Рішення

від 12.02.2015 по справі 910/28756/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2015Справа №910/28756/14

За позовом Комунального підприємства «Фармація»

До Державного підприємства «Аптека»

Про стягнення 37 784,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Нескей І.Г. - по дов. № 483 від 05.01.2015

від відповідача Вовк О.М. - по дов. № 31 від 03.02.2015

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства "Фармація" про стягнення з Державного підприємства Аптека 77 458,75 грн. заборгованості за договором № Вн-10 від 10.04.2014, з яких сума основного боргу становить 61 704,19 грн., пеня у розмірі 6 624,95 грн., штраф у розмірі 4 319,29 грн., 544,52 грн. - 3% річних та індекс інфляційних втрат у розмірі 4 265,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 порушено провадження у справі № 910/28756/14 та призначено справу до розгляду на 15.01.2015.

Відповідач в судове засідання 15.01.2015 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 24.12.2014 не виконав.

Проте відповідачем 13.01.2015 до відділу діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з неможливістю направити повноважного представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/28756/14 від 15.01.2015, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання та невиконання відповідачем вимог ухвали про порушення провадження у справі від 24.12.2014, розгляд справи відкладено на 03.02.2015.

Відповідач у поданому 02.02.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву позов визнає частково. Так, відповідач зазначає, що повністю сплатив суму боргу за отриманий товар, а пеня нарахована без урахування положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Також, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заявив клопотання про зменшення розміру пені, оскільки останній належить до державного сектору економіки та на даний час перебуває у скрутному матеріальному становищі.

Позивач у судовому засіданні 03.02.2015 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні 03.02.2015 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на повну сплату заборгованості за товар та зазначив про неправильне нарахування пені позивачем.

В судовому засіданні 03.02.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 12.02.2015.

Позивачем 12.02.2015 до відділу діловодства суду в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було подано клопотання про зменшення позовних вимог, в якому позивач просить стягнути з відповідача основну заборгованість - 18 849,81 грн., пені - 10617,60 грн., 3% річних - 766,23 грн. та інфляційні втрати в сумі 7550,52 грн.

Отже, суд розглядає позовні вимоги в межах ціни позову 37 784,16 грн., визначеної позивачем.

Позивач у судовому засіданні 12.02.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні 12.02.2015 погодився з розміром суми основної заборгованості, визначеної позивачем, та просив зменшити розмір пені, посилаючись на складний фінансовий стан.

В судовому засіданні 12.02.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.04.2014 між Комунальним підприємством «Фармація» (за договором - постачальник) та Державним підприємством «Аптека» (за договором - покупець) було укладено договір постачання № Вн-10 (далі - договір).

У відповідності до умов п.1.1. договору позивач передає у власність відповідача, а відповідач сплачує: наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори визначені в асортименті, кількості та за цінами (далі - товар), які зазначені у видаткових накладних та специфікації (додаток № 1), що додаються до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату отриманого товару не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 18 849,81 грн. та за несвоєчасне виконання зобов'язань нараховані: пеня в розмірі 10 617,60 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7 550,52 грн. та 3% річних в сумі 766,23 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 631 Цивільного кодексу України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати обов'язки відповідно до договору.

Згідно п. 10.1. договору дія договору припиняється 31.12.2014 або достроково за згодою сторін.

Згідно зі ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до п. 2.1. договору ціна товару кожного найменування зазначається у видаткових накладних та специфікації, які додаються до нього.

Як вбачається з наявних у справі доказів, позивач на виконання умов договору за видатковими накладними, які зазначені нижче, у період з 22.04.2014 по 20.10.2014 поставив відповідачеві товар на загальну суму 61 704,19 грн.

№ 1-00032636 від 22.04.2014 на суму 6 569,21 грн.;

№ 1-00046632 від 10.06.2014 на суму 7 354,38 грн.;

№ 1-00049861 від 20.06.2014 на суму 1 245,27 грн.;

№ 1-00051019 від 25.06.2014 на суму 5 602,09 грн.;

№ 1-00053789 від 04.07.2014 на суму 2 201,00 грн.;

№ 1-00054660 від 09.07.2014 на суму 5 602,09 грн.;

№ 1-00057766 від 21.07.2014 на суму 417,14 грн.;

№ 1-00059764 від 28.07.2014 на суму 5 335,66 грн.;

№ 1-00062595 від 07.08.2014 на суму 158,90 грн.;

№ 1-00065459 від 18.08.2014 на суму 7 028,25 грн.;

№ 1-00070151 від 04.09.2014 на суму 2 054,10 грн.;

№ 1-00070737 від 08.09.2014 на суму 2 375,72 грн.;

№ 1-00072447 від 11.09.2014 на суму 4 743,63 грн.;

№ 1-00076701 від 01.10.2014 на суму 5 220,17 грн.;

№ 1-00080109 від 09.10.2014 на суму 2 017,81 грн.;

№ 1-00081274 від 14.10.2014 на суму 2 378,25 грн.;

№ 1-00083278 від 20.10.2014 на суму 1 400,52 грн.

Відповідач частково оплатив отриманий товар.

Отже, станом на день розгляду справи у відповідача існує перед позивачем заборгованість у розмірі 18 849,81 грн. за товар, отриманий на підставі видаткових накладних № 1-00070151 від 04.09.2014, № 1-00070737 від 08.09.2014, № 1-00072447 від 11.09.2014, № 1-00076701 від 01.10.2014, № 1-00080109 від 09.10.2014, № 1-00081274 від 14.10.2014, № 1-00083278 від 20.10.2014.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно з п. 4.1. договору розрахунки за поставлений товар здійснюються з відтермінуванням платежу до 30 календарних діб, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проте, як свідчать матеріали справи відповідач не виконав зобов'язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка становить 18 849,81 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 18 849,81 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1 договору, за порушення умов оплати покупець сплачує пеню в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.

Згідно з розрахунком позивача, наведеним позивачем у додатку до клопотання про зменшення позовних вимог пеня нарахована в розмірі 10 617,60 грн. .

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені, зважаючи на наступне.

Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.

Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідач є установою, фінансування якої здійснюється за рахунок державних коштів та яка на даний час перебуває у скрутному фінансовому становищі, також судом враховано дії відповідача вчинені по погашенню заборгованості, з огляду на що, суд дійшов висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені до 1,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 1,00 грн. В іншій частині стягнення суми пені в позові слід відмовити.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 7 550,52 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 766,23 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 550,52 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 766,23 грн. - 3% річних (за обґрунтованими розрахунками).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Фармація» ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, підтверджуються належними та допустимими доказами, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Як передбачено абз. 3 п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у резолютивні частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Аптека» (01133, м. Київ, вул. Верхня, 5, код ЄДРПОУ 01973880) на користь Комунального підприємства «Фармація» (01030, м. Київ, вул. Франка, 38-Б, код ЄДРПОУ 05415852) 18 849 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок дев'ять) грн. 81 грн. основного боргу, 1 (одну) грн. 00 коп. пені, 7 550 (сім тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн. 52 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 766 (сімсот шістдесят шість) грн. 23 коп. - 3% річних, 1 827 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 18.02.2015.

СуддяВ.В.Сівакова