Рішення

від 12.02.2015 по справі 911/5685/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа № 911/5685/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології компані», м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло», м.Ірпінь

про стягнення 51291,87 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Бернадський В.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Нові технології компані» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» (далі - відповідач) про стягнення 51291,87 грн.

Провадження у справі №911/5685/14 порушено відповідно до ухвали суду від 05.01.2015 року та призначено справу до розгляду на 22.01.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.01.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 10.02.2015 року.

В судовому засіданні 10.02.2015 року позивач позовні вимоги підтримав. Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 01/05/27 від 27.05.2013 року щодо оплати товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 48 849,40 грн. основного боргу та штраф в сумі 2442,47 грн.

Відповідач у судове засідання 10.02.2015 року повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, судом встановлено наступне .

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Нові Технології Компані» та товариством з обмеженою відповідальністю «Гарантжитло» 27.05.2013 року було укладено Договір купівлі-продажу № 01/05/27 (далі - Договір).

На виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «Нові Технології Компані» (позивач) передало ТОВ «Гарантжитло» (відповідач) у власність електротовари в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним у видаткових накладних:

- № РН-0000124 від 29 вересня 2014 року;

- № РН-0000125 від 01 жовтня 2014 року;

- № РН-0000129 від 06 жовтня 2014 року;

- № РН-0000130 від 07 жовтня 2014 року;

- № РН-0000131 від 09 жовтня 2014 року;

- № РН-0000135 від 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до п. 4.3. Договору відповідач мав розрахуватися з позивачем протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав, товар оплатив частково, у зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість за Договором в сумі 48 849, 40 грн. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Суд встановив, що претензія позивача про сплату боргу надіслана відповідачу, була залишена останнім без задоволення, оскільки, повернулась позивачу з відміткою поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 48 849, 40 грн. основного боргу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за односторонню відмову від виконання своїх зобов'язань, що випливають з цього Договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 5% від ціни Товару зазначеної в п. 4 цього Договору.

Таким чином, оскільки відповідач не виконав своє зобов'язання по оплаті поставленого товару на суму 48 849, 40 грн., позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 5% від простроченої суми, що становить 2442,47 грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо факту прострочення відповідачем оплати товару на суму 48 849, 40 грн., з огляду на ст. 549 Цивільного кодексу України та п. 6.2 Договору, вимога позивача про стягнення штрафу в сумі 2442,47 грн. є обґрунтованою і правомірною, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним зобов'язання за Договором купівлі-продажу суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що позивач передав товар на виконання умов Договору купівлі-продажу, строк оплати відповідно до Договору настав, доказів оплати товару відповідачем не надано, борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 48 849, 40 грн. боргу та 2442,47 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТЖИТЛО» (код 37547792, юридична адреса: вул. 3-го Інтернаціоналу, 1-б, м. Ірпінь, Київська область, 08200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ КОМПАНІ» (код 38590209, юридична адреса: вул. Картвелішвілі, 7/2, м. Київ, 03148) 48 849, 40 грн. основного боргу, 2442,47 грн. штрафу та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя А.Ю Кошик