Рішення
від 16.02.2015 по справі 914/4630/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2015 р. Справа № 914/4630/14

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Городок, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой Груп», м.Львів

про стягнення заборгованості в сумі 297 999,99 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Куць М.Я.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой Груп» про стягнення заборгованості в сумі 297 999,99 грн., з яких 183 068,00 грн. основний борг, 49 369,17 грн. - пеня, 46 218,27 грн. - інфляційні втрати та 19 317,55 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 30.12.2014р. порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд справи на 26.01.2015р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 26.01.2015р. розгляд справи відкладено на 16.02.2015р.

У судове засіданні 16.02.2015р. позивача явку повноважного представника не забезпечив, про причини не явки суд не повідомив хоч належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. В попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 16.02.2015р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі, яка скеровувалася господарським судом за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві та вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців щодо відповідача від 23.01.2015 року №19958679 станом на 23.02.2015 року місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 79044, Львівська область, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 176 (Витяг з ЄДРЮО та ФОП у справі), поверталася без вручення адресату (отримувачу) з написом: «За закінченням терміну зберігання» (докази в матеріалах справи). Ухвали суду від 26.01.2015р. про відкладення розгляду справи надіслані відповідачу за належною адресою.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Щодо розгляду справи за відсутності повноважних представників у судовому засіданні суд зазначає наступне.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість представників: позивача та відповідача, бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки, явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 16.02.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

01.03.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг №01/03/01 (надалі - Договір).

Відповідно п.п.1.1.,2.1. Договору, Виконавець (позивач у справі) зобов'язується надати Замовнику (відповідача у справі) послуги в порядку та на умовах визначених Договором. Виконавець надає Замовнику наступні послуги: пакування пластмасових виробір в термозбіжну плівку.

Відповідно до п.3.1. Договору вартість послуг визначається сторонами по факту їх надання по результатам кожного календарного місяця та фіксується в актах по наданих послугах. Акт по наданих послугах підписується сторонами до 10 числа наступного місяця. Замовник зобов'язаний перерахувати суму зазначену в акті по наданих послугах протягом 30 днів з моменту підписання такого акту (п.п. 3.2., 3.3. Договору).

На виконання умов Договору позивачем було надано послуги, а відповідачем прийнято послуги, що підтверджується, підписаними сторонами без жодних застережень Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2012р. № 3 на суму 247 000,00 грн.

Факт виконання позивачем умов Договору відповідачем не заперечується.

На виконання умов Договору відповідачем було частково оплачені надані послуги в сумі 63 932,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, позивачем та не заперечується відповідачем.

Також в матеріалах справи міститься Акт звірки станом на 12.11.2014р. між сторонами, з якого вбачається що заборгованість на надані послуги становить 183 068,00 грн. Акт підписаний сторонами та скріплений печатками без жодних застережень.

Відповідач покладенні на нього зобов'язання з оплати наданих послуг згідно Договору в повній мірі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 183 068,00 грн.( 247 000,00 -63 932,00) згідно Акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Доказів повної оплати відповідачем своїх зобов'язань за Договором не подано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 19 317,55 грн. 3% річних, 46 218,27 грн. - інфляційних втрат та 49 396,17 грн. пені.

Доказів часткового чи повного погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору надання послуг в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник, зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором, що зокрема, вбачається з Акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 31.03.2012р. № 3, підписаного сторонами без жодних застережень.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 183 068,00 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних (з врахуванням ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок та правильність нарахування) дійшов висновку, що з стягненню підлягає 18 751,72 грн. грн. - 3% річних. В частині стягнення 565,83 грн. 3% річних слід відмовити.

Розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 247000.00 01.05.2012 - 30.07.2014 821 3 % 16667.42 235500.00 31.07.2014 - 06.08.2014 7 3 % 135.49 205568.00 07.08.2014 - 18.08.2014 12 3 % 202.75 194068.00 19.08.2014 - 21.09.2014 34 3 % 542.33 183068.00 22.09.2014 - 10.12.2014 80 3 % 1203.73 При перерахуванні розміру інфляційних втрат суд виходив з такого.

Відповідно до Інформаційного листа від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Суд, здійснюючи перерахунок інфляційних втрат (з урахуванням вище наведеного та того, що індекс інфляції розраховується на суму прострочення платежу, що не є меншим 15 днів прострочення; встановивши, що позивачем помилково нараховано інфляційні за 7 днів з 31.07.2014р. по 06.08.2014р. та за 12 днів з 07.08.2014р. по 18.08.2012р., адже це не відповідає правилам нарахування інфляційних втрат), прийшов до висновку що стягненню підлягає 42 264,06 грн. інфляційних втрат. В частині 3 954,21 грн. інфляційних втрат відмовити.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу? 01.05.2012 - 31.12.2012 247000.00 0.991 -2217.56 01.01.2013 - 31.12.2013 247000.00 1.005 1225.55 01.01.2014 - 30.07.2014 247000.00 1.120 29672.70 19.08.2014 - 21.09.2014 194068.00 1.029 5627.97 22.09.2014 - 10.12.2014 183068.00 1.043 7955.40 Крім цього позивач просить стягнути пеню в сумі 49 396,17 грн. за період з 29.12.2013р. по 29.12.2014р. зазначивши в позовній заяві, що в п.5.4. Договору передбачено пеню у розмірі 2% від прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ), за кожен день прострочення, що нараховується протягом трьох років від дня коли зобов'язання мало бути виконаним.

Однак судом встановлено, що в Договорі в п. 5.4. встановлено, що за недотримання строків сплати зазначених в п.3.3. Договору замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 2% від прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожен день прострочення та відсутня умова іншого строку нарахування пені ніж встановлено законом.

В статті 14 Цивільного кодексу України зазначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

З врахуванням п.2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

До вимоги про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність (п.1 ч.2ст.258 ЦК України)(п.2.10.згаданої вище постанови).

Відповідно до п.п. 4.2., 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Отже, судом встановлено, що іншого строку нарахування пені сторонами не встановлено, тому пеня нараховується від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і припиняється через шість місяців.

Відповідач зобов'язаний був оплати надані послуги по 30.04.2012р. Отже пеня нараховується з моменту виникнення заборгованості (з 01.05.2012р.) та припиняється через шість місяців (до 01.11.2012р.), якщо інше не встановлено законом або договором.

З врахуванням вище наведеного суд приходить до висновку про відмову в стягнені пені в сумі 49 396,17 грн. за період з 29.12.2013р. по 29.12.2014р.

При цьому, суд констатує про неможливість виходу за межі позовних вимог, оскільки про це немає відповідного клопотання заінтересованої особи (п.2ч.1 ст.83 ГПК України).

Згідно з ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім цього, суд зазначає, що позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 6 001,37 грн. (платіжне доручення № 41226916 від 10.12.2014р. на суму 3 661,37 грн. та платіжне доручення № 43635395 на суму 2 340,00), замість належного до сплати 5 960,00 грн. (297 999,99*2%).

В силу положень пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність повернення з Державного бюджету України ФО-П ОСОБА_1 зайво сплаченого судового збору в розмірі 41,37 грн. згідно платіжного доручення № 41226916 від 10.12.2014р., у зв'язку внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. 7 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 179, 193, 230, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 14, 15, 526, 549, 610, 611, 612, 625, 626, 629, 901 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лерой Груп» (79024, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, буд. 176; ідентифікаційний код юридичної особи 37162499) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) 183 068,00 грн. заборгованості за надані послуги, 18 751,72 грн. 3% річних, 42 264,06 грн. інфляційні втрати та 4 881,68 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; реєстраційний номер фізичної особи - підприємця НОМЕР_1) з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору в розмірі 41,37 грн. згідно платіжного доручення № 41226916 від 10.12.2014р

5. Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 23.02.2015 року.

Суддя Коссак С.М.

СудГосподарський суд Львівської області
Дата ухвалення рішення16.02.2015
Оприлюднено24.02.2015
Номер документу42805726
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —914/4630/14

Ухвала від 11.03.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 26.01.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Рішення від 16.02.2015

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

Ухвала від 30.12.2014

Господарське

Господарський суд Львівської області

Коссак С.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні