Рішення

від 11.02.2015 по справі 910/29333/14-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2015Справа №910/29333/14-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Торсистем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд» третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна» простягнення 68 546,50 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Андрієць Г.О. - представник від відповідача не з'явились від третьої особине з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Торсистем» звернулось з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд» заборгованості у розмірі 60500,00 грн та пені у розмірі 8046,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 2/310 від 03.10.2013 щодо здійснення оплати вартості поставленого товару в сумі 60 500,00 грн, право вимоги за яким позивач отримав згідно договору про відступлення права вимоги від 16.01.2014.

Відповідач відзиву та письмових пояснень на позов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про порушення провадження у справі та про її відкладення направлялась відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою його місцезнаходження. Про місце, дату та час судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвал суду та нез'явлення в судові засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Третя особа в судові засідання не з'явилась, письмових пояснень по справі не подала, своїм процесуальним правом не скористалась.

За таких обставин, з метою дотримання строку вирішення спору, визначеного статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 11.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В :

03.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд» (покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна» (постачальник, третя особа) підписано договір № 2/3-10 (далі - Договір поставки № 2/3-10 від 03.10.2013), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався здійснити постачання та монтаж вхідних дверей (далі - продукція), згідно з умовами та термінами, зазначеними у цьому договорі, а покупець зобов'язався прийняти та сплатити її вартість.

Пунктом 4.3 Договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 сторони узгодили, що розрахунки за продукцію здійснюються наступним чином: 50% - безготівковий розрахунок; 50% - взаємозалік або інші форми розрахунку, зокрема отримання майнових прав.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013, поставка продукції здійснюється протягом 14 робочих днів з моменту отримання постачальником від покупця передоплати, яка складає 20% від загальної вартості поставленої продукції та наданих послуг; приймання продукції оформлюється сторонами актами приймання-передавання , які сторони підписують в момент передачі продукції.

Відповідно до п. 5.4 Договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 датою поставки продукції вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

Листом від 15.10.2013 № 15/10013 відповідач просив ТОВ «Торсистем Бутзбах Груп-Україна» на виконання умов Договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 здійснити поставку та монтаж вхідних дверей (товару) у кількості 50 шт. та гарантував оплату в сумі 60 000,00 грн до 21.10.2013.

На виконання умов договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 постачальником було поставлено, а покупцем прийнято товар загалом на суму 60 500,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000169 від 15.10.2013 на суму 60 500,00 грн, яка підписана представниками покупця та постачальника і посвідчена печатками обох сторін.

16.01.2014 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Торсистем», як цесіонарієм, та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торсистем Бутзбах Груп-Україна», як цедентом, підписано договір про відступлення права вимоги (цесії) (далі - Договір від 16.01.2014).

Згідно умов вказаного Договору цедент відступив цесіонарію, а цесіонарій набув право вимоги, належне цедентові, і стає кредитором за договором № 2/3-10 від 03.10.2013, укладеним між відповідачем та третьою особою.

Пунктом 2 Договору від 16.01.2014 сторони узгодили, що цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку зі сплати коштів в сумі 60 500,00 грн.

Пунктом 6 Договору від 16.01.2014 визначено, що до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника в межах суми, зазначеної у п. 2 договору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом 1 статті 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач листом від 16.09.2014 № 18/1 заявив відповідачу вимогу про погашення заборгованості в сумі 60 500,00 грн, право вимоги якої отримано ним на підставі договору від 16.01.2014. Направлення вказаного листа позивачем відповідачу підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 1360 від 16.09.2014 та описом вкладення у цінний лист.

Як зазначає позивач у позові, відповідачем не було здійснено погашення заборгованості в сумі 60 500,00 грн.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У статті 692 Цивільного кодексу України зазначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач, як новий кредитор, на підставі Договору від 16.01.2014 та згідно з п. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України набув від ТОВ «Торсистем Бутзбах Груп-Україна» право вимоги виконання відповідачем, як боржником, свого зобов'язання за Договором поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 щодо оплати вартості поставленого товару в сумі 60500,00 грн.

В свою чергу, судом встановлено, що Договір поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 не містить строку виконання зобов'язання з оплати отриманого товару, а тому згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, обов'язок відповідача по оплаті отриманого товару виник в момент його отримання за видатковою накладною, тобто 15.10.2013.

Однак відповідач, всупереч ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, свого зобов'язання по сплаті позивачу, як новому кредитору, на його вимогу заборгованості в розмірі 60500,00 грн не виконав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості станом на час вирішення спору відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 60500,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 046,50 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано .

Згідно з п. 6.3 Договору поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 за порушення термінів перерахування платежу, покупець сплачує пеню в розмірі 1% від суми несплаченої продукції, за кожен день прострочення оплати, але не більше ніж подвійна облікова ставка НБУ.

Судом встановлено, що за умовами пунктів 1 та 6 Договору від 16.01.2014 позивач набув прав кредитора за Договором поставки № 2/3-10 від 03.10.2013 і до позивача перейшли усі права, які забезпечують виконання обов'язків боржника в межах 60500,00 грн, зокрема і право щодо стягнення пені за невиконання відповідачем зобов'язання з своєчасної оплати вартості отриманого товару в сумі 60 500,00 грн.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманого товару встановлений судом, вимоги позивача про стягнення пені є правомірними.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його невірним, оскільки позивачем не враховано положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та застосовано розмір пені, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України.

Враховуючи викладене, за розрахунком суду розмір пені за період прострочення з 21.10.2013 (дата визначена позивачем самостійно, як початкова щодо періоду нарахування) по 21.04.2013 (згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) становить 4012,89 грн, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУСума пені за період прострочення 60500 21.10.2013 - 14.04.2014 176 6.5000 % 3792.44 60500 15.04.2014 - 21.04.2014 7 9.5000 % 220.45 Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з частковим задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзакордонбуд» (04205, м. Київ, Оболонський проспект, буд. 23-А, ідентифікаційний код 33694107) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Торсистем» (08122, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1, кімн. 3, ідентифікаційний код 39020967) заборгованість у розмірі 60500 (шістдесят тисяч п'ятсот) грн 00 коп., пеню у розмірі 4012 (чотири тисячі дванадцять) грн 89 коп. та судовий збір у розмірі 1719 (одна тисяча сімсот дев'ятнадцять) грн 57 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 19.02.2015

Суддя Ю.М. Смирнова