Постанова

від 12.02.2015 по справі б24/206-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2015 року Справа № Б24/206-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів:Удовиченка О.С., Міщенка П.К., Поліщука В.Ю. розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська на постанову та на ухвалуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року у справі господарського суду за заявою до№ Б24/206-10 Дніпропетровської області Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління №104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція" про визнання грошових вимог на суму 51 049,35 грн.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.10.2014 року (суддя Калиниченко Л.М.) відхилено заявлені грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська в сумі 51 049,35 грн. відповідно до заяви № 6854/08/43 від 29.08.2014 року.

Не погодившись із наведеною ухвалою, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська звернулось до апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська грошові вимоги у сумі 51 049,35 грн. в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року (Головуючий суддя - Вечірка І.О., судді: Кузнецов В.О., Науменко І.М.) ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року у справі № Б24/206-10 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погодившись із наведеними рішеннями попередніх судових інстанцій, управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення та невірне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року у справі № Б24/206-10.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, постановою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2010 року у справі № Б24/206-10 Дочірнє Дніпродзержинське спеціалізоване управління № 104 Стальконструкція Відкритого акціонерного товариства "Дніпростальконструкція" визнано банкрутом. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Тущенка С.В., відкрито ліквідаційну процедуру по даній справі строком на один рік. Зокрема, здійснити в офіційних друкованих органах офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою місцевого господарського суду від 06.08.2013 року припинено повноваження арбітражного керуючого Тущенка С.В. як ліквідатора Дочірнього Дніпродзержинського спеціалізованого управління №104 "Стальконструкція" ВАТ "Дніпростальконструкція" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Шевцова Є.В.

05.09.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява № 6854/08/43 від 29.08.2014 року від управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська, з проханням визнати грошові вимоги на суму 51 049,35 грн. (т. 6 а.с.222-224).

Ухвалою від 08.09.2014 року господарський суд Дніпропетровської області прийняв вказану вище заяву до розгляду та зобов'язав ліквідатора у строк до 08.10.2014 року розглянути вказані вимоги та у письмовій формі повідомити суд.

16.09.2014 року до господарського суду Дніпропетровської області від ліквідатора надійшов відзив № 172-14 від 15.09.2014 року, згідно якого грошові вимоги управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська у сумі 51 049,35 грн., які складаються з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій (за списком № 2) визнані в повному обсязі та включені до Реєстру вимог кредиторів.

23.10.2014 року, господарський суд Дніпропетровської області, висновок якого підтримав Дніпропетровський апеляційний господарський суд у постанові від 01.12.2014 року, не погодився з діями ліквідатора та відхилив вимоги заявника, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачена капіталізація витрат на виплату та доставку відповідних пенсій, тому у ліквідаційній процедурі, в установлений Законом про банкрутство строк, можуть бути заявлені лише вимоги щодо витрат на виплату і доставку пенсій, які виникли в процедурі розпорядження майном, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

Відповідно до статті 4 1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (В редакції після 19.01.2013 року набуття чинності внесених змін).

Відповідно до пункту 4 частини 8 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з частиною 1 статті 38 вказаного Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі неможливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки у межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Тобто, вказана норма права встановлює, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; у такої особи виникає особливий статус.

Приписами частини 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, передбачено, що з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури ліквідатор повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснення його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту.

Відповідно до частини 8 статті 41 Закону про банкрутство визначено, що кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунка здійснюються виплати кредиторам у порядку черговості, визначеному цим Законом.

Згідно з ст. 45 Закону про банкрутство передбачена черговість задоволення вимог кредиторів. У другу чергу задовольняються вимоги, що виникли внаслідок зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Таким чином, у відповідності до статей 38, 41, 45 Закону про банкрутство, у ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених Законом про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (частина 8 статті 41 Закону).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору, визначені у частині другій цієї статті, сплачують до Пенсійного фонду України у порядку, визначеному законодавством України.

Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначена Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663, якою передбачено, що відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій працівниками підприємства здійснюється до внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виходячи з викладеного порядку формування джерел (коштів, призначених на оплату праці), з яких підприємства та організації здійснюють внесення до Пенсійного фонду України плати, що покривають фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, та враховуючи, що відповідно до норм (ч. 2 п. 9 статті 41 Закону про банкрутство) з дня визнання підприємства банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури працівників цього підприємства повідомляється про звільнення в установленому законом порядку, кошти на оплату праці не перераховуються, виплата заробітної плати припиняється, а фонд оплати праці саме з метою оплати праці працівників з вказаного часу припиняє своє формування.

З огляду на викладені норми права та обставини справи, з урахуванням приписів статті 38 Закону про банкрутство, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), повернення коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності вважається таким, що настав.

Отже, звернення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська до суду з грошовими вимогами у розмірі 51 049,35 грн. за червень - серпень 2014 року, що складають відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, які виникли після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури, є необґрунтованими та заявлені після введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що чинним законодавством не передбачена капіталізація витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, тому у ліквідаційній процедурі в установлений Законом строк можуть бути заявлені лише ті вимоги щодо витрат на виплату і доставку відповідних пенсій, які виникли в процедурах розпорядження майном та санації, оскільки після визнання боржника банкрутом відповідні зобов'язання не виникають.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року у справі № Б24/206-10 винесені з дотриманням норм законодавства про банкрутство, а тому відсутні правові підстави для їх скасування.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2014 року та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2014 року у справі № Б24/206-10 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді П.К. Міщенко

В.Ю. Поліщук