Рішення

від 12.02.2015 по справі 910/17042/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/17042/14

За позовом Дочірнього підприємства "Екіп Буд"

до 1) Відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд"

2) Київської міської ради

про визнання права власності

Головуючий суддя Бондаренко Г. П.

Суддя Бондарчук В. В.

Суддя Смирнова Ю. М.

Представники учасників процесу:

Від позивача: Карлін О. В. (дов. б/н від 02.07.2014)

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 12.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство "Екіп Буд" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Київенергобуд" (далі по тексту - відповідач - 1) про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно загальною площею 3022,6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2014 було порушено провадження у справі № 910/17042/14, розгляд останньої призначено на 28.08.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 розгляд справи було відкладено на 16.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 розгляд справи було відкладено на 09.10.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 було призначено колегіальний розгляд справи № 910/17042/14.

09.10.2014 суддя Удалова О. Г. звернулася до Голови Господарського суду міста Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи №910/17042/14.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 було визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Удалова О.Г., судді Бондарчук В.В., Смирнова Ю. М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 справу було прийнято до провадження колегією суддів, розгляд справи призначено на 28.10.2014.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку з припиненням повноважень щодо здійснення правосуддя у судді Удалової О. Г.

За результатами повторного автоматичного розподілу вказану справу передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Враховуючи викладене, ухвалою суду від 23.10.2014 справу було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко Г.П., суддя Бондарчук В.В., суддя Смирнова Ю.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.10.2014 відповідно до ст. 24 ГПК України суд, за власною ініціативою, залучив до участі у справі у якості іншого відповідача - Київську міську раду (далі за текстом - відповідач - 2) та в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 11.11.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2014, відповідно до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 16.12.2014. Крім того, вказано ухвалою судом в порядку ст. 22 ГПК України прийнято до розгляду заяву позивача про зміну підстав позову подану позивачем 28.10.2014, відповідно до якої позивач просить суд визнати за ним право власності на нерухоме майно загальною площею 3 022, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 та складається з будівлі № 1 площею 356,7 кв. м.; будівлі № 2 площею 569, 2 кв. м.; будівлі № 3 площею 675, 4 кв. м.; будівлі № 4 площею 1 210, 8 кв. м.; будівлі № 5 площею 73, 6 кв. м., будівлі № 6 площею 13, 2 кв. м.; будівлі № 7 площею 13, 3 кв. м.; будівлі № 8 площею 21, 9 кв. м.; будівлі № 10 площею 16, 2 кв. м.; будівлі № 11 площею 21, 3 кв. м., будівлі № 12 площею 21, 9 кв. м. , а також будівлі № 13 літер. «Л» площею 29, 1 кв. м. з підстав викладених у заяві, а саме на підставі ст. 344 ЦК України та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2014, в порядку ст. 69 ГПК України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів, та в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 06.01.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників відповідачів та невиконання ними вимог ухвал суду, в тому числі вимог щодо надання доказів по справі.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.01.2015 розгляд справи №910/17042/14 відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено на 20.01.2015.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.01.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.02.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.02.2015, в зв'язку з неявкою сторін в судове засідання.

При цьому суд зазначає, що відкладення справи в судових засідання 06.01.2015, 20.01.2015 та 03.02.2015 було здійснено судом приймаючи до уваги, положення ст. 77 ГПК України та положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також обставини справи щодо відкладення розгляду справи в судових засіданнях 28.10.2014, 11.11.2014 та 16.12.2014, в зв'язку з неявкою відповідача (-чів) в судове засідання та невиконання ними вимог ухвал суду по справі, поданням позивачем заяви про зміну підстав позову, не надання позивачем, витребуваних судом доказів, а також, враховуючи предмет спору, характер процесу та його значення для заявника.

12.02.2015 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача надано на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2015 технічний паспорт на спірні будівлі і споруди (приміщення) проммайданчика котельні «Позняки», розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41-А, складений 04.02.2015 інженером з інвентаризації нерухомого майна.

В судове засідання 12.02.2015 представники відповідачів - 1, 2 не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав суду усні пояснення по суті справи, в яких позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі - 1, 2 відзиву на позовну заяву не надали, викладені позивачем обставини справи не спростували.

Відповідно до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача - 1 є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 02225, м. Київ, вул. Бальзака, 22.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача - 1 є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача - 1.

Зважаючи на те, що неявка представників відповідачів - 1, 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» було створено у відповідності до Указу Президента України «Про корпоратизацію» та згідно наказу Міністерства енергетики та електрифікації України від 15.03.1994 № 64 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Київенергобуд» на базі Державного підприємства тресту «Київенергобуд» та є його правонаступником (копія вказаного наказу наявна в матеріалах справи).

На виконання наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 07.07.1993 № 103 та від 12.08.1994 № 192 підприємством Київських теплових мереж Виробничого енергетичного об'єднання «Київенерго» було передано, а Відкритим акціонерним товариством «Київенергобуд» прийнято будівлі та споруди районної котельні житлового масиву «Позняки» та частину території Р/К «Позняки» площею 4, 87 га, що підтверджується актом про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні житлового масиву «Позняки», затвердженим Міністерством енергетики та електрифікації України, копія якого наявна в матеріалах справи.

За вказаним актом б/н та б/д, ПКТМ передало Відкритому акціонерному товариству «Київенергобуд» були передані майстерня по виготовленню м/к, побутовий корпус «Брандербург», побутовий корпус на 200 чол., склад генпідрядника, майданчик для складання матеріалів генпідрядника, прохідна, електропостачання, автошляхи, мережі зв'язку, господарчо - питтєвий виробничий водопровід, зовнішні мережі каналізації з насосною станцією, теплові мережі, благоустрій. Вказаний акт затверджений Міністерством енергетики України та погоджений Виробничо-енергетичним об`єднанням "Київенерго".

Рішенням загального засідання ради директорів і правління ВАТ «Київенергобуд», оформленим протоколом № 7 від 02.12.1996, було вирішено створити Дочірнє підприємство «Київенергопідряд» на базі Акціонерного товариства «Київенергобуд», власність якого знаходиться на проммайданчику РК «Позняки» по вул. Ревуцького м. Київ.

Як вбачається із копії статуту Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» Акціонерного товариства «Київенергобуд», копія якого наявна в матеріалах справи, його статут було зареєстровано Харківською районною державною адміністрацією м. Києва 09.01.1997 за № 03486.

В пункті 3.1. вказаного статуту зазначено, що засновником підприємства є Акціонерне товариство «Київенергобуд», яке здійснює фактичний контроль за діяльністю підприємства. Підприємство створено на базі структурного підрозділу Акціонерного товариства «Київенергобуд» - Акціонерного підприємства «Київенергопідряд» і є правонаступником його прав та обов'язків та є Дочірнім підприємством Акціонерного товариства «Київенергобуд», 100 % статутного фонду якого належить Акціонерному товариству «Київенергобуд» (п.п. 3.3., 3.4. статуту Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» Акціонерного товариства «Київенергобуд»). При цьому, згідно п. 3.9. статуту майно підприємства формується за рахунок власності товариства і закріплюється за підприємством на праві господарського користування.

Місцезнаходження підприємства: Україна, м. Київ, вул. Ревуцького, проммайданчик районної котельні Позняки (п. 1.4. статуту Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» Акціонерного товариства «Київенергобуд»).

На підставі акту про передачу будівель та споруд бази котельні житлового масиву «Позняки» від 03.01.1997, в зв'язку з державною реєстрацією Дочірнього підприємства «Київенергопідряд», Відкрите акціонерне товариство «Київенергобуд» передало, а Дочірнє підприємство «Київенергопідряд» прийняло будівлі та споруди Р/К ж/м «Позняки» згідно з переліком: майстерня по виготовленню м/к, побутовий корпус «Брандербург», побутовий корпус на 200 чол., склад генпідрядника, майданчик для складання матеріалів генпідрядника, прохідна, електропостачання, автошляхи, мережі зв'язку, господарчо - питтєвий виробничий водопровід, зовнішні мережі каналізації з насосною станцією, теплові мережі, благоустрій. Крім цього, передана частина території р/к «Позняки» площею 4, 87 га.

Із листа Головного управління містобудування та архітектури вих. № 17525/0/120-12 від 12.11.2012 адресованого Дочірньому підприємству «Київенергопідряд» вбачається, що об'єктам нерухомого майна відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2009 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 29.12.2008 у справі № 12/78, які заходяться за адресою вул. Ревуцького, 41-А у Дарницькому районі міста Києва може бути присвоєно відповідну поштову адресу після подання документів відповідно до Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25.06.2001 № 1094.

Згідно довідки № 3 від 16.08.2013 Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» станом на 01.08.2013 на підприємстві обліковуються «основні засоби»: будівля - склад, майстерня, металевий вагончик № 1, металевий вагончик № 2, прохідна, склад, споруда майданчик, а з технічного паспорту на громадський (виробничий) будинок (приміщення) проммайданчик котельні «Позняки» вбачається, що загальна площа всіх будівель та споруд становить 3 022, 6 кв. м. та складається з приміщення літ. «А» загальною площею 356, 7 кв. м., приміщення літ. «Б» загальною площею 569, 2 кв. м., приміщення літ. «В» загальною площею 675, 4 кв. м., приміщення літ. «Г» загальною площею 1 210, 8 кв. м., приміщення літ. «Д» загальною площею 73, 6 кв. м., приміщення літ. «Ж» загальною площею 13, 2 кв. м., приміщення літ. «З» загальною площею 13, 3 кв. м., приміщення літ. «К» загальною площею 21, 9 кв. м., приміщення літ. «Л» загальною площе. 29, 1 кв. м., приміщення літ. «М» загальною площею 16, 2 кв. м., приміщення літ. «Н» загальною площею 21, 3 кв. м., приміщення літ. «О» загальною площею 21, 9 кв. м. (всього 12 приміщень).

Згідно наявної в матеріалах справи копії статуту Дочірнього підприємства «Екіп Буд» (ідентифікаційний код 24592889), зареєстрованого 22.05.2014 Дочірнє підприємство «Екіп Буд» створено у відповідності з Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», іншим законодавством України. Дочірнє підприємство «Екіп Буд» є новим найменуванням Дочірнього підприємства «Київенергопідряд». Дочірнє підприємство «Екіп Буд» виступає правонаступником всіх прав та обов'язків як майнового, так і не майнового характеру Дочірнього підприємства «Київенергопідряд». При цьому, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що ідентифікаційний код позивача співпадає з ідентифікаційним кодом Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» (ідентифікаційний код 24592889).

На підставі вищезазначеного, позивач стверджує, що позивач, який є правонаступником Дочірнього підприємства «Київенергопідряд», понад десять років відкрито володіє та продовжує володіти спірним нерухомим майном, що є підставою для визнання за ним права власності на спірне нерухоме майно за набувальною власністю на підставі ст. 344 ЦК України.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств», копоратизацію є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 % статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством, у відкриті акціонерні товариства.

Пунктом 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 визначено, що з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

На момент прийому - передачі спірних будівель Акціонерним товариством «Київенергобуд» до своєї власності та на момент передачі спірних будівель до статутного капіталу Дочірнього підприємства «Київенергопідряд» відносини власності регулювалися Цивільним кодексом Української РСР та Законом України «Про власність».

Відповідно до ст. 86 ЦК Української РСР правом власності визнавалися врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном, які регулюються Законом України «Про власність».

Статтею 4 Закону України «Про власність» встановлювалося, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.

За статтею 20 Закону України «Про власність», суб'єктами права колективної власності визнавалися трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства , господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод (ст. 21 Закону України «Про власність»).

Статтею 25 Закону України «Про власність» визначено, що об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність» об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом. Внесок членів господарського товариства може складатись з основних та оборотних фондів, грошових коштів, цінних паперів. Член господарського товариства має право за загальною згодою передати в рахунок свого внеску право користування належним йому майном або результатами його інтелектуальної праці.

Враховуючи викладені положення чинного на той час законодавства суд дійшов висновку, що Акціонерне товариство «Київенергобуд» в порядку визначеному законом набуло право власності на будівлі та споруди, які були передані йому за відповідним актом.

При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про власність» на момент набуття Акціонерним товариством «Київенергобуд» права власності на спірні будівлі, положень, які б визначали обов'язковість оформлення набутого права власності в той чи інший спосіб не містили.

Судом встановлено, що спірні будівлі та приміщення були передані Дочірньому підприємству «Київенергопідряд» його засновником за актом про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні житлового масиву «Позняки» Акціонерним товариством «Київенергобуд» Дочірньому підприємству «Київенергопідряд» від 03.01.1997, при цьому, із зазначеного акту не вбачається правової підстави на якій спірні будівлі та приміщення передавалися з балансу на баланс (чи то в якості внеску засновника, чи то на праві користування, тощо).

Викладене свідчить, що володіння позивачем спірним нерухомим майном є безтитульним, тобто, таким, що не спирається на які-небудь правові підстави набувальної давності (титули), внаслідок чого до спірних відносин можливе застосування ст.344 Цивільного кодексу України .

З огляду на обставини, за яких Дочірнє підприємство «Київенргопідряд» заволоділо майном, вбачається, що таке заволодіння є добросовісним. У господарського суду відсутні підстави вважати, що приміщення, будівлі та споруди були зайняті позивачем всупереч волі їх попереднього власника.

Таким чином, спірні будівлі та приміщення з 03.01.1997 перебувають у фактичному відкритому та безперервному володінні протягом понад десяти років Дочірнього підприємства «Екіп Буд», яке є правонаступником усіх прав та зобов'язань Дочірнього підприємства «Київенергопідряд».

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 344 ЦК України встановлено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно з положеннями статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5 пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав судам такі роз'яснення: відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Оскільки ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то набувальна давність може застосовуватися для набуття права власності на майно, володіння яким почалося не раніше 1 січня 2001 року. Тобто набувальна давність щодо об'єктів нерухомості могла застосовуватися лише після 1 січня 2011 року.

Така правова позиція міститься і в ухвалі Верховного Суду від 20.02.2008 у справі №6-27245св07 за позовом Б. до П., треті особи: Б., К., Комунальне підприємство з утримання житлового господарства Шевченківського району м. Києва, про визнання права власності на 1/2 частину жилого будинку, встановлення земельного сервітуту.

В підтвердження факту відкритого та безперервного володіння майном у вказаний період позивачем було представлено суду акт про передачу будівель та споруд будівельної бази котельні житлового масиву «Позняки» Акціонерним товариством «Київенергобуд» Дочірньому підприємству «Київенергопідряд» від 03.01.1997, довідку № 3 від 16.08.2013.

Також, в матеріалах справи наявна копія технічного паспорту на спірні будівлі, який був виготовлений Товариством з обмеженою відповідальністю «СПГ - Системс» на замовлення позивача.

За таких обставин, за висновками суду, представленими позивачем документами підтверджується відкритість та безперервність володіння Дочірнім підприємством «Екіп Буд» в період з 1997 року по 2015 рік будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 (41 - А).

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів які б свідчили про наявність інших осіб ніж позивач, які претендують на це майно. В тому числі, в матеріалах справи відсутні докази із яких би вбачалося, що відповідачем в період протягом якого позивач володіє спірним нерухомим майном здійснювалися заходи щодо витребування спірного майна від позивача.

Крім того, судом при вирішенні справи досліджувався факт щодо відкритого володіння майном позивачем, та було встановлено, що протягом всього часу володіння позивач звертався до державних органів та установ як фактичний власник майна, зокрема, звертався про присвоєння поштової адреси об`єкту нерухомості, звертався до відповідача-2 щодо оформлення за ним відповідних прав на земельну ділянку, на якій розташована спірне майно (наразі це підтверджується розглядом в суді господарського спору у справі 910/14305/13), а також сплачував земельний податок, що підтверджується копіює рішення у господарській справі № 11/12, що підтверджує той факт, що позивач не приховув знаходження майна в його володінні.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади (п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року N 5).

При цьому, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю. Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За таких обставин, враховуючи встановлення судом усіх обставин, які є необхідними для визнання права власності на майно за набувальною давністю, з огляду на висновки суду про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 344 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову про визнання за набувальною давністю за Дочірнім підприємством «Екіп Буд» права власності на будівлі та споруди, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 - А, та складається з приміщення літ. «А» загальною площею 356, 7 кв. м. (будівля № 1), приміщення літ. «Б» загальною площею 569, 2 кв. м. (будівля № 2), приміщення літ. «В» загальною площею 675, 4 кв. м. (будівля № 3), приміщення літ. «Г» загальною площею 1 210, 8 кв. м. (будівля № 4), приміщення літ. «Д» загальною площею 73, 6 кв. м. (будівля № 5), приміщення літ. «Ж» загальною площею 13, 2 кв. м. (будівля № 6), приміщення літ. «З» загальною площею 13, 3 кв. м. (будівдя № 7), приміщення літ. «К» загальною площею 21, 9 кв. м. (будівля № 8), приміщення літ. «Л» загальною площею 29, 1 кв. м. (будівля № 13), приміщення літ. «М» загальною площею 16, 2 кв. м. (будівля № 10), приміщення літ. «Н» загальною площею 21, 3 кв. м. (будівля № 11), приміщення літ. «О» загальною площею 21, 9 кв. м. (будівля № 12) (всього 12 приміщень загальною площею 3 022, 6 кв. м.).

Разом з цим, з огляду на те, що господарським судом не було встановлено вчинення неправильних дій з боку відповідачів, а також враховуючи, що ст. 344 ЦК України прямо передбачає необхідність звернення до суду для набуття права власності на майно за набувальною давністю, господарський суд дійшов висновку, що судовий збір, плачений позивачем, підлягає сплаті саме позивачем та не підлягає стягненню з відповідачів.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги з врахуванням заяви про зміну підстав позову задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати за Дочірнім підприємством "Екіп Буд" (02068, м. Київ, вул. Ревуцького, проммайданчик районної котельні «Позняки»; ідентифікаційний код 24592889) право власності на нерухоме майно загальною площею 2 022, 6 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ревуцького, 41 та складається з будівлі № 1 площею 356, 7 кв. м.; будівлі № 2 площею 569, 2 кв. м.; будівлі № 3 площею 675, 4 кв. м.; будівлі № 4 площею 1 210, 8 кв. м.; будівлі № 5 площею 73, 6 кв. м., будівлі № 6 площею 13, 2 кв. м.; будівлі № 7 площею 13, 3 кв. м.; будівлі № 8 площею 21, 9 кв. м.; будівлі № 10 площею 16, 2 кв. м.; будівлі № 11 площею 21, 3 кв. м., будівлі № 12 площею 21, 9 кв. м., будівлі № 13 літер. «Л» площею 29, 1 кв. м.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.02.2015.

Головуючий суддя Бондаренко Г. П.

Суддя Бондарчук В. В.

Суддя Смирнова Ю. М.