Постанова

від 18.02.2015 по справі 813/8808/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року № 813/8808/14

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі представника

позивача Мартиновича С.В.

відповідача Паславська О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Сяйво» до Управління пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова про визнання відсутності повноважень та скасування розрахунку, -

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить:

- визнати відсутність повноважень Управління Пенсійного фонду України у Шевченківському районі м. Львова для нарахування Товариству з додатковою відповідальністю «Сяйво» сум відшкодувань витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_3 за попередній 2013 рік в розмірі 13455,16 грн. та в місячному розрізі на 2014 рік по вказаному пенсіонеру в розмірі 7030,08 грн. за період з січня по червень 2014 року;

- визнати протиправним та скасувати розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» щодо пенсії, призначеної до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2014 року в частині визначення суми витрат на виплату та доставку пільгової пенсії до відшкодування з боку Товариства з додатковою відповідальністю «Сяйво» по пенсіонеру ОСОБА_3 за попередній 2013 рік в розмірі 13455,16 грн. та в місячному розмірі на 2014 рік по вказаному пенсіонеру у розмірі 7030,08 грн. за період з січня по червень 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є Розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за відповідний період. Позивач зазначив про те, що відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, не передбачено права Пенсійного фонду здійснювати відшкодування витрат на виплату пільгових пенсій за попередні періоди. Всупереч вимог п.п. 6.4, 6.5 вказаної вище Інструкції розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за списком № 1 пенсіонеру ОСОБА_3 на 2014 рік було надіслано на адресу ТзДВ «Сяйво» (правонаступника ВАТ «Сяйво») листом від 01.07.2014 року і отримано останнім 09.07.2014 року. У графах 14 та 16 цього розрахунку зазначено про наявність у підприємства заборгованості по відшкодуванню понесених управлінням ПФУ витрат на виплату пільгової пенсії ОСОБА_3 за 2013 рік на суму 13455,16 грн. Зазначена у графі 16 розрахунку сума заборгованості за попередній рік передбачена для її звірки із сумою, сплаченою страхувальником за минулий рік. Ця недоплачена сума за попередній рік сплачується одночасно зі сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший календарний місяць з дати отримання розрахунку. Втім, у 2013 році і до того жодних розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії гр. ОСОБА_3 відповідач не надсилав, будь-яких звірок щодо пільгової пенсії ОСОБА_3 з управлінням ПФУ також не проводилось. Тому позивач вважає, що відповідач не мав підстав вносити у графу 16 та графу 14 («загальна сума плати підприємства за попередній рік») розрахунку фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за 2014 рік заборгованість за минулий рік на суму 13455,16 грн. Крім того, в силу приписів п. 6.7 згаданої вище Інструкції зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах підприємства вносять до Пенсійного фонду щомісяця до 25-го числа. Оскільки розрахунок за 2014 рік надійшов підприємству тільки в липні 2014 року, то для відшкодування пільгової пенсії, виплаченої ОСОБА_3 за період січень-червень 2014 року, як вважає позивач, також немає правових підстав.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на те, що пільгову пенсію за списком №1 гр. ОСОБА_3 набув за період роботи на ТзДВ «Сяйво» (яке є правонаступником ВАТ «Сяйво»), що підтверджується довідкою ВАТ «Сяйво» про підтвердження наявного трудового стажу. На думку відповідача, видавши таку довідку підприємство взяло обов'язок відшкодувати управлінню ПФУ витрати на виплату такої пільгової пенсії. При цьому терміни направлення розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій не змінюють підстав для відшкодування понесених управлінням ПФУ витрат та не звільняють підприємство від обов'язку їх відшкодувати.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з додатковою відповідальністю «Сяйво» зареєстроване як юридична особа 03.07.1995 року, йому присвоєно ідентифікаційний код 02970889, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідні відомості. Під час розгляду справи суд встановив, що ТзДВ «Сяйво» є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Сяйво», про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців також є запис відповідного змісту.

За період роботи на ВАТ «Сяйво» право на пільгову пенсію за списком № 1 набув ОСОБА_3, про що ВАТ «Сяйво» видало довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії.

Суд встановив, що листом від 01.07.2014 року за №5925/04-22 управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова надіслало на адресу ВАТ «Сяйво» (правонаступником якого є ТзДВ «Сяйво») розрахунок фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з 2014 року (форма згідно з додатком 7 до пункту 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України; далі - розрахунок фактичних витрат на 2014 рік). Зазначений розрахунок підприємство отримало 09.07.2014 року, що підтверджується відмітками на повідомленні про вручення поштового відправлення.

У розрахунку фактичних витрат на 2014 рік управління ПФУ визначило Товариству з додатковою відповідальністю «Сяйво» розмір витрат на виплату та доставку пенсії за списком №1, призначеної гр. ОСОБА_3, які підприємство зобов'язане щомісяця до 25 числа поточного року відшкодовувати управлінню ПФУ. Відповідно до графи 18 розрахунку фактичних витрат за 2014 рік місячний розмір фактичних витрат на виплату і доставку пенсії становить 1171,68 грн. Таку ж суму зазначено в графі 10 «підлягає відшкодуванню щомісяця фактичних витрат на виплату пенсій». Поряд з тим, у графі 14 «загальна сума плати за попередній рік» та в графі 16 «сума плати даного підприємства Пенсійному фонду України за попередній рік» зазначено про наявність у ТзДВ «Сяйво» заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгової пенсії за попередній, тобто 2013 рік, в сумі 13455,16 грн.

За змістом примітки до графи 16 розрахунку фактичних витрат, зазначена сума, в даному випадку - 13455,16 грн., призначена для звірки із сумою сплаченою страхувальником за попередній рік. Недоплачена сума за попередній рік, як зазначено в цій же примітці, підлягає сплаті одночасно із сплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Позивач вважає, що розрахунок фактичних витрат є підставою для наступного відшкодування управлінню ПФУ понесених ним витрат на виплату і доставку пільгових пенсій. Зазначивши в оскарженому розрахунку на 2014 рік про наявність у підприємства заборгованості за попередній рік, а також розмір щомісячного відшкодування на поточний рік управління ПФУ тим самим зобов'язало ТзДВ «Сяйво» відшкодовувати витрати на виплату пільгової пенсії за минулий період - 2013 рік та січень-червень 2014 року, оскільки як згадано вище такий розрахунок надіслано підприємству лише в липні 2014 року. Поряд з тим, позивач категорично заперечує факт одержання розрахунків фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_3 протягом 2013 року, а також у січні 2014 року, що в свою чергу унеможливлює виникнення у нього обов'язку її відшкодовувати, а також свідчить про відсутність заборгованості по такому відшкодуванню. Окрім того, оскільки розрахунок фактичних витрат за 2014 року надіслано в липні 2014 року, а не в січні, як це передбачено нормами Інструкції, то обов'язок підприємства відшкодувати витрати управління ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_3 виникає на майбутнє, тобто на липень-грудень 2014 року.

Відповідач визнає той факт, що розрахунок фактичних витрат на 2014 рік було надіслано на адресу ТзДВ «Сяйво» тільки в липні 2014 року. Також відповідач на запитання суду повідомив, що у 2013 році розрахунку фактичних витрат позивачу не надсилав, однак пільгову пенсію за списком №1 ОСОБА_3 було виплачено в повному обсязі, на підтвердження чого долучив довідку про суми щомісячних виплат ОСОБА_3 за 2013 рік. На думку відповідача, сам факт виплати, а також факт набуття пільгового стажу названим пенсіонером саме на ТзДВ «Сяйво» є достатньою підставою для відшкодування останнім фактичних витрат на виплату і доставку ОСОБА_3 пільгової пенсії. Тому виставлення розрахунку фактичних витрат на 2014 рік у липні 2014 року, а також включення до нього заборгованості за минулий рік, на думку відповідача, не порушує прав позивача і не звільняє його від обов'язку відшкодувати управлінню ПФУ понесені ним витрати на зазначені там суми.

Відповідно до п.1, 2 ст.1 Закону України «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, за списком №1, списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад i показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, i за результатами атестації робочих місць (далі - список № 1, список № 2).

Відповідно до п.2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (надалі-Інструкція).

Відповідно до п.6.4 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно з п. 6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п. 6.7. Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Додатком 7 до п. 6.4 Інструкції затверджено типову форму розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (крім працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників) на поточний рік.

Згідно з приміткою до графи 16 цього розрахунку зазначена там сума передбачена для звірки із сумою, сплаченою страхувальником за попередній рік (недоплачена сума за попередній рік сплачується одночасно зі сплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший календарний місяць з дати отримання розрахунку). У примітці до графи 18 зазначено, що зазначена сума сплачується щомісяця до 25 числа поточного року.

Таким чином, при виході працівника на пенсію на пільгових умовах Пенсійний фонд України та його територіальні органи зобов'язані своєчасно і в повному обсязі виплачувати такому працівникові пільгову пенсію. До досягнення пенсіонером загальновстановленого пенсійного віку підприємство, на якому цей працівник набув стаж, необхідний для призначення пільгової пенсії, в даному випадку - за списком №1, в силу вимог закону зобов'язане відшкодовувати Пенсійному фонду витрати, понесені на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, пропорційно стажу, набутому працівником на цьому підприємстві.

Порядок відшкодування таких витрат визначено нормами згаданої вище Інструкції, за змістом якої витрати на виплату пільгової пенсії відшкодовуються підприємством щомісяця до 25-го числа відповідно до надісланого йому розрахунку. Розрахунок таких витрат встановленої форми і змісту управління Пенсійного фонду в силу наведених вище положень Інструкції зобов'язане надсилати підприємству щорічно до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. У випадку, якщо підприємство не відшкодовує витрат на виплату пільгової пенсії, понесених управлінням ПФУ, останнє має право звернутися до суду про стягнення цих витрат. Відтак, обставини, які спричинили появу заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пільгової пенсії, період, за який вона виникла, її розмір, а також наявність правових підстав для її стягнення можуть бути предметом доказування саме в спорі про стягнення такої заборгованості.

Таким чином, управління ПФУ в силу наведених вище положень законодавства вправі визначати підприємству розмір сум фактичних витрат на виплату пільгової пенсії, які підлягають відшкодуванню, у тому числі і суму заборгованості за попередній період, шляхом надіслання розрахунку фактичних витрат у відповідності з вимогами законодавства.

Суд погоджується з позивачем у тому, що в даному випадку управління ПФУ істотно порушило вимоги Інструкції, надіславши розрахунок фактичних витрат на 2014 рік тільки в липні 2014 року, що в свою чергу призвело до того, що Пенсійний фонд за весь період до надіслання розрахунку не отримував відшкодування понесених ним витрат. Такі порушення зі сторони відповідача вимог законодавства свідчать про неналежне виконання ним своїх повноважень в частині забезпечення відшкодування Пенсійному фонду понесених витрат на виплату пільгової пенсії.

Розрахунок фактичних витрат на виплату пільгової пенсії як документ встановленої форми за своїм змістом та призначенням не є актом управлінської діяльності суб'єкта владних повноважень. Його надіслання підприємству є необхідною умовою для своєчасного і повного відшкодування підприємством понесених Пенсійним фондом витрат на виплату пільгових пенсій. Щодо графи 16 розрахунку фактичних витрат, то як зазначено в примітці до неї, зазначена в ній сума призначена для звірки з сумою, сплаченою страхувальником за попередній рік. Сам же розрахунок фактичних витрат не є достатньою правовою підставою для стягнення з підприємства зазначених там сум. Необхідними умовами для відшкодування цих витрат є факт набуття особою права на пільгову пенсію на цьому підприємстві, факт призначення йому пільгової пенсії та факт повної виплати працівникові цієї пенсії за певний період, протягом якого понесені витрати підлягають відшкодуванню. Разом з тим, всі ці обставини також підлягатимуть встановленню в спорі про стягнення заборгованості з підприємства, якщо такий виникне. З огляду на наведене, суд вважає, що вимога про скасування розрахунку фактичних витрат на 2014 рік є безпідставною.

З приводу вимоги позивача про встановлення відсутності повноважень для нарахування сум відшкодувань витрат на виплату і доставку пенсій за минулий період суд також зазначає наступне.

Справою адміністративної юрисдикції, згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України, є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єкт владних повноважень, відповідно до пункту 7 частини першої цієї ж статті КАС України, це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частині першій статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. Частиною другою цієї ж статті встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:

- спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п.1);

- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень (п.3).

Вимоги до змісту адміністративного позову закріплено у статті 105 КАС України, відповідно до частини 4 якої адміністративний позов може містити вимоги про: скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; виконання зупиненої чи невчиненої дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

У даному випадку спір виник у зв'язку із несвоєчасним надісланням розрахунку фактичних витрат на 2014 рік, а також з приводу зазначених там сум, що підлягають відшкодуванню. Під час судового розгляду суд перевіряє наявність у відповідача законних підстав для виставлення такого розрахунку.

Адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, оскільки це прямо передбачено у п. 6 ч. 4 ст. 105 КАС України. Проте з огляду на наведені вище законодавчі норми, суд вважає, що такі вимоги можуть розглядатися у спорі між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень. У спорі між юридичною особою, як у даному випадку, та суб'єктом владних повноважень предметом оскарження є рішення, дії чи бездіяльність останнього, відтак вимоги позивача щодо встановлення повноважень відповідача не відповідають завданням адміністративного судочинства та є безпідставними.

З огляду на наведене суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Щодо судового збору, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», оскільки позов прийнято на користь суб'єкта владних повноважень, то позивач повинен сплатити в Державний бюджет решту судового збору, який підлягає сплаті за подання цього позову. При зверненні до суду позивач сплатив 182,70 грн. згідно з квитанцією від 29.12.2014 року (10% розміру ставки судового збору). Судовий збір за подання цього позову становить 1827 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати), відтак позивач повинен доплатити в Державний бюджет ще 1644,30 грн. судового збору (1827 грн. - 182,70 грн.).

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

У задоволенні позову - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Сяйво" на корить Державного бюджету решту судового збору, яка підлягає сплаті за подання цього позову в сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) гривні 30 копійок.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.