Постанова

від 18.12.2014 по справі 804/19366/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 р. Справа № 804/19366/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луніної О.С. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до з обмеженою відповідальністю «Дверний квартал» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2014 року Західно-Донбаська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ТОВ «Дверний квартал» (далі - відповідач) в якому просила суд:

- накласти арешт на кошти та інші цінності ТОВ «Дверний квартал» ( код 36693635, вул. Терніська, 4, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400), що знаходяться на рахунках в банківських установах: №26008211167 АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805; № 26009060733195, № 26045060033633, № 26052060702838 ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, як платник податків знаходиться ТОВ «Дверний квартал», яке на даний час має заборгованість перед бюджетом в сумі 4 078,65 грн.

У зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення та враховуючи наявність податкового боргу у ТОВ «Дверний квартал», позивач просить стягнути зазначену заборгованість шляхом накладення арешту на кошти та інші цінності на рахунках у банківських установах вказаного платника податків.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача надала суду клопотання про розгляд справи без її участі.

Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне у задоволенні адміністративного позову відмовити виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Дверний квартал» зареєстровано виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 02.09.2009 року за № 1 232 102 0000 002149 та перебуває на податковому обліку в Західно-Донбаській ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що станом на 13.11.2014 року ТОВ «Дверний квартал» має податковий борг в сумі 4 078,65 грн., який виник внаслідок несплати у визначені законодавством строки суми узгодженого грошового зобов'язання,що підтверджується відповідною довідкою та розрахунком, які містяться в матеріалах справи.

З метою встановлення наявності активів Західно-Донбаською ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області надіслано запити до УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області, відділу Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області.

Так, згідно довідки з бази даних УДАІ ГУ УМВС України в Дніпропетровській області від 11.11.2014 року № 36693635, автотранспорт за ТОВ «Дверний квартал» не значиться.

Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2014 року № 28083017, відомості щодо речових прав на нерухоме майно відповідача відсутні.

Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області від 27.10.2014 року, сільськогосподарська техніка за ТОВ «Дверний квартал» не зареєстрована.

Згідно листа відділу Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області від 17.10.2014 року, земельні ділянки за ТОВ «Дверний квартал» не обліковуються.

Проте, доказів вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу позивачем у спосіб, визначений Податковим кодексом України та доказів наявності існування обставин, передбачених п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України позивачем суду надано не було..

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем вживалися заходи щодо розшуку майна, яке належить відповідачу, для погашення податкової заборгованості, але встановлено, що будь-якого рухомого або нерухомого майна за відповідачем не зареєстровано. Наявні лише відкриті на його ім'я розрахункові рахунки у банківських установах, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 ПК України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, ПК України встановлено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунки платника податків.

Так, згідно із п. 94.4. ст. 94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім коштів на рахунку платника податків.

Застосування адміністративного арешту коштів на рахунки платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п.94.6. ст. 94 ПК України).

Відповідно до п. 94.1. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Отже, як вбачається із наведеної норми податкового законодавства, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин.

Проте, судом встановлено, що такі обставини для застосування адміністративного арешту у позивача відсутні. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. Адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов`язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 ПК України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 ПК України норма, надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, суд зауважує, що реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Таким чином, суд вважає, що не обмежив право податкового органу на звернення до суду з даним адміністративним позовом на підставі п.п.20.1.17 п.20.1 ПК України, про що свідчить ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.11.2014 року, проте, незважаючи на такі принципи адміністративного процесу, які рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін, диспозитивність та з'ясування всіх обставин у справі, закріплені ст.ст. 10, 11 КАС України, позивачем не було доведено законності та обґрунтованості доводів, викладених в заявленому адміністративному позові, з урахуванням ст. 94 КАС України, що має наслідком відсутність у суду правових підстав для задоволення даного адміністративного позову у спосіб захисту права обраний позивачем.

Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч.2 ст.71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких належних доказів в розумінні ст.70 КАС України вжиття заходів щодо стягнення податкового боргу у спосіб, визначений ПК України позивачем до суду надано не було, як не було надано і доказів наявності існування хоча б однієї з обставин, передбачених п.94.2 ст.94 ПК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про накладення арешту на кошти та інші цінності є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 72, 86, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дверний квартал» про накладення арешту на кошти та інші цінності - відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна