Рішення

від 16.02.2015 по справі 914/176/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 р. Справа № 914/176/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "БАРЕЛЬ", м.Львів Публічного акціонерного товариства "Львівське АТП-14630", м.Львів про: стягнення 6 457,90 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача : Кравчишин Р.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику Позивача, який з'явився в судове засідання.

Заяви про відвід судді не надходили.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду не поступали.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "БАРЕЛЬ" до Публічного акціонерного товариства "Львівське АТП-14630" про стягнення 6 457,90 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено її розгляд на 04.02.2015р.

02.02.2015р. за вх.№3812/15 позивач подав письмове обґрунтування суми основного боргу з долученим додатковими документами, які судом прийняті та приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 04.02.2015р. розгляд справи відкладено на 16.02.2015р.

10.02.2015р. до суду за вх.№5159/15 представником позивача було подано клопотання від 10.02.2015р. №7 в якому просить суд долучити до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ, виданий державним реєстратором, з відомостями про відповідача на час розгляду справи, яке судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

16.02.2015р. за вх.№6403/15 позивач подав клопотання від 16.02.2015р. №9 в якому підтверджує, що станом на день розгляду справи заборгованість відповідача не змінилась і становить 5000,40 грн. по договору №16 ЗЧ поставки автозапчастин від 19.05.2011р., яке судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

У судове засідання 16.02.2015 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, вимоги ухвал суду про порушення провадження у справі від 06.06.2014 р. та про відкладення розгляду справи від 02.07.2014 р. виконав, позов підтримав та просив стягнути з Відповідача 6457,90 грн. 72 коп. з яких: 5000,40 грн. основного боргу, 307,42 грн. 3 % річних та 1150,08 грн. інфляційних втрат, а також просив стягнути з Відповідача на користь Позивача 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

Відповідач вимоги суду не виконав, відзив на позовну заяву не представив, проти позову не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Ухвалу про порушення провадження у справі від 23.01.2015 р. відповідач отримав 26.01.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх..№4498/15 від 05.02.2015р., котре долучене до матеріалів справи.

Ухвалу про відкладення розгляду справи від 04.02.2015 р. відповідач отримав 10.02.2015 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення вх..№5997/15 від 12.02.2015р., котре долучене до матеріалів справи.

Враховуючи те, що позивачем надано достатньо матеріалів для розгляду спору по суті, відповідач відзив на позов не представив, проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, не представив доказів сплати заборгованості, не скористався наданим йому правом на участь у судовому процесі, із заявами (клопотаннями) до суду не звертався,- суд дійшов висновку про можливість розгляду справи, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника відповідача та відзиву на позов, за наявними у справі матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 травня 2011 року, між ТзОВ фірма «Барель» (Позивач, продавець) та ВАТ «Львівське АТП-14630» (тепер ПАТ ««Львівське АТП-14630») (Відповідач, покупець) був укладений Договір №16 ЗП поставки автозапчастин, оригінал Договору оглянуто в судовому засіданні, а копію долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п.1.1 договору Продавець зобов'язувався передати у власність покупця автомобільні запчастини, інструменти, обладнання та розхідні матеріали, що використовуються у виробничому процесі, в асортименті, наявному у продавця на момент купівлі товару, а покупець прийняти товар і оплатити його.

На виконання п.1.1 договору продавцем було передано товару згідно видаткових накладних: 12.06.2012р. № 181 на суму 12546,00 грн.; від 17.07.2012р. №223 на суму 5616,00 та № 226 на суму 2808,00 грн.; від 14.08.2012р. №268 на суму 13496,40 грн.; від 15.08.2012р. №269 на суму 5538,00 грн.; від 02.10.2012р. №322 на суму 1404,00 грн.; від 08.10.2012р. № 324 на суму 5088,00 грн.; від 10.12.2012р. №402 на суму 3426,00 грн. Всього на суму 49922,40 грн. Дані видаткові накладні судом оглянуто в оригіналах в судовому засіданні, а копії долучені до матеріалів справи

Відповідно до п.4.1 договору покупець зобов'язується провести попередню оплату товару згідно з її загальною вартістю, визначеною в накладній протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту передачі товару згідно з датою виписки накладної.

Однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково і станом на день розгляду справи за ним рахується заборгованість за договором постави автозапчастин №16ЗП від 19.05.2011р. в сумі 5000,40 грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано 3 % річних від простроченої суми заборгованості за поставлений Товар на суму 307,42 грн. та 1150,08 грн. інфляційних втрат.

Позивач просить вимоги про стягнення основного боргу, 3% річних і інфляційних втрат задоволити в повному обсязі. Крім того, просить відшкодувати за рахунок відповідача судовий збір в сумі 1827,00 грн.

Відповідач заявлені позивачем вимоги не заперечив, не спростував належними та допустимими доказами.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).

У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договір № 16 ЗП від 19.05.2011 р. на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки № 16 ЗП від 19.05.2011 р. виконав повністю, поставив відповідачу по видаткових накладних від 12.06.2012р. № 181 на суму 12546,00 грн.; від 17.07.2012р. №223 на суму 5616,00 та № 226 на суму 2808,00 грн.; від 14.08.2012р. №268 на суму 13496,40 грн.; від 15.08.2012р. №269 на суму 5538,00 грн.; від 02.10.2012р. №322 на суму 1404,00 грн.; від 08.10.2012р. № 324 на суму 5088,00 грн.; від 10.12.2012р. №402 на суму 3426,00 грн. автомобільні запчастини, інструменти, обладнання та розхідні матеріали, однак відповідач у строки, встановлені в п.4.1 Договору, оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив.

Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.

Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, матеріали у справі, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 16 ЗП від 19.05.2011р.

Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відтак, вимога позивача про стягнення 5000,40 грн. основного боргу підлягає до задоволення.

Позивачем також заявлено до стягнення 307,42 грн. - 3 % річних та 1150,08 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись ч.2 ст. 625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 307,42 грн. 3 % річних за період з 01.01.2013 року по 20.01.2015 року та 1150,08 грн. інфляційних втрат за період січень 2013 - грудень 2014 року.

Розглянувши вказані вимоги, суд прийшов до висновку про те, що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

За подання на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення з відповідача 6457,90 грн. заборгованості позивач сплатив в доход держбюджету України 1827,00 грн. судового збору (не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 1, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Львівське АТП - 14630» (79019, м.Львів, вул.Городницька, 47; ідентифікаційний код 03114744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Барель» (79053, м.Львів, вул.Володимира Великого, 50; ідентифікаційний код 23955196) 5000,40 грн. основного боргу, 307,42 грн. 3 % річних та 1150,08 грн. інфляційних втрат та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 16.02.15 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 23.02.15р.

Суддя Кітаєва С.Б.