Постанова

від 19.02.2015 по справі 814/3340/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3340/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базіс» на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базіс» до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2014р. №0017662208, яким товариству нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 8333,75 грн.

Позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту по операціях з постачання ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» від ПП «Стрікс» будівельних матеріалів на загальну суму 40000 грн., так як в ході перевірки перевіряючим були надані всі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо підтвердження фінансово-господарських операцій з ПП «Стрікс» за березень 2014 року, що не знайшло свого відображення в акті перевірки. Свої висновки ДПІ ґрунтує лише на даних, зафіксованих актом ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів в м.Києві від 18.08.2014р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стрікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, квітень, травень та червень 2011 року», без будь-якого дослідження первинних документів контрагента позивача.

ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області проти позову заперечувала, зазначивши, що до перевірки позивачем надано копію договору поставки від 31.03.2014р., укладеного з ПП «Стрікс», без надання додатків до цього договору, які становлять його невід'ємну частину. Крім цього, до перевірки не надано копій замовлень до договору поставки від 31.03.2014р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей або журналу обліку довіреностей, товарно-транспортних накладних або інших документів, які підтверджують факт транспортування, проведення розвантажувально-навантажувальних робіт. У зв'язку з цим, у податкового органу наявні підстави для висновку про непідтвердженість фактичного отримання ТМЦ від контрагента-постачальника ПП «Стрікс» за березень 2014 року. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2014р. позов ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» залишено без задоволення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що ненадання товариством додатків до договору поставки від 31.03.2014р. не є безумовною підставою для висновку про непідтвердженість фактичного отримання ТМЦ від постачальника, оскільки п.п.4.2.1 п.4.2 договору передбачено можливість здійснення заявки на постачання товарів в усній формі по телефону. Судом залишено поза увагою норми пунктів 5.1, 5.2 та 5.3 договору поставки від 31.03.2014р., згідно яких всі питання щодо способу доставки ТМЦ та оплати доставки вирішуються сторонами при наданні замовлення на постачання; в переліку обов'язкових документів, які постачальник зобов'язаний надати разом із партією товару, не міститься обов'язку надання товарно-транспортних накладних.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду сторони в судове засідання не прибули, а тому на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 04.09.2014р. №898, відповідно до ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, у період з 05.09.2014р. по 15.09.2014р. головним державним ревізором-інспектором відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» (код за ЄДРПОУ 33626530) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період березень, квітень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №726/14-03-22-08/33626530 від 22 вересня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 6667 грн. за період березень 2014 року.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що на формування податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» в березні 2014 року мало вплив здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Стрікс» згідно договору поставки від 31.03.2014р. Позивачем до перевірки не надано додатків до вказаного договору, які відповідно до його умов, є невід'ємною частиною договору поставки, а також доказів транспортування та отримання придбаного товару (товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару). Актом перевірки зафіксовано, що ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві листом від 19.08.2014р. отримала акт від 18.08.2014р. №1908/26-59-22-08/38996759 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стрікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, квітень, травень та червень 2014 року», яким встановлено, що станом на момент проведення зустрічної звірки стан підприємства: 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням». До звірки ПП «Стрікс» не надано первинних документів, на підставі яких формувалися суми податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість; у підприємства відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, що, за висновками податкового органу, свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником; задекларовані ПП «Стрікс» податкові зобов'язання та податковий кредит за березень-червень 2014 року підтвердити неможливо. На підставі викладеного, ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва дійшла висновку, що перевіркою не підтверджено фактичного отримання ТМЦ від контрагента-постачальника ПП «Стрікс» за період березень 2014 року.

07 жовтня 2014 року, на підставі акту перевірки №726/14-03-22-08/33626530 від 22.09.2014р., ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області прийняла податкове повідомлення-рішення №0017662208, яким ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 8333,75 грн. (в т.ч. за основним платежем - 6667 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1666,75 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальність проведення в березні 2014 року господарської операції за договором поставки від 31.03.2014р. з ПП «Стрікс».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Миколаївського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (послуг), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 31.03.2014р. між ПП «Стрікс» (Постачальник) та ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» (Покупець) було укладено договір поставки, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця продукцію, а Покупець - прийняти та оплатити її в асортименті, кількості та за цінами, викладеними в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною його частиною.

На виконання умов вказаного договору ПП «Стрікс» виписано та надано ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» податкову накладну №248 від 31.03.2014р. на загальну суму 40 000 грн. (у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.). З вказаної накладної вбачається, що ПП «Стрікс» постачало ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» такий товар, як профіль «Омега 30», плита ОСБ 10мм (2500x1250), рейка 25x50, ущільнювач з ковпаком на вентиляцію (у комплекті), огородження покрівлі.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також, в матеріалах справи міститься виписана Постачальником видаткова накладна №145 від 31.03.2014р. на загальну суму 40 000 грн. (у т.ч. ПДВ 6666,67 грн.). Актом перевірки не заперечується наявність у позивача вказаної видаткової накладної, однак зазначено, що у зв'язку з неякістю її копії неможливо встановити номер та дату такої накладної.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися у безготівковій формі, про що свідчить платіжне доручення №125 від 22.04.2014р.

Згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за березень-квітень 2014 року: дебіторська/кредиторська заборгованість станом на 01.03.2014р. становить 0 грн., дебіторська/кредиторська заборгованість станом на 30.04.2014р. становить 0 грн.

В оскаржуваній постанові Миколаївський окружний адміністративний суд, серед іншого, зазначив про ненадання позивачем до перевірки додатків до Договору, які є невід'ємною його частиною. Однак, судом залишено поза увагою, що відповідно до п.1.2 Договору під Додатками маються на увазі, у тому числі, й видаткові накладні, наявність яких у ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області не заперечується.

Більше того, судом не надано відповідної правової оцінки доводам позивача, що п.п.4.2.1 п.4.2 Договору від 31.03.2014р. передбачено, що замовлення на поставку відповідної партії продукції передається Покупцем у письмовій формі власноручно або передається факсимільним або поштовим зв'язком, та/або в усній формі (по телефону).

Враховуючи невелику кількість поставленого товару за договором від 31.03.2014р. колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи апелянта, що замовлення на поставку здійснювалося в усній формі.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки про відсутність у ТОВ «Будівельна компанія «Базіс» товарно-транспортних накладних, то колегія суддів не бере їх до уваги, оскільки товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей. Ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Більше того, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., на які посилається ДПІ, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В акті перевірки №726/14-03-22-08/33626530 від 22.09.2014р. ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області зазначає, що контрагент позивача не міг здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки товарів. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень відповідача, оскільки такі висновки ним взято з акту ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.08.2014р. №1908/26-59-22-08/38996759 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стрікс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період березень, квітень, травень та червень 2014 року», без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, відповідач не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Акт ДПІ у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві від 18.08.2014р. №1908/26-59-22-08/38996759 не може вважатись належним доказом допущення позивачем порушення, так як зазначений акт свідчить лише про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Стрікс», однак вказаний акт взагалі не є перевіркою, а викладені в ньому висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Щодо посилань відповідача, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» контрагент позивача знаходиться у стані « 9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки встановлено, що на час укладення та виконання договору підприємство-контрагент позивача ПП «Стрікс» було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстроване як платник податку на додану вартість і мало право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ не надано.

Варто зазначити, що при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг). Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки встановлено, що договір з контрагентом ПП «Стрікс» укладено у письмовій формі, виконання вказаного договору підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладений договір відповідає вимогам ст.203 ЦК України, не порушує публічний порядок, не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність такого договору прямо законом не встановлена, а також такий договір судом недійсним не визнавався, а отже є чинним.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за результатами здійснення господарських операцій з контрагентом ПП «Стрікс», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочину, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. А відтак, податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014р. №0017662208 підлягає скасуванню.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно п.2, п.4 ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки при прийнятті рішення Миколаївський окружний адміністративний суд взяв до уваги висновки перевіряючих не підтвердженні жодним доказом, а також допустив порушення норм матеріального права, постанова від 03 грудня 2014 року підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови суду про задоволення позову ТОВ «Будівельна компанія «Базіс».

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базіс» задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Базіс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 07 жовтня 2014 року №0017662208.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.