Ухвала

від 18.02.2015 по справі 826/17138/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/17138/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

18 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Гром Л.М.;

суддів - Безименної Н.В.,

Міщука М.С.,

при секретарі судового засідання: Мотилю В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий стиль 2012» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року позов задоволено повністю, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 30.07.2014 № 0002352203 та № 0002342203.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новий стиль 2012» (код ЄДРПОУ 38213067) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «ТВ Транс» (код ЄДРПОУ 33430873), за результатами якої складено акт перевірки від 11.07.2014 № 1963/26-52-22-03-14/38213067 (т. 1, арк. 215-238).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 14.1.2 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 257419,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України в результаті чого занижено ПДВ на суму 258476,00 грн.

На підставі складеного акту перевірки від 11.07.2014 № 1963/26-52-22-03-14/38213067 податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2014:

- № 0002352203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 323095,00 грн., з якої: за основним платежем - 258476,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64619,00 грн. за платежем: ПДВ (т. 1, арк. 241);

- № 0002342203, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 321773,75 грн., з якої: за основним платежем - 257419,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 64354,75 грн. за платежем: податок на прибуток (т. 1, арк. 242).

Позивач, вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того, до складу валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996) передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на оплату виконаних робіт до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за виконані роботи до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 зазначеного закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Новий стиль 2012» та ТОВ «ТВ Транс» (продавець) було укладено договір купівлі-продажу від 20.08.2012 № 8 (т. 1, арк. 111-112).

Згідно умов даного договору, продавець зобов'язується протягом дії даного договору передати покупцеві товар - будівельні матеріали окремими партіями, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його згідно рахунка-фактури на умовах, установлених даним договором.

На підтвердження реальності господарських операцій за вище зазначеним договором позивачем надано до суду: специфікацію із найменуванням товару, видаткові накладні (з підписами та печатками), податкові накладні (з підписом та печаткою) разом із квитанціями № 1, банківські виписки (т. 1, арк. 113-123).

При цьому, колегія суддів також звертає увагу на той факт, що вищезазначені первинні, розрахункові та інші документи повністю відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і за висновками суду свідчать про реальність операцій між позивачем і його контрагентом.

Крім цього, позивачем були надані суду докази щодо використання отриманого від ТОВ «ТВ Транс» товару у власній господарській діяльності товариства (т. 1, арк. 127-164 ).

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій між ТОВ «Новий стиль 2012» та ТОВ «ТВ Транс», згідно договору купівлі-продажу від 20.08.2012 № 8.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що такі підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Також відповідачем не доведено облік контрагентами позивача операцій, які мають на меті отримання економічної вигоди за рахунок уникнення податкового навантаження. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у позивача умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

В свою чергу, доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже, не підлягають задоволенню.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Ухвала складена у повному обсязі 23.02.2015р.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Міщук М.С.

Безименна Н.В.