Ухвала

від 23.04.2009 по справі 4/11/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

23 квітня

2009 року                                            

Справа № 4/11/08-АП

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного

суду                у складі:

головуючого

судді:       

Баранник

Н.П. (доповідач),

суддів:  при секретарі: 

Коршуна

А.О., Кожана М.П.,  Дубовій К.С., 

за

участю:  представника

позивача:  представника третьої особи-1:   розглянувши у

відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  

 ОСОБА_1, ОСОБА_2,     Приватного підприємця ОСОБА_3,

приватного підприємця ОСОБА_4, приватного підприємця  ОСОБА_5

на

постанову господарського суду Запорізької області    від

21.02.2008р. у справі № 4/11/08-АП 

(категорія статобліку 2.30) 

за  позовом

Приватного

підприємства виробничо-комерційної фірми «ЛАД» 

до

  треті особи:        про

Дніпрорудненської

міської ради Запорізької області  

1.   Приватний підприємець

ОСОБА_3;  2.   Приватний підприємець ОСОБА_4;  3.  

Приватний підприємець ОСОБА_5  

скасування рішення   

ВСТАНОВИЛА:

20.12.2007р.

Приватне підприємство виробничо-комерційна фірма «ЛАД» (далі               по тексту позивач) звернулося до

господарського суду Запорізької області з позовом                про скасування рішення №46 від

29.11.2007р. Дніпрорудненської міської ради 

                  (далі по тексту

відповідач).

Позовні

вимоги обґрунтовані тим, що оскарженим рішенням відповідача було задоволено

запит депутата Башилова П.В. і скасовано рішення Виконавчого комітету

Дніпрорудненської міської ради № 409 від 21.12.2004р. «Про признання права

власності             на каналізаційний

колектор за ПП ВКФ «ЛАД». Позивач вважає, що відповідач вказаним рішенням

порушив його права як власника майна.

Постановою

господарського суду Запорізької області від 21.02.2008р. у справі             № 4/11/08-АП позов задоволено,

скасовано рішення відповідача № 46 від 29.11.2007р..

Постанова суду першої інстанції

мотивована тим, що прийнявши оспорюване рішення,  відповідач вийшов за межі наданих йому

Законом України «Про місцеве самоврядування               в Україні» повноважень, і

порушив гарантоване Конституцією України та іншими законодавчими актами  право власності позивача на майно.

Приватні

підприємці ОСОБА_3 (далі по тексту третя особа-1), ОСОБА_4. (далі третя

особа-2) та ОСОБА_5 (далі третя особа-3), не погодившись із таким судовим

рішенням, подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на

невідповідність висновків суду обставинам справи, треті особи просили

оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити позивачу у

задоволенні вимог позову.

Представником третьої особи-1

додатково подані письмові пояснення до апеляційної скарги (а.с. 93-96 т.2), в

яких, не змінюючи її основних вимог, викладені додаткові обґрунтування вимог

про скасування рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник

третьої особи-1 підтримала доводи, викладені                    в апеляційній скарзі та

письмових поясненнях до неї, і просила скаргу задовольнити, постанову суду

першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в

задоволенні адміністративного позову.

Треті особи -2, 3 в своїх письмових

заявах вказали, що підтримують вимоги апеляційної скарги і  просять розглядати справу у їх відсутність.

Позивач у

письмових запереченнях на апеляційну скаргу зазначив, що суд першої інстанції

під час розгляду справи повно дослідив всі обставини і прийняв законне                       та обґрунтоване рішення,

а тому підстави для його скасування відсутні.

В судовому

засіданні представник позивача доводів апелянтів не визнав і просив суд

залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Від

Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради надійшов відгук                        за підписом міського

голови Матвеєва Є.С.  на апеляційну

скаргу третіх осіб (а.с.51-52 т.2). У відгуку зазначається, що міській раді

надані  повноваження скасовувати акти

виконавчих органів ради лише з питань, віднесених до власної компетенції

виконавчих органів ради,              а

всі інші акти органів місцевого самоврядування визнаються незаконними в

судовому порядку. З цих підстав просить апеляційну скаргу третіх осіб залишити

без задоволення,              а постанову

господарського суду Дніпропетровської області у даній справі залишити без змін.

Відповідач

про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, свого

представника для участі в судовому засіданні не направив, тому колегія суддів

вважає можливим справу розглянути  без

участі представника відповідача.

Заслухавши

представників позивача та  третьої особи-1,

перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та матеріали справи,

колегія суддів вважає,                     

що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як

вставлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 21.12.2004р.

Виконавчий комітет Дніпрорудненської міської ради Запорізької області,

розглянувши заяву директора ПП ВКФ «Лад» ОСОБА_6, керуючись ст. 40 Закону

України «Про місцеве самоврядування в Україні», прийняв рішення № 409, яким за

позивачем було визнано право власності на каналізаційний колектор, довжиною 331

м, що знаходиться за адресою:                  

м. Дніпрорудне Запорізької області, IV мікрорайон, міська площа - вул.

Молодіжна.

Підставами

для прийняття цього рішення стали Акт від 11.11.2004р. державної технічної

комісії про прийняття завершеного будівництвом об'єкта в експлуатацію,

узгоджений з усіма необхідними дозвільними органами, та розпорядження голови

Василівської районної державної адміністрації № 739 від 07.12.2004р., яким                               був затверджений Акт державної

технічної комісії і надано   дозвіл ввести зазначений каналізаційний

колектор в експлуатацію.

29.11.2007р.

на XXIV сесії п'ятого скликання Дніпрорудненської міської ради Запорізької

області, за результатами розгляду депутатського запиту, на підставі п. 13 ч.

1           ст. 26 Закону України   «Про місцеве самоврядування в Україні», було

прийнято рішення            № 46, яким

запит депутата Дніпрорудненської міської ради Башилова П.В. був задоволений та

скасовано рішення Виконавчого комітету Дніпрорудненської міської ради №

409             від 21.12.2004 р. «Про

визнання права власності на каналізаційний колектор за ПП ВКФ «ЛАД»».

Оскарження

рішення відповідача №46 від 29.11.2007р. і стало предметом адміністративного

позову.

Суд

першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з того,              що при прийнятті спірного рішення

відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Колегія

суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Відповідно

до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав,

свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

У справах

щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень

адміністративні суди перевіряють, чи прийняті 

вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України;                            

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення;                          

4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з

дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій

дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між

будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і

цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);                      9) з урахуванням права

особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом

розумного строку.

Вимогами

ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади                та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,              в межах повноважень та у спосіб,

що передбачені Конституцією  та законами

України.

Як

вже зазначалося, оскаржене рішення відповідач 

приймав, керуючись  п. 13 ч.1  ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні».

Згідно

зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські,   селищні, міські   ради  

правомочні   розглядати   і  

вирішувати   питання,   віднесені Конституцією України, цим та

іншими Законами до їх відання.

В

п. 13 ч.1 ст. 26 цього ж Закону закріплено, що на пленарних засіданнях

сільської, селищної, міської ради здійснюються розгляд запитів депутатів та

прийняття рішень           по запитах.

Виключно

на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської  ради  вирішуються   питання скасування актів виконавчих органів

ради, які не відповідають Конституції                    чи законам України, іншим

актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим             у межах її повноважень (п. 15 ч. 1

ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування                    в Україні»).

Згідно

ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчий

комітет в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету

ради,  з питань віднесених до власної

компетенції виконавчих органів ради можуть бути скасовані відповідною радою.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої

невідповідності Конституції та законам України визнаються незаконними в

судовому порядку.

З тексту

оскарженого рішення №46 від 29.11.2007р. (а.с. 72 т.2) вбачається,                      що відповідач, скасовуючи

рішення Виконавчого комітету № 409 від 21.12.2004р., взагалі          не обґрунтував своє рішення, а

обмежився лише посиланням на наявний депутатський запит та загальну норму

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - п.13 ч.1 ст. 26, яка

визначає порядок розгляду депутатського звернення на пленарному засіданні.

З рішення

суб'єкту владних повноважень не можливо з'ясувати, які ж підстави були для

скасування акту Виконавчого комітету Ради, та які норми законів, були порушені

останнім при прийнятті такого акту.

Колегія

суддів звертає увагу, що рішенням 

Виконавчого комітету №409, яке скасував відповідач, за позивачем було визнано

право приватної власності на конкретне майно  - каналізаційний колектор, довжиною 331 м, за

адресою:  м. Дніпрорудне Запорізької

області, вул. Молодіжна.  

В ст. 41

Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і

розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений

права власності. Право приватної власності є непорушним .

Згідно ч.2

ст. 321 ЦК України, особа може бути позбавлена права власності             або обмежена у його здійсненні

лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідач

не надав суду доказів того, що ним було дотримано право позивача                   на участь його представника

у процесі прийняття спірного рішення, оскільки воно безпосередньо стосувалося

інтересів останнього.

Необхідно

зазначити при цьому, що матеріали справи містять достатньо доказів              щоб стверджувати, що фактично між

позивачем та третіми особами у справі існує спір             про  право на володіння і користування колектором.

Таким чином,

вирішувати спір між вказаними особами належало б у судовому порядку, і в

судовому порядку повинна була надаватися оцінка законності прийнятого

Виконавчим комітетом рішення №409.  

В ст. 74

Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено,              що органи місцевого

самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними та

фізичними особами.

Органи

місцевого самоврядування  не можуть  скасовувати свої попередні рішення, вносити

до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини,

пов'язані           з реалізацією певних

суб'єктних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти                цих правовідносин заперечують

проти їх зміни чи припинення.

Ненормативні

правові акти органу місцевого самоврядування (як у даному випадку рішення

Виконкому № 409) є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом

їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом

місцевого самоврядування після їх виконання.

Виходячи з

приписів Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок щодо

доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він

заперечує проти адміністративного позову.

Ні протягом

розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час перегляду судового рішення

апеляційною інстанцією, відповідачем не було надано жодних належних

доказів,                які б свідчили

про правомірність прийнятого спірного рішення.

З

огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно,

повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення

справи,             дав їм правильну

юридичну оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення                          з дотриманням норм

матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування

відсутні.

Апеляційна

скарга третіх осіб задоволенню не підлягає, оскільки її доводи не можуть бути

підставою для скасування законної постанови суду у даній справі.

Керуючись

ч.3 ст.160,  п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200,

205, 206 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_3, Приватного підприємця Башилова Павла

Валерійовича, Приватного підприємця ОСОБА_5залишити без задоволення.

Постанову

господарського суду Запорізької області від 21.02.2008р. у справі                    № 4/11/08-АП   залишити без змін.

Ухвала

апеляційного суду набирає чинності з моменту проголошення та може бути

оскаржена протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України

шляхом подання касаційної скарги.

В повному

обсязі ухвала виготовлена 24.07.2009р..

Головуючий

суддя:

                            Н.П.

Баранник

Судді:                                     А.О. Коршун

                                    М.П. Кожан