Ухвала

від 19.02.2015 по справі 826/2396/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/2396/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український Професійний Кур'єр" до Державнаої податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 193-198, том ІІ).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено повністю (а.с. 236-241, том ІІ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 листопада 2014 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2013 року скасовано. Справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, державна податкова інспекція в Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за березень 2011 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 814/22-3/36017637 від 10.10.2012 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 169426 грн.

За наслідками перевірки податковим органом винесено податково повідомлення-рішення № 0010982203 від 25.10.2012 року, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 169426 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" (виконавець) та ТОВ "Український мейлінговий центр" (замовник) було укладено договорів про надання послуг по доставці поштових відправлень від 04.01.2011 року № 52 (т. ІІ, а.с. 5-9).

Згідно з умовами даного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе обов'язки з надання послуг по доставці поштових відправлень ВАТ "УКРТЕЛЕКОМ" (рахунки за телекомунікаційні послуги, інформаційні повідомлення абонентам тощо) адресатам вказаним замовником власними силами в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов'язується прийняти такі послуги та оплатити їх.

Відповідно до п. 2.2 договору, доставка виконавцем поштових відправлень здійснюється шляхом вкладання їх в абонентські, поштові скриньки одержувачів не пізніше 15 числа кожного місяця.

Згідно з п. 2.3 договору, до 3-го числа кожного місяця, по факту виконання доставки отриманих поштових відправлень, виконавець подає замовнику акт приймання-здавання наданих послуг за попередній місяць.

Крім того, 06.11.2011 року між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" та ТОВ "Український мейлінговий центр" було укладено додаткову угоду до договору від 04.01.2011 року № 52 (т. ІІІ, а.с. 23), зі змісту якої вбачається, що виконавець має право на власний розсуд залучити до виконання своїх зобов'язань за цим договором третіх осіб, залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за дії третіх осіб.

У зв'язку з чим, для виконання умов договору від 04.01.2011 року № 52 ТОВ "Український Професійний Кур'єр" звернулося до ТОВ "Депард".

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" (замовник) та ТОВ "Депард" (виконавець) було укладено договір № 28 від 10.09.2009 року (т. І, а.с. 69-71).

Згідно з умовами даного договору, замовник доручає, а виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, надавати замовнику послуги по доставці платіжних документів за телекомунікаційні послуги.

Відповідно до п. 1.2 договору строк надання послуг - з 10.09.2009 року по 31.12.2009 року.

Проте, 27.12.2009 року сторони договору уклали додаткову угоду № 1 до даного договору, якою було продовжено строк дії договору до 31.12.2012 року (т. І, а.с. 72).

На підтвердження реальності господарських операцій за договором між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" та ТОВ "Депард" від 10.09.2009 року № 28 позивачем надано до суду першої інстанції: замовлення № 19; акти надання послуг; податкові накладні від 10.03.2011 року (ПДВ - 82756,02 грн.), від 13.03.2011 року (ПДВ - 56065,38 грн.), від 20.03.2011 року (ПДВ - 30605,10 грн.); реєстри документів по будинках; банківські виписки (т. І, а.с. 73-169).

Крім того, позивач надав докази щодо використання отриманих послуг від ТОВ "Депард" у власній господарській діяльності товариства, а саме докази щодо виконання умов договору, укладеного між ТОВ "Український Професійний Кур'єр" та ТОВ "Український мейлінговий центр" від 04.01.2011 року № 52, а саме: звіти про надані послуги (виконані роботи) від 11.04.2014 року, від 14.04.2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 11.04.2014 року, від 14.04.2011 року; податкові накладні від 11.04.2011 року та від 14.04.2011 року, банківські виписки (т. ІІІ, арк. 24-34).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за надані послуги.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Тобто, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом договорів є безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено: 23.02.2015 року.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.