Рішення

від 19.02.2015 по справі 922/676/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2015 р.Справа № 922/676/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Інте Т.В.

при секретарі судового засідання Федоровой К.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Великобурлуцького району, смт. Великий Бурлук до Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області, смт. В. Бурлук та , фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, с. Водяне 3-тя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Вільхуватська сільська рада Великобурлуцького району Харківської області, с. Вільхуватка про визнання недійсним розпорядження за участю представників сторін:

позивача (прокурора) - Зливка К.О., посв. № 013773 від 06.12.12 р.;

1-го відповідача - Юнаков Є.О., дов. №01-54/2974 від 14.11.14 р.;

2-го відповідача - ОСОБА_1, фоп особисто;

3-тя особа - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Великобурлуцького району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави з позовом, в якому просить визнати недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації (далі - 1-й відповідач) №294 від 21.10.2014 року про надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 42,24 ум. кад. га., вартістю 682057,332 грн., на території Вільхуватської сільської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі - 2-й відповідач). Судові витрати прокурор просить покласти на 1-го відповідача.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 16.02.15 р. по 19.02.15 р., для надання сторонами додаткових документів.

Представник позивача (прокурора) в судовому засіданні 19.02.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник 1-го відповідача в судовому засідання 19.02.15 р. письмовий відзив не надав, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник 2-го відповідача в судовому засідання 19.02.15 р. письмовий відзив не надав, позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання 19.02.15 р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Великобурлуцької райдержадміністрації №294 від 31.10.2014 року (а.с. 19) ФОП ОСОБА_1 надано в користування на умовах оренди нерозподілені (не витребувані) земельні частки (паї), згідно сертифікатів серії ХР №0096908, №0208552, №0096603, №0242628, №0096861, №0238007 загальною площею 34,92 ум. кад. га., із земель колективної власності колишнього КСП ім. "ім. Ватутіна" що розташовані за межами населених пунктів на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.

Позивач просить визнати недійсним вказане розпорядження. В обґрунтування своєї правової позиції прокурор зазначив, що приймаючи спірне розпорядження про надання в оренду земельних часток (паїв) без складання технічної документації, без встановлення меж земельних ділянок в натурі, об'єкти оренди фактично залишились невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Таким центральним органом виконавчої влади відповідно до Указу Президента України від 13.04.2011 № 459/2011 "Про Державну інспекцію сільського господарства України" є Держсільгоспінспекція України.

Разом з тим ст.ст. 6, 9, 10 зазначеного Закону, якими передбачено повноваження згаданого органу, визначено способи здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також встановлено повноваження державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, не передбачено повноважень щодо звернення центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, до суду про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження землею, визнання недійсними правочинів щодо відчуження чи передачі у користування земельних ділянок державної та комунальної власності, а також їх повернення з чужого незаконного володіння.

Не передбачено таких повноважень і Положенням про Державну інспекцію сільського господарства України, затвердженим Указом Президента України від 13.04.2011 № 459/2011.

Згідно з частиною другою статті 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача, а в разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача і як такий зазначається у позовній заяві.

Враховуючи те, що чинним законодавством визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до господарського суду, прокурор пред'явив даний позов у інтересах держави як позивач. Суд, зазначає, що вищезазначена позиція узгоджується з приписами викладеними у постанові пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 року "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам".

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а право власності на землю гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно у відповідності до закону.

Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них (ст. 78 Земельного кодексу України).

У частинах 1, 5, 6 статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом у сфері орендних правовідносин є Закон України "Про оренду землі".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 статті 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Пунктом "в" частини 1 статті 20 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 вищезазначеного Закону, землеустрій - сукупність соціально- економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил.

Статтею 22 Закону України "Про землеустрій" визначено, що землеустрій здійснюється на підставі:

а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою;

б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою;

в) судових рішень.

Згідно з п. "в" ч. 1 ст. 183 Земельного кодексу України, одним із основних завдань землеустрою є встановлення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

В частині 1 та пунктах "и", "д" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видами документації із землеустрою, зокрема, є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 55 Закону України "Про землеустрій", встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування, яким і приймається рішення про її затвердження та надання земельної ділянки в користування.

Однак, у порушення вищезазначених вимог ФОП ОСОБА_1 не надавався дозвіл на розробку технічної документації щодо встановлення меж земельних ділянок по нерозподілених (не витребуваних) земельних частках (паях) на підставі сертифікатів ХР №№0096908, 0208552, 0096603, 0242628, 0096861, 0238007 загальною площею 34,92 ум. кад. га., із земель колективної власності колишнього КСП ім. "Ватутіна", що розташовані за межами населених пунктів на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, відповідно технічна документація райдержадміністрацією не затверджувалась, межі земельних ділянок не були визначені в натурі (на місцевості), кадастровий номер їм не присвоєно.

Вищезазначене підтверджується інформацією Великобурлуцької РДА №01-54/3281 від 17.12.2014 року (а.с. 20).

Крім того, відповідачі в судовому засіданні вищевикладені обставини також визнали. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про доведеність факту відсутності необхідної технічної документації на спірні земельні ділянки та присвоєного їм кадастрового номеру та не визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Таким чином, приймаючи спірне розпорядження про надання в оренду земельних часток (паїв) без складання технічної документації, без встановлення меж земельних ділянок в натурі, об'єкти оренди фактично залишились невизначеними і неможливо встановити їх площу, межі і місце розташування на місцевості.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, врегульовано Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, обов'язковою передумовою для прийняття рішення про передачу невитребуваних земельних часток (паїв) є відсутність факту отримання власниками земельних часток (паїв) державних актів на право власності на земельні ділянки.

При цьому, відповідно до інформації Великобурлуцької РДА №01-54/3281 від 17.12.2014 року (а.с. 20) більшість вищезазначених спірних земельних ділянок перебуває у приватній власності громадян.

Зокрема, на підставі сертифікату серії ХР №0096603 на право власності на земельну частку (пай) НОМЕР_5 КСП "ім. Ватутіна", загальною площею 7,04 ум. кад. га на території Вільхуватської сільської ради, вартістю 113676,22 грн., яку спірним розпорядженням голови Великобурлуцької РДА №294 від 21.10.2014 передано в оренду ФОП ОСОБА_1, власником сертифікату ОСОБА_4 вже виготовлено землевпорядну документацію, визначено кадастровий номер 6321484000:02:000:0397 та отримано Державний акт серії ХР №135084 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,8363 га, що розташована на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.

Окрім цього, на підставі сертифікату серії ХР №0096908 право власності на земельну частку (пай) НОМЕР_1 із земель колишнього КСП "ім. Ватутіна", загальною площею 7,04 ум. кад. га, вартістю 113 676,22 грн., належить ОСОБА_5 Також, право на земельну частку (пай) ОСОБА_6, відповідно до сертифікату серії ХР №0208552 на земельну частку (пай) НОМЕР_2 КСП "ім. Ватутіна", загальною площею 7,04 ум. кад. га, вартістю 113676,22 грн., передано її дочці ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом. При цьому, на підставі вказаних сертифікатів власником ОСОБА_5 вже виготовлено землевпорядну документацію, визначено кадастровий номер та отримано Державний акт серії Р1 №707870 на право власності на земельні ділянки НОМЕР_3, НОМЕР_2 загальною площею 10,3475 га, що розташовані на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.

Право на земельну частку (пай) померлої ОСОБА_7, відповідно до сертифікату серії ХР №0242628 на земельну частку (пай) НОМЕР_4 КСП "ім. Ватутіна", загальною площею 7,04 ум. кад. га, вартістю 113676,22 грн., передано її сину ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №20/2004). Вказане право закріплено рішенням Великобурлуцької РДА №141 від 28.04.2004 року. При цьому, на підставі вказаного сертифікату ОСОБА_8 виготовлено землевпорядну документацію, визначено кадастровий номер 6321484000:01:000:0387 та отримано Державний акт серії ХР №076810 на право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2945 га, що розташована на території Вільхуватської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області за межами населених пунктів.

Також встановлено, що право померлої ОСОБА_9 на земельну частку (пай) загальною площею 7,04 ум. кад. га, вартістю 113676, 222 грн., відповідно до сертифікату серії ХР №0096861 передано на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа №170/2004) гр. ОСОБА_10 При цьому, відповідно до інформації Вільхуватської сільської ради №02-18/10 від 19.01.2015 року гр. ОСОБА_11 на даний час проживає на території Вільхуватської сільської ради та самостійно обробляє земельну ділянку із земель колишнього КСП "ім. Ватутіна" на підставі сертифікату серії ХР №0096861 на земельну частку (пай).

Окрім цього, у розпорядженні голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №294 від 21.10.2014 року невірно зазначено загальну площу нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), оскільки відповідно до інформації відділу Держземагенства у Великобурлуцькому районі Харківської області розмір земельної частки (паю) колишнього КСП "ім. Ватутіна" складає 7,04 ум. кад. га, таким чином, загальна площа 6 земельних часток (паїв) які передані в оренду Великобурлуцькою РДА складає 42,24 ум. кад. га, відповідно.

Статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Згідно з ч. 1 ст. 8 вказаного Закону місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій, наділені певними повноваженнями, які закріплені положеннями ст. 39 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та є виключними.

Статтею 41 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством. Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій (ч. 1 та ч. 2 ст. 41 зазначеного Закону).

Суд наголошує, що розпорядження голови районної державної адміністрації, якими надано в оренду земельні частки (паї), є ненормативним правовим актом одноразового застосування, який вичерпує свою дію фактом його виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Пунктом г) ст. 152 Земельного кодексу України також передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсним рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 19.03.2014 у справі №908/2501/13.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. У даному випадку ч. 1 ст. 203 ЦК України, яка передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Оскільки розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №294 від 21.10.2014 року суперечить вищезазначеними вимогам земельного законодавства, беручи до уваги визнання відповідачами позовних вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі та визнання недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №294 від 21.10.2014 року про надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 42,24 ум. кад. га., вартістю 682057,332 грн., на території Вільхуватської сільської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Згідно з ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень та подати відповідні докази.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Беручи до уваги звільнення прокурора від сплати судового збору, враховуючи приписи чинного господарського процесуального законодавства (ст. 49 ГПК України), судові витрати в сумі 1218,00 грн. підлягають відшкодуванню з 1-го відповідача, оскільки спір виник саме з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження голови Великобурлуцької районної державної адміністрації №294 від 21.10.2014 року про надання в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) загальною площею 42,24 ум. кад. га., вартістю 682057,332 грн., на території Вільхуватської сільської ради фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1.

Стягнути з Великобурлуцької районної Державної адміністрації Харківської області (62602, Харківська область, Великобурлуцький район, смт. Великий Бурлук, вул. Радянська, 9, код ЄДРПОУ 04059622) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.В. Інте