Рішення

від 05.02.2015 по справі 917/2583/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua               ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Р І Ш Е Н Н Я 05.02.2015р.                                                                                          Справа №917/2583/14 за позовом Приватного підприємства "Наукова виробнича фірма "Кворум", вул.Гната Юри, буд. 9, кім. 414, м. Київ,03148 до  Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", вул. Івана Приходька, 141, м. Кременчук, Полтавська область,39607 про стягнення 96105,77 грн.                                                                     суддя Іваницький Олексій Тихонович                                                                              секретар судового засідання Жадан Т.С. представники сторін: від позивача: не з"явився від відповідача: не з"явився СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про  стягнення 96 105,77 грн., за договором поставки № 0045-СН від 16.01.2014 року, із яких: основний борг - 80 573,28 грн., неустойка - 5 953,60 грн., 3% річних - 973,50 грн., інфляційні збитки - 8 605,39 грн. Позивач   повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи). Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, 05.02.2015 року на адресу суду надіслав клопотання (вх. канцелярії №1503) про розгляд справи за наявними матеріалами  без їх участі. Суд подане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив. Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від   17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм  внутрішнім переконанням, що грунтується  на всебічному, повному  і об'єктивному  розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє  позовні вимоги частково  виходячи з наступного: 16. січня  2014 року між Приватним підприємством «Науково виробнича фірма "Кворум" (далі - ПП "НВФ "Кворум") та Публічним акціонерним товариством «Кременчуцький сталеливарний завод»  (далі - ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") було укладено договір № 0045-СН поставки товару (далі - Договір). За умовами Договору, Постачальник (ПП "НВФ "Кворум") зобов"язується поставити  і передати у власність Покупця (ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод") товар, а Покупець зобов"язується  прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату. Найменування, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначені  сторонами у специфікації №1 (п. 1.2 Договору). Пунктами 8.1,9.1,9.2,93, Договору встановлено, що місцем поставки товару є м.Київ, вул. Гната Юри, 9, товар приймається  Покупцем згідно видаткової накладної. Відвантаження товару товару Покупцем здійснюється після пред"явлення останнім довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Строк цього договору починає перебіг з моменту його підписання та закінчується 15.01.2015р.. Закінчення строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час  дії цього Договору (п. п.13.1-13.3 договору.) Відповідно до наданих позивачем  видаткової  накладної №003100 від 24.01.2014р. Постачальником було поставлено товар на суму 44751,70 грн. та  видаткової накладної  №007700 від 13.02.2014р. товар на суму 36051,65 грн. Загальна сума поставленого товару становить  80 573,28 грн. Порядок розрахунків між Покупцем та Постачальником передбачений пунктом 6.1., відповідно до якого, Покупець здійснює оплату за товар на протязі 31 банківських днів з дати поставки. Таким чином,  відповідач мав сплати  за поставлений товар відповідно до видаткової накладної №003100 від 24.01.2014р. не пізніше 10.03.2014р., по  видатковій накладній №№007700 від 13.02.2014р  не пізніше 28.03.2014р. З метою досудового врегулювання спору, 30.05.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензію вимогу (вих. №0514-30) з вимогою погашення боргу. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою. На момент  винесення рішення  відповідач за  поставлений товар не розрахувався, сума заборгованості  становить 80 573,28 грн. грн. При винесенні рішення суд виходив з наступного. Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки. Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.  До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується  прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України). Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору. Не допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань,  крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 80 573,28 грн. Дана обставина відповідачем не спростована. Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 80 573,28 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.   Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України). Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Пунктом 10.7 Договору визначено, що у разі прострочення Покупцем строку розрахунку за поставлений товар, останній сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє під час порушення грошового зобов'язання, від суми заборгованості, за кожен день прострочення. Детального розрахунку  нарахування штрафних санкцій на вимогу ухвали суду від 12.12.2014р. та від 20.01.2014р. позивач суду не надав. Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені в позовній заяві суд встановив, що позивачем здійснено розрахунок пені за період з 10.03.2014р. по 04.08.2014р. в розмірі 5953,60 грн. Договором встановлено, що розрахунок  за товар здійснюється  протягом 31 банківського  дня з дати поставки товару (п.6.1 Договору). Поставка товару по накладній №0033100 відбулася 24.01.2014р., отже відповідач повинен був сплатити за товар не пізніше 10.03.2014року, а по накладній №007700  від 13.02.2014 року - не пізніше 28.03.20014р. Таким чином, початком  виникнення зобов"янь  відповідача по накладній №0033100 є 11.03.2014р., по накладній №007700 - 29.03.2014р. Враховуючи викладене суд вважає правомірним нарахування пені за період з 11.03.2014р. по 04.08.2014р. (за поставкою згідно з видатковою накладною №0033100) у сумі 3306,72 грн., та за період з 29.03.2014р. по 04.08.2014р. (видаткова накладна №007700) у сумі 2432,75 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають задоволенню частково у розмірі 5739.47 грн. (розрахунок здійсненого  за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5"). Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування коштами у розмірі  3 % річних розмір яких складає  973,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8 605,39 грн. Дослідивши  матеріали справи суд встановив: у матеріалах справи відсутній  розрахунок  нарахування 3% річних та інфляційних втрат.  Відповідно до  ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Наведений розрахунок у позові обгрунтованого розрахунку стягнення 3% річних та інфляційних втрат, зокрема не вказано період, суми на яку підлягає нарахування та  порядок такого нарахування. Ухвалою суду про порушення провадження від 12.12.2015 року суд зобов"язував  позивача надати документально обґрунтований розрахунок стягуваної суми за підписом керівника та головного бухгалтера (п.4), ухвала  була отримана  позивачем 15.12.2014р.(поштове повідомлення в матеріалах справи). Ухвалою суду від 20.01.2015 року  суд зобов"язав позивача  виконати вимоги п.4 попередньої ухвали від 12.12.2014 року, вказана ухвала отримана позивачем 23.01.2015року. На момент розгляду справи по суті, жодна з наведених вище ухвал позивачем виконані не були, розрахунок стягуваної суми не наданий. Враховуючи неможливість встановити судом  періоду нарахування  3% річних та інфляційних втрат , а також порядок такого нарахування,  суд залишає  позовні вимоги  в цій частині - без розгляду, на підставі п.5 ст. 81 ГПК України. Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача  80 753,28 грн. основного боргу,  2 14,13 грн. пені  підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню. Враховуючи вищевикладене, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково. Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись  статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -            В И Р І Ш И В : 1. Позов задовольнити частково. 2. Відмовити в частині стягнення пені в розмірі 2 14,13 грн. 3. В частині стягнення відсотків за користування коштами у розмірі  3 % річних розмір яких складає  973,50 грн. та інфляційних  втрати в розмірі 8 605,39 грн. - залишити позов  без розгляду 4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (р/р 26007057004679 в ПАТ КБ Приватбанк» м. Дніпропетровськ,  МФО 305299 ЄДРПОУ 05756783,  ІПН. 057567816360, Св.ПДВ №100327584) на користь Приватного підприємства "Наукова виробнича фірма "Кворум" (вул.Гната Юри, буд. 9, кім. 414, м. Київ, 03148, код ЄДРПОУ 31753076)  заборгованість Договором поставки № 0045-СН від 16.01.2014 року в розмірі 86 312,75 грн., із яких: основний борг - 80 573,28 грн., пеня - 5739.47 грн. грн.,  а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1726,30 грн.   Видати наказ після набрання рішенням законної сили.           Суддя                                                                       Іваницький О.Т.           Повне рішення складено 12.02.2015р.           Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.