати ОСОБА_4 придбала 71/100 часток житлового домоволодіння АДРЕСА_1. Решта 29/100 часток домоволодіння також в 1953 році були придбані гр. ОСОБА_5 - прадідом позивача за первісним позовом. Між ОСОБА_4 та співвласником домоволодіння ОСОБА_5 20.08.1985 року був укладений нотаріально посвідчений договір про порядок користування реальними частками будинку, в якому визначено, що земельною ділянкою сторони користуються по раніше встановленому порядку. Такий порядок користування земельною ділянкою відповідав їх долям у праві власності на домоволодіння - 71/100 і 29/100. Після укладення вищезазначеного договору про порядок користування будинком ОСОБА_5 подарував належні йому 29/100 часток домоволодіння своєму синові ОСОБА_3, який, ставши співвласником домоволодіння, продовжував дотримуватись існуючого порядку користування земельною ділянкою відповідно до умов договору про порядок користування реальними частинами будинку.

Після смерті ОСОБА_4 відповідач-позивач ОСОБА_2 успадкувала належні їй 71/100 частки домоволодіння, після чого вона з ОСОБА_3 в 2007 році встановили паркан між тими частинами земельної ділянки, якими користувались ще їхні батьки і продовжували користуватись і вони. Згодом вони з ОСОБА_3 здійснили приватизацію вказаної земельної ділянки, однак у зв'язку зі своєю юридичною необізнаністю не закріпили до приватизації фактично існуючий порядок користування земельною ділянкою, і дана земельна ділянка була передана їм у спільну сумісну власність. Хоча земельна ділянка була об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3, але кожен з них користувався своєю часткою, і ці частки не були рівними, а відповідали їхнім часткам у праві власності на домоволодіння, а саме 71/100 і 29/100.

Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняв його онук ОСОБА_1 - позивач за первісним позовом. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 вважає, що частки співвласників земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 не є рівними і мають бути визначені пропорційно до їх часток у праві власності житлового будинку, розташованого на цій земельній ділянці.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом позовні вимоги за первісним позовом підтримала, посилаючись на вказані у позовній заяві обставини, щодо задоволення зустрічного позову заперечувала.

Представник позивача за зустрічним позовом вимоги первісного позову не визнав, просив у його задоволенні відмовити, а вимоги зустрічного позову підтримав в повному обсязі.

Представник третьої особи до судового засідання не з'явився, до суду надійшла заява про розгляд справи у його відсутність, покладається на розсуд суду.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши зібрані в справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.06.2013 року помер дід позивача за первісним позовом ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина на 29/100 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 та на земельну ділянку за тією ж адресою, яка знаходиться в спільній сумісній власності.

Як вбачається з оглянутої в судовому засіданні спадкової справи померлого ОСОБА_3, єдиним спадкоємцем після його смерті є його онук - ОСОБА_1, який прийняв спадщину та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 29/100 часток житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, посвідчене державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Шарко Л.О. від 27.09.2014 року, зареєстроване в реєстрі за № 1-2052 (а.с. 6).

Власником решти 71/100 часток вищевказаного житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами є відповідач ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.09.2007 року, посвідченим державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори Воронцовою М.М., зареєстрованим в реєстрі за № 1-506 та зареєстрованим в КП «ВООБТІ» в реєстровій книзі № 112 за реєстровим № 3464 (а.с. 30).

Зазначене вище будинковолодіння знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,0873 га, яка належить на праві спільної сумісної власності померлому ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №355789 від 29.10.2010 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 051013661000140 (а.с. 10, 11).

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частку вищезазначеної земельної ділянки, переданої для будівництва і обслуговування житлового будинку, позивач-відповідач ОСОБА_1 звернувся до Першої Вінницької державної нотаріальної контори, однак 27.09.2014 року отримав постанову про відмову у вчинені нотаріальних дій № 3217/02-31, в якій вказано, що оскільки один із співвласників вищезазначеного нерухомого майна помер, то визначити його частку у праві спільної сумісної власності неможливо, тому що немає можливості з'ясувати домовленості між співвласниками (а.с. 5).

З оглянутої в судовому засіданні інвентаризаційної справи № 4865 на будинковолодіння, розташоване по АДРЕСА_1, встановлено, що між попередніми власниками даного будинковолодіння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 20.08.1985 року був укладений договір про порядок користування реальними частками будинку, посвідчений Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою за реєстровим № 4-1610 (а.с. 31). У пункті 2 даного договору визначено, що земельною ділянкою сторони користуються по раніше встановленому порядку. Згідно з поясненнями представника відповідача-позивача такий порядок користування земельною відповідав їх часткам у праві власності на будинковолодіння, а саме 71/100 і 29/100.

У п. 3.4 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року за № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ст. 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ч. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

У відповідності до ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно з ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд вважає, що вимоги зустрічного позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню, оскільки визначальним фактором при визначенні часток у спільній сумісній власності на земельну ділянку за відсутності домовленості між сторонами, є розмір часток осіб у праві власності на жилий будинок, який розміщений на даній земельній ділянці.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.ст. 368, 1216, 1225, 1226 ЦК України, ст.ст. 120, 131 ЗК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи Першої вінницької державної нотаріальної контори про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності задовольнити частково.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру часток у приватній спільній сумісній власності задовольнити повністю.

Визначити розмір у спільній сумісній власності на земельну ділянку площею 0,0873 га, розташовану в АДРЕСА_1, кадастровий номер 0510136600:02:056:0057, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка була передана їм у спільну сумісну власність рішенням 52 сесії 5 скликання Вінницької міської ради від 24.09.2010 року за № 2954, Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 355789 з додатком серії АА № 062703, виданий на ім'я ОСОБА_3, 29.12.2010 року зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 051013661000140, визначивши, що ОСОБА_2 належить 71/100 частки земельної ділянки, а ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, належало 29/100 частки земельної ділянки.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя