Постанова

від 18.02.2015 по справі 910/1372/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 910/1372/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б. за участю представників: позивачаГорбач І.В. (дов. від 02.08.2010 р. № 1039) відповідачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "страхова компанія "Альфа страхування" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 910/1372/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" простягнення заборгованості у розмірі 36 881, 04 грн.

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „Альфа страхування" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Асистанс" про стягнення заборгованості у розмірі 36 881,04 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач відмовився повернути залишок невикористаних грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн., сплачених на підставі агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 р., після припинення дії вказаної угоди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. у даній справі (колегія у складі суддів: головуючий суддя Удалова О.Г., суддя Любченко М.О., суддя Блажівська О.Є.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" 36 881, 04 грн. боргу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків апеляційного суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.02.2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні касаційної інстанції 18.02.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанс" (агент) укладена агентська угода №019.1010, відповідно до положень п. 1.1 якої агент забезпечує організацію надання послуг застрахованим особам страховика за рахунок останнього у разі настання страхового випадку за договорами страхування, що передані агенту на супровід.

Відповідно до п. 1.2 угоди страховик передає, а агент згідно з Законом України „Про страхування" приймає до виконання ту частину його страхової діяльності, що пов'язана із супроводом договорів страхування, а саме: з організацією надання послуг застрахованим особам у разі настання страхового випадку та здійсненням страхових виплат.

Згідно п.1.4 угоди агент діє від імені страховика, та виконує роботи по врегулюванню страхових випадків та здійсненню страхових виплат за рахунок страховика.

Відповідно п. 4.1 угоди агент здійснює страхову виплату при настанні страхового випадку за договором страхування від імені та за рахунок страхувальника.

Згідно з п. 4.4 угоди, на підставі звіту агента про надані послуги з зазначенням вартості оплачених агентом послуг за визнаними страховиком страховими випадками, протягом 5 (п'яти) робочих днів, починаючи з дати отримання звіту агента про надані послуги, страховик перевіряє повноту, достовірність, обґрунтованість здійснених агентом платежів установам, та у разі відповідності звіту всім вимогам цієї угоди, підписує акт здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Положеннями п. 4.5 угоди визначено, що розрахунки між агентом та страховиком проводяться шляхом перерахування відповідних сум на поточний рахунок агента протягом 10 (десяти) банківських днів після отримання страховиком рахунку та акту здачі-прийняття робіт (про надані послуги).

Відповідно до розділу „Визначення термінів " угоди, ротаційний фонд - грошова сума, що надходить на розрахунковий рахунок агента на безприбутковій основі і має виняткове цільове призначення - покриття витрат на оплату послуг установ, які залучаються агентом для врегулювання страхових випадків. Єдиним та безроздільним власником і розпорядником ротаційного фонду є страховик.

Згідно п. 7.1 угоди ротаційний фонд є власністю страховика. Ротаційний фонд надходить на окремий банківський рахунок агента на безприбутковій основі і має винятково цільовий характер, а саме оплата послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід.

Відповідно з п. 7.2 угоди кошти ротаційного фонду використовуються агентом поступово по мірі отримання рахунків від установ, які надавали послуги застрахованим особам у відповідності до умов цієї угоди. Ротаційний фонд поновлюється за рахунок сплати вартості послуг страховиком на умовах цієї угоди.

Згідно п. 7.3 угоди, по закінченні строку дії цієї угоди і виконанні сторонами всіх взаєморозрахунків за цією угодою, залишок коштів ротаційного фонду (за наявності) перераховується агентом на рахунок страховика.

Пунктами 9.1 та 9.2 угоди передбачено, що угода набуває чинності з дати її підписання і діє протягом одного календарного року до 09.10.2011 р. Дія цієї угоди автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо щонайменше за 30 діб до закінчення строку дії цієї угоди жодна із сторін письмово не попередить іншу про своє бажання достроково припинити дію угоди.

Судами встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" з листом від 28.08.2013 р. №2135/02-02, в якому повідомило про дострокове припинення дії угоди з 24.09.2013 р., а також просило повернути залишок грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн. протягом двох робочих днів з дати розірвання договору.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асистанс" листом від 03.09.2013 р. №25/09-13 повідомило Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Альфа страхування" про повне використання грошових коштів ротаційного фонду.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів ротаційного фонду в розмірі 36 881,04 грн.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів пункту 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10.10.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Асистанс" (агент) була укладена додаткова угода №1, відповідно до умов якої сторони домовились викласти п. 7.1 агентської угоди у наступній редакції: „Ротаційний фонд є власністю страховика. Ротаційний фонд надходить на окремий банківський рахунок агента № п/р 26000000631935, в ПАТ „Універсал Банк", м. Київ, України, МФО 322001, на безприбутковій основі і має винятково цільовий характер, а саме оплата послуг застрахованим особам страховика, надання яких було організовано агентом за визнаними страховиком страховими випадками за договорами страхування, що передані йому на супровід".

Крім того, судами встановлено, що 25.11.2011 р. між сторонами була укладена додаткова угода №1, згідно з п. 1 якої сторони домовились, що страховик на виконання положень розділу 7 агентської угоди перераховує агенту кошти ротаційного фонду за наступними (зміненими) банківськими реквізитами агента № ротаційного фонду 26000023005351 в АТ „Сбербанк Росії" МФО 320627 код ЄДРПОУ 25959784.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами агентської угоди та додаткової угоди №1 до неї від 10.10.2010 р. грошові кошти ротаційного фонду мали бути розміщені на окремому банківському рахунку агента № п/р 26000000631935 в ПАТ „Універсал Банк".

Саме на вказаний рахунок позивачем були перераховані грошові кошти ротаційного фонду у сумі 40 000,00 грн. платіжними дорученнями №609 від 18.11.2010 р. та №4118 від 28.09.2011 р.

З банківських виписок, долучених до матеріалів справи вбачається, що позивач перераховував на рахунок ротаційного фонду грошові кошти також з іншим призначенням платежу, а саме: страхове відшкодування ДМС (за медичні послуги).

Як вбачається з матеріалів справи, на вимогу суду першої інстанції 25.07.2014 р. від Публічного акціонерного товариства „Дочірній банк Сбербанку Росії" надійшов лист №5928/4/07-2-6БТ від 22.07.2014 р., в якому зазначалось, що у банку відсутня інформація стосовно змісту агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 р. та додаткової угоди №1 від 25.11.2011 р. до неї, а також цілей ротаційного фонду, у зв'язку з чим банк не може надати відомості стосовно того, чи використовувався поточний рахунок №26000023005351 виключно для розміщення та цілей ротаційного фонду, створеного на підставі вказаної Агентської угоди та додаткової угоди №1 до неї чи також для інших розрахунків відповідача.

Крім того, у листі було вказано, що залишок коштів станом на 15.07.2014 р. на рахунку №26000023005351 відповідача складає 333,12 грн., загальна сума виплат з поточного рахунку №26000023005351 здійснена відповідачем у період з 25.11.2011 р. по 24.09.2013 р. та складає 65 117,88 грн., загальна сума надходжень від позивача за період з 25.11.2011 р. по 24.09.2013 р. на поточний рахунок №26000023005351 складає 359 858,00 грн.

В свою чергу ПАТ „Універсал Банк" на вимогу суду першої інстанції інформації щодо руху коштів по рахунку, призначеного для розміщення ротаційного фонду, не надав.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції було взято до уваги акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), що містять підпис уповноваженого представника позивача та печатку останнього, на загальну суму 178 999, 89 грн.

Крім того, судом першої інстанції було взято до уваги акт звірки розрахунків №307 від 11.04.2014 р., складений позивачем, за яким позивач визнає правомірним використання відповідачем грошових коштів ротаційного фонду за період з 25.11.2011 р. по 24.09.2013 р. на загальну суму 362 976,96 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що різниця між розміром грошових коштів, що фактично надійшли від позивача на рахунок ротаційного фонду (359 858,00 грн.), та погодженим позивачем розміром використаних відповідачем грошових коштів ротаційного фонду (362 976,96 грн.) становить 3 118,96 грн.

Крім того, суд першої інстанції виходячи із письмових пояснень позивача дійшов висновку, що грошові кошти в розмірі 3118,96 грн. були зараховані в якості взаємозаліку по ротаційному фонду, оскільки позивач не перераховував до ротаційного фонду грошові кошти в розмірі 3118,96 грн. окремо, тобто з призначенням платежу „страхове відшкодування", а погодив здійснення вказаних страхових виплат (розпорядження на виплату/страховий акт №000707, №000713, №000705) за рахунок коштів вже розміщених на рахунку ротаційного фонду (40 000,00 грн.).

Таким чином, суд першої інстанції погодився із розрахунком боргу, здійсненим позивачем (40000,00 - 3118,96 = 36881,04 грн.), та дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Натомість, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа страхування" посилається на помилковість висновків суду першої інстанції щодо належності інформації наданої Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії" у листах №5928/4/07-2-6БТ від 22.07.2014 стосовно руху коштів на рахунку №26000023005351 та залишку на ньому коштів.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що за умовами агентської угоди та додаткової угоди № 1 до неї від 10.10.2010 р. грошові кошти ротаційного фонду мали бути розмішені на окремому банківському рахунку агента № п/р 26000000631935 в ПАТ „Універсал Банк".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, саме на вказаний рахунок Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Альфа страхування" були перераховані грошові кошти ротаційного фонду у сумі 40 000,00 грн. платіжними дорученнями №609 від 18.11.2010 р. та №4118 від 28.09.2011 р.

Натомість, апеляційний суд вказує, що здійснюючи розрахунок заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Асистанс" по поверненню коштів ротаційного фонду, судом першої інстанції було помилково взято до уваги інформацію надану Публічним акціонерним товариством „Дочірній банк Сбербанку Росії" у листі №5928/4/07-2-6БТ від 22.07.2014 р. стосовно руху коштів на рахунку №26000023005351 та залишку на ньому коштів у розмірі 333,12 грн., адже, вказаний рахунок був відкритий для розміщення ротаційного фонду на підставі додаткової угоди №1 від 25.11.2011 р., яка є додатковою угодою та невід'ємною частиною агентської угоди №019.1010 від 29.08.2011 р., тоді як додаткова угода, на підставі якої позивач просить стягнути заборгованість, була укладена сторонами 10.10.2010 р., а не 29.08.2011 р.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доказів того, що додаткова угода №1 від 25.11.2011 р. змінювала положення саме агентської угоди №019.1010 від 10.10.2010 р., на підставі положень якої позивачем заявлені позовні вимоги, сторонами надано не було та не спростовано факт існування агентської угоди №019.1010 від 29.08.2011 р., на яку містить посилання додаткова угода №1 від 25.11.2011 р.

Враховуючи вищевикладене, вбачається, що суди попередніх інстанцій дійшли суперечливих висновків у зв'язку з недостатнім дослідженням дійсних обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, та наданню цим обставинам належної правової оцінки, адже, судами попередніх інстанцій, не було точно встановлено, яка саме сума невикористаних грошових коштів ротаційного фонду залишилась на поточному банківському рахунку, оскільки, судами було неповно досліджено первинні документи надані сторонами стосовно взаєморозрахунків за агентською угодою.

За приписами процесуального законодавства, рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору,і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Обґрунтованим є рішення , в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами чинного законодавства.

Проте, постанова і рішення у справі цим вимогам не відповідають, оскільки прийняті при неповному з'ясуванні усіх обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого чи апеляційного суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За приписами частини 1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною 1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Недодержання судом першої та апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судових рішень з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду згідно приписів пункту 3 частини першої статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішуючи питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий розгляд до суду першої інстанції для установлення обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково підтверджені матеріалами справи.

При новому розгляді справи суду необхідно витребувати довідку з ПАТ „Універсал Банк" щодо руху коштів по рахунку, призначеного для розміщення ротаційного фонду.

Надати правову оцінку п. 7.1 Угоди щодо цільового призначення ротаційного фонду.

Встановити чи є доведеними вимоги позивача, з якими він звернувся, оцінити в сукупності, усі допустимі та належні докази у справі, установити всі фактичні обставини справи, що входять до предмета доведення при вирішенні спору.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "страхова компанія "Альфа страхування" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2014 р. у справі № 910/1372/14 та рішення господарського суду міста Києва від 05.08.2014 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова