Рішення

від 23.02.2015 по справі 916/5202/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р.Справа № 916/5202/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-транспортна компанія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К"

про стягнення 9222,80грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Шліхт Л.О., довіреність від 28.03.2014р.; Саламаха О.В., довіреність від 04.12.2013р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 23.02.2015 р. приймали участь представники сторін:

від позивача: Шліхт Л.О., довіреність від 28.03.2014р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Ланжерон і К" на користь ТОВ „Південно-транспортна компанія" 7945,44грн. заборгованості, 992,63грн. пені за період з 24.06.2014р. по 23.12.2014р., 284,73грн. три проценти річних за період з 22.10.2013р. по 31.12.2014р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, подав пояснення від 02.02.2015р. за вх.№2868/15, в їх обґрунтування зазначає, що 04.02.2013р. між ТОВ „Південно-транспортна компанія" та ТОВ „Ланжерон і К" було укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом №36105, за умовами якого позивач надавав відповідачу послуги з перевезення на загальну суму 7945,44грн., які відповідачем не оплачені, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у вказаній сумі, на яку позивачем було нараховано пеню та три проценти річних.

Відповідач в судові засідання не з`явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 26.01.2015р. за вх.№1737/15 про долучення документів до матеріалів справи було судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представника позивача та його правову позицію, суд встановив наступне:

04.02.2013р. між ТОВ „Південно-транспортна компанія" (перевізник) та ТОВ „Ланжерон і К" (замовник) було укладено договір №36105, відповідно до умов якого предметом договору є взаємовідносини сторін, що виникають при транспортному обслуговуванні вантажів, пропонованих перевізником замовникові. Замовник доручає перевізникові виконати перевезення виноматеріалів у нержавіючих автоцистернах, ємністю 2900дол. і більше (п.п.1.1., 1.2. договору).

Перевізник здійснює послуги з перевезення виноматеріалів по маршрутам, а саме: с. Надеждовка, Одеська область - смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область. Оплата перевезення за даним маршрутом встановлюється у розмірі 1,50грн. за 1 дал. перевезеного вантажу. За маршрутом: с. Оксамитне, Болградський район, Одеської області - смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область. Оплата перевезення за даним маршрутом встановлюється у розмірі 1,60грн. за 1 дал. перевезеного вантажу. Замовник проводить оплату за перевезення шляхом безготівкових розрахунків, протягом 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг). Підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) уповноваженою особою замовника є підтвердженням відсутності претензій з боку замовника. Датою виконання послуг є дата акту виконаних робіт (п.п.2.1., 2.2., 2.3., 2.4. договору №36105 від 04.02.2013р.).

Відповідно до п.5.3. договору №36105 від 04.02.2013р. у випадку несвоєчасної оплати виконаного перевезення замовник оплачує перевізникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно п.9.6. договору №36105 від 04.02.2013р. договір діє до 31.12.2013р.

Між сторонами договору №36105 від 04.02.2013р. було підписано заявку від 06.10.2013р., згідно з якою відповідач замовив у позивача перевезення за маршрутом від м.Рені, Одеська область - смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область із вартістю доставки - 2,40грн.

07.10.2013р. сторонами складено та підписано акт №ПТК-001398 здачі-прийняття послуг до рахунку ПТК-001231 від 02.10.2013р. щодо надання послуг з перевезення за маршрутом: м. Рені, Одеська область - смт. Лиманське, Роздільнянський район, Одеська область, згідно ТТН №537837 від 07.10.2013р., на суму 7945,44грн.

Так, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру №ПТК-001231 від 02.10.2013р. на суму 7945,44грн., при цьому, підставою виставлення рахунку вказано договір №10 від 15.01.2013р. У письмових поясненнях позивач зазначив, що при оформленні вказаного рахунку-фактури та зазначенні у ньому номера та дати договору бухгалтером було допущено помилку, тоді як власне заповнена позивачем податкова накладна від 07.10.2013р. вказує на те, що перевезення здійснено саме за договором №36105 від 04.02.2013р.

З врахуванням вище проаналізованих обставини справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення заявленого позивачем позову з врахуванням наступних положень чинного законодавства.

Пунктом 1 ст. 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно п. 1, ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Із змісту пп. 1 п. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України вбачається, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Пунктами 1, 2 ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Враховуючи те, що матеріали справи свідчать про факт надання позивачем відповідачу послуг з перевезення за договором №36105 від 04.02.2013р., їх прийняття відповідачем, та неоплати ним на суму 7945,44грн., суд вбачає підстави для повного задоволення заявлених позивачем позовних вимог щодо стягнення з ТОВ „Ланжерон і К" основного боргу в сумі 7945,44грн.

Крім того, позивачем заявлено до суду позовну вимогу про стягнення з відповідача 992грн. пені за період з 24.06.2014р. по 23.12.2014р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зі змісту п.п.1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За вищенаведених умов мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені із порушенням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, оскільки поставка мала місце 07.10.2013р., оплата згідно п.2.2. договору №36105 від 04.02.2013р. мала бути проведена до 18.10.2013р., отже, про порушення своїх прав в частині несвоєчасної оплати позивач довідався саме 18.10.2013р., з підстав чого строк позовної давності для заявлення позовної вимоги про стягнення пені сплив 18.10.2014р., тоді як позов подано 24.12.2014р. Враховуючи викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 992грн. пені за період з 24.06.2014р. по 23.12.2014р.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 284,73грн. за період з 22.10.2013р. по 31.12.2014р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, зроблений позивачем, суд встановив, що його зроблено вірно, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 284,73грн. три проценти річних за період з 22.10.2013р. по 31.12.2014р. підлягає судом задоволенню у повній мірі.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, внаслідок чого стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 7945,44грн. заборгованості, 284,73грн. три проценти річних за період з 22.10.2013р. по 31.12.2014р. В решті частині позовних вимог в частині стягнення 992,63грн. пені за період з 24.06.2014р. по 23.12.2014р. у позові слід відмовити.

Згідно ст.49 ГПК України судовий збір в сумі 1630,36грн. відшкодовується позивачу за рахунок відповідача пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 23.02.2015р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та витязі з ЄДРЮОФОП станом на 23.01.2015р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов позивача частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ланжерон і К" (67452, Одеська область, Роздільнянський район, смт. Лиманське, вул. Леніна, 58, код 31892908) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Південно-транспортна компанія" (65005, м. Одеса, вул. Дальницька, 39, код 38438153) 7945 (сім тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 44коп. заборгованості, 284 (двісті вісімдесят чотири) грн. 73коп. три проценти річних, 1630 (одну тисячу шістсот тридцять) грн. 36коп. судового збору.

3. Відмовити позивачу в задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 23 лютого 2015 р.

Суддя І.А. Малярчук