Постанова

від 04.02.2015 по справі 808/5814/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2015 року 13:15Справа № 808/5814/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Заболотньої Н.Ю. та представників

позивача: Тимощука І.А., Васильєвої О.В.,

відповідача: Корольова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2014 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» (далі - позивач, ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж») до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми «Р» від 11.08.2914 за №0002962212 та №0002972212.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу, яких він дійшов за результатами позапланової виїзної перевірки позивача по взаємовідносинах з ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт», оскільки товари отримані від вказаних контрагентів, використовувалися в господарській діяльності позивача, під час перевірки надані всі документи, які підтверджують фактичне здійснення вказаних операцій. Таким чином, податковим органом необґрунтовано прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення та збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість. В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що під час проведення перевірки позивачем не надано первинних документів податкового та бухгалтерського обліку для підтвердження реальності господарських взаємовідносин з ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт». Зазначає, що за результатами проведення перевірок контрагентів позивача ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшло висновку про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) від ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» контрагентам, зокрема позивачу, за період з 01.09.2013 по 31.10.2013. Зазначене свідчить, що операції від імені ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» не мали факту реального вчинення, а отже позивач неправомірно задекларував податковий кредит по операціях, на підставі документів, виписаних від імені ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт». Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що співробітниками ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя в період з 24.06.2014 по 01.07.2014 проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.09.2013 по 31.10.2013 та з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Біатек» (код ЄДРПОУ 38607438) та ТОВ «Спец Опт» (код ЄДРПОУ 38651885), за результатами якої складено акт №741/08-28-22-12/32814705 від 08.07.2014 р.

При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем:

- пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено заниження об'єкту оподаткування, внаслідок чого відбулось заниження податку на прибуток на загальну суму 124641,00 грн. за 2013 рік;

- п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 135921,00 грн., у тому числі по періодах: вересень 2013 року на суму 57767,00 грн.; жовтень 2013 року на суму 78154,00 грн.

11 серпня 2014 року ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя на підставі акту перевірки №741/08-28-22-12/32814705 від 08.07.2014 р. прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0002972212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 186961,50 грн., в т.ч. за основним платежем 124641,00 грн. та 62320,50 грн. за штрафними санкціями;

- №0002962212, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203881,50 грн., в т.ч. за основним платежем 135921,00 грн. та 67960,50 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з позовом до суду.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біатек», ТОВ «Спец Опт». Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» до перевірки не надано письмові договори з зазначеними контрагентами та товарно-транспортні накладні, які б підтверджували транспортування товарів. Крім того висновок податкового органу про відсутність факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біатек», ТОВ «Спец Опт», базується на акті перевірки ТОВ «Біатек» (№2930/26-55-22-01/38607438 від 13.12.2013) та акті перевірки ТОВ «Спец Опт» (№2396/26-55-22-07/38651885 від 21.11.2013), проведених ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, за результатами якої податковий орган дійшов висновку про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» на ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» за період з 01.09.2013 по 31.10.2013.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж», виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до пп.138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Положеннями п. 198.2 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Пунктом 201.6 ст.201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 №969 (який набрав чинності з 10.01.2011), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством України. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як підтверджують матеріали справи в перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «Біатек». Вказані господарські взаємовідносини відбувались на підставі рахунків фактур №СФ-0000147 від 27.09.2013 р., №СФ-0000165 від 10.10.2013 р., №СФ-0000182 від 31.10.2013 р.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, оборотні відомості по рахунку 20/10. Оплата господарських операцій між позивачем та ТОВ «Біатек» підтверджується виписками з банку.

Крім того, в перевіряємий період ПрАТ «Спецгідроенергомонтаж» мало господарські відносини з ТОВ «Спец Опт». Вказані господарські взаємовідносини відбувались на підставі рахунків фактур №СФ-0000102 від 30.09.2013 р., №СФ-0000136 від 30.10.2013 р.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано видаткові накладні, податкові накладні, оборотні відомості по рахунку 20/10. Оплата господарських операцій між позивачем та ТОВ «Спец Опт» підтверджується виписками з банку.

Також, на підтвердження отримання матеріальних цінностей від ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» до матеріалів справи надано витяг з журналу реєстрації видачі довіреностей.

На підтвердження подальшого використання в господарській діяльності позивача товарів отриманих від ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» позивачем надано підрядні контракти на виконання робіт з реконструкції обладнання філії ВАТ «Укргідроенерго» «Дніпровська ГЕС» №3/ПК 10, №30/ПК 11, договір підряду №4/ПК 12 по проведенню ремонтних робіт на об'єкті «Дніпровська ГЕС-2», акти списання матеріальних цінностей та оборотно-сальдові відомості.

Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивач формував валові витрати та податковий кредит на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Крім того, суд зазначає, що з наданого до матеріалів справи супровідного листа №115 від 25.06.2014 р., встановлено, що вищевказані документи податкового та бухгалтерського обліку надавалися податковому органу під час проведення перевірки, проте, з невідомих підстав не були враховані податковим органом під час проведення перевірки, про що свідчить акт перевірки№741/08-28-22-12/32814705 від 08.07.2014 р.

Що стосується посилань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували поставку товарів, то суд звертає увагу на те, що відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Щодо посилань податкового органу на акти перевірки: ТОВ «Біатек» (№2930/26-55-22-01/38607438 від 13.12.2013) та ТОВ «Спец Опт» (№2396/26-55-22-07/38651885 від 21.11.2013), наданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в яких викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Біатек» в судовому порядку було оскаржено висновки податкового органу викладені в акті перевірки №2930/26-55-22-01/38607438 від 13.12.2013 р. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2014 р. по справі №820/13211/13-а (набрала законної сили 20.03.2014 р.) частково задоволено адміністративний позов ТОВ «Біатек» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки за результатами якої складено акт від 13.12.2013 року № 2930/26-55-22-01/38607438 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Біатек" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Бумпак Плюс", ТОВ "Плутон Інвест", ПП "Інвекс Плюс", ТОВ "Прод-Маркет", ТОВ "КЕС" за період: травень-жовтень 2013 року та визнано протиправними дії державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності в інформаційній системі "Податковий блок" за період травень - жовтень 2013 року на підставі акту перевірки від 13.12.2013 року № 2930/26-55-22-01/38607438 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Біатек" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ "Бумпак Плюс", ТОВ "Плутон Інвест", ПП "Інвекс Плюс", ТОВ "Прод-Маркет", ТОВ "КЕС" за період: травень-жовтень 2013 року.

Також,з матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Спец Опт» в судовому порядку було оскаржено висновки податкового органу викладені в акті перевірки №2396/26-55-22-07/38651885 від 21.11.2013р. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 р. по справі №820/12732/13-а(набрала законної сили 20.02.2014 р.)частково задоволено адміністративний позовТОВ «Спец Опт» до ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києвіпро визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві щодо проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ОПТ» за результатами якої складеноакт від 21.11.2013 р. №2396/26-55-22-07/38651885 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ОПТ» (код ЄДРПОУ 38490852), щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2013 р. по 31.10.2013 р." та визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві щодо коригування показників податкової звітності позивача в інформаційній системі "Податковий блок" за серпень, вересень 2013 року, на підставі Акту від 21.11.2013 р. № 2396/26-55-22-07/38651885 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦ ОПТ» (код ЄДРПОУ 38490852), щодо підтвердження господарських відносин платника податків за період з 01.08.2013 р. по 31.10.2013 р.".

Враховуючи викладене, суд зазначає, що судовими рішеннями було визнано протиправними та спростовано висновок ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про відсутність факту поставки товарів (надання послуг) ТОВ «Біатек» та ТОВ «Спец Опт» контрагентам за період з 01.09.2013 по 31.10.2013.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В силу ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

Враховуючи наведене, позивач діяв у відповідності до чинного законодавства, а податковий орган при прийнятті рішення дійшов хибного висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж».

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 11 серпня 2014 №0002962212 та від 11 серпня 2014 №0002972212.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Спецгідроенергомонтаж» судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П.Бойченко