Ухвала

від 11.02.2015 по справі 826/11935/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11935/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

11 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючої судді: Старової Н.Е.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2013 року №0001582202 та №0001592202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Світязь-2001» з питань дотримання вимог податкового законодавства і сплати податків за період з 01.04.2012 року по 30.04.2012 року при взаємовідносинах з ТОВ «Донбас Інвест ВН», якою встановлено порушення позивачем положень пп.139.1 ст.139, п.198.3, 198.6, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 ПК України , про що складено акт перевірки від 20.02.2013 №612/22-2/31283468.

У зв'язку з встановленими порушеннями ТОВ «Світязь-2001», відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року: №0001582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на прибуток на загальну суму 157463грн.(за основним платежем - 125970грн., штрафними санкціями - 31493грн.), та №0001592202, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на загальну суму 149965грн. (за основним платежем - 119972грн., штрафними санкціями - 29993грн.).

Вважаючи податкові повідомлення-рішення №0001582202 та №0001592202 від 04.03.2013 протиправними, після процедури адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Податковий орган, приймаючи дані податкові повідомлення-рішення виходив з того, що позивачем безпідставно сформовано податкову звітність та витрати по взаємовідносинам з ТОВ «Донбас Інвест ВН», оскільки фінансово-господарські відносини між «Світязь-2001» та ТОВ «Донбас Інвест ВН» вчинені з метою отримання податкової вигоди.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт, та вважає, що судом надана їм правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Донбас Інвест ВН» укладено договір поставки №311003 від 31.01.2012 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві, а покупець приймати та сплачувати кошти за продовольчі товари, згідно з замовленнями покупця, що оформлюються за узгодженою формою.

Постачальник зобов'язується поставити товари у комплекті з податковими та видатковими накладними. В накладній зазначаються дата, кількість, ціна товару, а також загальна сума, що підлягає оплаті покупцем за поставлений товар.

На виконання умов договору, ТОВ «Донбас Інвест ВН» виписано на позивача рахунки фактури №00-0000867 від 05.04.2012, №00-0000938 від 12.04.2012, №00-0001004 від 26.04.2012, №00-0001020 від 28.04.2012 на загальну суму 719830,77грн., в т.ч. ПДВ 119971,80грн. На підтвердження поставки лосося охолодженого, позивачем до матеріалів справи долучено належним чином завірені копії видаткових накладних №00-0000823 від 05.04.2012, №00-0000898 від 12.04.2012, №00-0000964 від 26.04.2012, №00-0000980 від 28.04.2012.

Податковий кредит в спірній сумі 119972грн. позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, а саме: №41 від 05.04.2012, №118 від 12.04.2012, №187 від 26.04.2012, №204 від 28.04.2012.

Позивачем проведено оплату придбаного товару, що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи та містять обов'язкові реквізити.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України , витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу . Як зазначено у пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суди обох інстанцій ретельно дослідили докази, надані позивачем, на підтвердження реальності фінансово-господарських відносин з ТОВ «Донбас Інвест ВН» та економічної доцільності, в тому числі копії наступних документів: свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «Донбас Інвест ВН», видаткові та податкові накладні, рахунки фактури, оборотно-сальдові відомості по рахункам, сертифікат відповідності, експертні висновки, банківські виписки по оплаті ТОВ «Донбас Інвест ВН», витяги з Єдиного реєстру податкових накладних, листки зошита приймання сировини, листки журналу розробки сирої риби, листки журналу засолки сировини тощо, які містять усі обов'язкові реквізити, та дійшли висновку, що господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача, що цілком підтверджує реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, з урахуванням самого змісту господарських операцій та видів діяльності позивача та його контрагента.

Також, на момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагент належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи яких не визнані в судовому порядку недійсними, та відсутній вирок суду щодо можливих зловживань з боку їх посадових осіб, що не спростовано апелянтом.

Крім того, колегія суддів критично оцінює посилання податкового органу на висновки акта ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька від 14.08.2012 року №340/15-211/35204840 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Донбас Інвест ВН», якою встановлено ознаки фіктивності ТОВ «Донбас Інвест ВН» та факти нереального здійснення господарських операцій даним СГД, як на підтвердження відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, оскільки чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Враховуючи позицію Вищого адміністративного суду України, викладену у листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 року, в зв'язку з тим, що нікчемність правочинів між позивачем та його контрагентом, у відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, відповідачем не доведена, зокрема, вироком суду та спростовується копіями первинних документів, наявних в матеріалах справи, що підтверджують правомірність формування податкової звітності позивачем, колегія суддів вважає, що відповідачем всупереч норм чинного законодавства прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 04.03.2013 року №0001582202 та №0001592202.

Податковий орган не надав суду жодних доказів відсутності у контрагента позивача необхідних адміністративно-господарських можливостей.

Окрім того, п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» , серед іншого вказано, що при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно КАС України , суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. А саме рішення Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, де зазначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. Слід брати до уваги те, що при розгляді даної категорії справ Європейський суд з прав людини виходить з того, що держава в особі податкових органів може і повинна вживати заходів для недопущення та/або зупинення зловживань у сфері сплати податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, але відмова у бюджетному відшкодуванні платнику податків, який добросовісно виконав свої зобов'язання перед бюджетом і виконав всі передбачені національним законодавством умови для отримання такого відшкодування, тільки на тій підставі, що податковий орган не встановив сплати податку на додану вартість з боку постачальника та/або його контрагентів у ланцюгу, за умови відсутності шахрайських дій з боку отримувача відшкодування, на думку Європейського суду з прав людини, порушує права такого платника податків.

Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 04.11.2013 року, та не можуть бути підставою для її скасування.

За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Старова Н.Е.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Файдюк В.В.