Постанова

від 17.02.2015 по справі 5009/3193/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 5009/3193/12 Вищий господарський суду України в складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. - головуючого, Чернов Є.В., Цвігун В.Л. за участю представників Генеральної прокуратури України Міністерства інфраструктури України Державного підприємства Бердянський морський торговельний порт Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області тов "Нова Хортиця" розглянув касаційну скаргу Романов Р.О. Зінченко І.Ю. Калініченко В.В. Васильківська В.Є. Воловик Д.І. Заступника прокурора Запорізької області на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2014 року у справі№ 5009/3193/12 господарського суду Запорізької області за позовомЗапорізького прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі: Міністерства інфраструктури України в особі Державного підприємства Бердянський морський торговельний порт; Регіонального відділення фонду державного майна України по Запорізькій області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" про стягнення 2 302 752, 00 грн. неустойки та зобов'язання повернути майно В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 11.09.2014 р. (суддя Соловйов В.М.) у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ДП "БМТП" неустойки в сумі 642 323, 61 грн.; стягнення з відповідача на користь РВ ФДМУ по Запорізькій області неустойки в сумі 275 281, 55 грн.; зобов'язання ТОВ "Нова Хортиця" повернути майно, а саме: частину території причалу № 9, частину берегоукріплення, металевого навісу та підкранових колій з кабельним каналом, загальною площею 6 318, 25 кв.м. загальною вартістю 1 858 630, 00 грн., яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 13/7 відмовлено повністю.

Суд виходив з обставин, що експертизою чітко та однозначно встановлено відсутність у користуванні відповідача майна, яке передавалося за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 58/93/970 від 22.04.2002р., а саме: частина території причалу № 9, частина берегоукріплення загальною площею 6 318,25м, металевий навіс, підкранова колія з кабельним каналом; господарський суд зазначив, що вимагання сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення у випадку не виконання наймачем обов'язку щодо повернення речі, має виключно наймодавець, тоді як РВ ФДМУ по Запорізькій області (позивач-2) не є наймодавцем (Орендодавцем) за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 22.04.2002р. № 58/93/970 і лише погодило укладення договору оренди та розрахунок плати за перший місяць оренди.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. (судді: Здоровко Л.М., Плахов О.В., Шутенко І.А.) рішення господарського суду Запорізької області від 11.09.2014 р. залишено без зміни.

Заступник прокурора Запорізької області в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, вимоги позову задовольнити.

Скаржник доводить порушення норм ст. 785 ЦК України, оскільки стверджує, що передане за договором орендам майно залишається в користуванні відповідача, який здійснює діяльність на місці розташування об'єктів оренди, а збудований відповідачем комплекс розташовано на гідротехнічній споруді порту, яка за своїм характером не є земельною ділянкою, оскільки створена штучно з використанням відповідних технологій, тому є державною власністю та підлягає поверненню порту.

Державне підприємство "Бердянський морський торговельний порт" у відзиві вимоги касаційної скарги підтримує, вважає, що судами не враховано висновків постанови Вищого господарського суду України від 19.03.2013 р., не підтверджено доказами висновків про відсутність орендованого майна, не враховано висновки експертиз та технічну документацію щодо характеристик гідротехнічної споруди, посилання на судове рішення у справі про визнання права власності на нерухоме майно зернового перевантажувального комплексу безпідставні, тому просить оскаржувані судові рішення та постанову у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити.

ТОВ "Нова Хортиця" у відзиві з доводами касаційної скарги не погодилося, вважає, що факт користування майном після закінчення договору оренди не встановлений, а судовою експертизою встановлено, що майно, яке передавалося за договором оренди у відповідача відсутнє, що виключає задоволення позовних вимог, тому просить у задоволенні скарги відмовити, судові рішення та постанову у справі залишити без зміни.

Вищий господарський суд України, розглянувши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в позові про стягнення неустойки за користування майном, яке не повернуто з оренди суди виходили з встановлених обставин, що у відпоівдача таке майно відсутнє, що встановлено, зокрема, висновком експертизи.

Предметом спору є вимоги про стягнення неустойки за неповернення майна, що було об'єктом оренди та повернення спірного майна.

Зокрема, судом встановлено, що згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 25.10.2011р. у справі № 14/264/06-18/122/10-22/5009/883/11 за позовом ТОВ "Нова Хортиця" до відповідача Бердянської міської ради, третя особа-1: ДП "Бердянський морський торговельний порт", третя особа-2: Міністерство інфраструктури України, третя особа-3: Бердянське комунальне підприємство з технічної інвентаризації Бердянської міської ради, третя особа-4: інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області про визнання право власності визнано за ТОВ "Нова Хортиця" право власності на об'єкт самочинного будівництва - зерновий перевантажувальний комплекс, що знаходиться у місті Бердянську Запорізької області по вулиці Горького, до складу якого входять: двоповерхова будівля адміністративного корпусу, що позначена літерою "А", ґанок до будівлі адміністративного корпусу "А", ґанок до будівлі адміністративного корпусу "А", ґанок до будівлі адміністративного корпусу "А", сходи до будівлі адміністративного корпусу "А", будівля підстанції, що позначена літерою "Б", будівля щитової, що позначена літерою "В", навіс, що позначений літерою "Г", силосні ємкості № 1, бункерний приямок під залізничні ваги з конвеєрними каналами № 2, бункерний приямок під автомобільні ваги № 3, приямок для перевантаження зерна № 4, елеваторна башта № 5, пісколовка № 6, водозабірний колодязь № 7, надбудівля над транспортером № 8, колія № 9.

Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс будівель та споруд за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького,6-а видано 15.12.2011р..

Слід зазначити, що як встановлено у зазначеній справі нерухомість збудована з додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, пожежних та інших норм та правил, про що свідчать наявні в матеріалах справи висновки компетентних органів, на земельній ділянці, що виділена у відповідності до вимог законодавства.

При цьому порушень закону не встановлено, дії посадових осіб не оскаржено.

Позивачу на підставі рішення Бердянської міської ради від 10.07.2008 року № 30 "Про передачу в оренду земельних ділянок" (п. 6.1) затверджено проект відведення та передано в довгострокову оренду за рахунок земель міста земельну ділянку площею 0,6532га по вулиці Горького,6-а в м. Бердянську Запорізької області для розміщення та обслуговування зерноперевантажувального комплексу строком до 01.07.2057 року про що укладено договір оренди землі від 21.07.2008р.

Зазначені рішення міської ради та договір оренди землі були предметом оспорювання у суді.

Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 31.01.2012 року у справі № 20/189д/09, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.03.2012 року та Постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2012 р., в задоволені позовних вимог про визнання недійсними договору оренди землі, укладеного між Бердянською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Хортиця" від 21.07.2008 року щодо оренди земельної ділянки площею 0,6532 га за адресою: м. Бердянськ, вул. Горького, 6а. відмовлено повністю.

Крім того, у справі № 8/203/09-18/121/10-24/5009/1770/11 за позовом ТОВ "Нова Хортиця" до Бердянської міської ради, за участю третіх осіб: ДП "Бердянський морський торговельний порт", Міністерства транспорту та зв'язку України та за участю прокурора Запорізької області про визнання незаконним та скасування рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.09.2011 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2011 року позов ТОВ "Нова Хортиця" задоволено частково: визнано недійсними п. 2 та підпункт 2.3 рішення № 12 від 03.02.2009 року Бердянської міської ради "Про надання у постійне користування земельних ділянок" в частині затвердження технічної документації та надання у постійне користування Державному підприємству "Бердянський морський торговельний порт" земельної ділянки, площею 0, 6532 га, розташованої по вул. Горького 13/7 у м. Бердянську.

Таким чином, за наслідками розгляду наведених спорів встановлено, що відповідач створив нерухоме майно, на яке отримав право власності та яке знаходиться на земельній ділянці правові підстави щодо якої були предметом оспорення у судових справах, однак не визнані незаконними.

Зазначене дає підстави стверджувати про невірність доводів скарги про знаходження майна відповідача на об'єктах права державної власності, оскільки суперечить фактам та обставинам, що встановлені судовими рішеннями, тому суд їх відхиляє як такі, що не узгоджуються з матеріалами справи.

Згідно висновку № 1519-13 від 25.02.2015 р. комплексної судової земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи встановлено, що майно, яке передавалося відповідачу за договором оренди нерухомого майна № 58/93/970 від 22.04.2002 р., а саме: частина території причалу № 9, частина берегоукріплення загальною площею 6318,25 м, металевий навіс, підкранова колія з кабельним каналом в користуванні відповідача відсутнє.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно статей 43, 47 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а господарський суд забезпечує сторонам умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та прийняття рішення після обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює кожний доказ окремо та всі докази в сукупності. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржник не доводить неповноти чи невірності висновків проведеного експертного дослідження, відхилення чи не врахування судом під час призначення судової експертизи пропозицій та зауважень скаржника, помилковості оцінки висновку судового експерта, необхідності призначення додаткової або повторної судової експертизи.

Касаційна інстанція зазначає, що згідно з правовими висновками Верховного Суду України для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.

За встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин у суду немає підстав для висновків про неправомірне утримання орендарем майна, відтак, посилання на не застосування до спірних правовідносин наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України є помилковими.

Згідно імперативних вимог ч.2 ст.111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

За наведених мотивів суд відхиляє доводи щодо неврахування судом всіх можливих обставин, які підлягають встановленню, зокрема, що стосується знаходження спірного об'єкту та продовження його використання відповідачем та правового статусу землі, як такі, що не спростовують встановлених обставин, виходять за межі касаційного перегляду судового рішення, оскільки вони підлягають оцінці разом з оцінкою належності та допустимості доказів у справі згідно з приписами статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, а касаційна інстанція не може переоцінювати докази, встановлювати чи вважати доведеними обставини, які не були встановлені чи відхилені судами першої чи апеляційної інстанцій.

Зазначене не позбавляє права касатора на відшкодування збитків, в тому числі на підставі порушених кримінальних справ.

Касаційна інстанція зазначає, що позовні вимоги щодо повернення майна не є обґрунтованими, а відтак правовий механізм виконання рішення суду щодо таких вимог касатором не зазначено.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 р. у справі № 5009/3193/12 господарського суду Запорізької області залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун