Постанова

від 17.02.2015 по справі 826/16032/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16032/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГАС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГАС» (далі - Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій по внесенню інформації щодо виявлених в ході проведення перевірки та викладених в акті перевірки від 18.11.2013 року №1480/26-53-22-01-21-31923328 порушень, вчинених Позивачем, до електронних систем, зокрема, до системи «Податковий блок», скасування внесення змін до електронних систем, зокрема, до системи «Податковий блок» на підставі вказаного акта перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправними дії по внесенню інформації щодо виявлених в ході проведення перевірки та викладених в акті перевірки від 18.11.2013 року №1480/26-53-22-01-21-31923328 порушень, вчинених Позивачем, до електронних систем, зокрема, до системи «Податковий блок», зобов»язано вилучити з бази даних «Податковий блок» всі дані, які вносилися за результатами складання акту від 18.11.2013 року №1480/26-53-22-01-21-31923328. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення інформації в електронні бази даних щодо виявлених в ході проведення перевірки та викладених в акті перевірки порушень, вчинених Позивачем.

Проте, колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача з питань правильності обчислення податкових зобов»язань з контрагентами-покупцями та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Проффком» по податку на додану вартість за період з 01.09.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт перевірки від 18.11.2013 року №1480/25-53-22-01-21-31923328.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення Позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), що призвело до завищення податкових зобов»язань з податку на додану вартість за період з 01.09.2013 року по 31.12.2012 року на загальну суму 2 517 872,04 грн, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період на суму 2 471 524,72 грн.

Податкові повідомлення-рішення відносно Позивача не приймалися у зв»язку із невстановленням в ході перевірки порушень, що вплинули на значення сум податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет.

Відповідно п. 187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 196 Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями пункту 61.1 статті 61 Кодексу визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп. 62.1.2 п.62.2 ст.62 Кодексу).

Відповідно ст.71 Кодексу інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

За приписами пп.72.1.1 п.72.1 ст.72 Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів (п.74.1 ст.74 Кодексу).

Інформація щодо виявлених за результатами перевірки порушень внесена контролюючим органом до підсистем АС «Податковий блок».

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що висновки, викладені у вказаному акті, є відображенням дій податкових інспекторів, не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав Позивача.

Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Із системного аналізу положень статей 71, 72, 74 Кодексу вбачається, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2014 року (справа №21-511а14).

Так, Позивачем оскаржувалися дії податкового органу по проведенню документальної позапланової перевірки та наказ №841 від 01.11.2013 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки».

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2014 року, у задоволенні вказаних позовних вимог відмовлено.

Таким чином, дії суб»єкта владних повноважень по проведенню документальної позапланової перевірки судом протиправними не визнавалися, а тому, відповідно, не можуть бути задоволені позовні вимоги про виключення з баз даних інформації, внесеної на підставі оформленого за її результатами акта.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

За ч.1 ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2014 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти в цій частині нову постанову наступного змісту.

Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮГАС» в задоволенні адміністративного позову до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними дій, зобо'язати вчинити дії - відмовити повністю.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Костюк Л.О.

Постанова складена в повному обсязі 20 лютого 2015 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: