Постанова

від 17.02.2015 по справі 820/20644/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

17 лютого 2015 р. № 820/20644/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,

при секретарі судового засідання - Ділбарян А.О.,

за участю: представника позивача - Альошина В.В.,

представника відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Аграрник К"

до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство "Аграрник К", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 14.10.2014 року винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки контролюючим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для його скасування.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та додаткових поясненнях до нього, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення - рішення №0000242200 від 14.10.2014 року є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 487 від 29.09.2014 р. та п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було проведено позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Аграрник К" (код ЄДРПОУ 37048399) з питання повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів під час взаємовідносин із ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216) за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р., за результатами якої відповідачем складено акт №362/20-16-22/37048399 від 03.10.2014 р.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватним підприємством "Аграрник К" п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит з податку на додану вартість за період липень 2014 року на суму 89937,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки №362/20-16-22/37048399, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000242200 від 14.10.2014 року, яким ПП "Аграрник К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 112421,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 89937,0 грн., штрафні санкції у розмірі 22484,0 грн.

Суд зазначає, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства, а саме, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період липень 2014 року на суму 89937,0 грн., слугував висновок акту перевірки №463/22-04/38873216 від 22.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у лютому, квітні 2014 року.

Крім того, в акті перевірки зазначено про невідповідність даних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, а саме у товарно-транспортних накладних вказано пункт навантаження смт. Губиніха Новомосковського району Дніпропетровської області та пункт розвантаження м. Красноград, вул. Українська, буд. 27, склад, але у подорожніх листах вантажного автомобіля зазначено маршрут перевезення Партизанське - Красноград.

Перевіряючи вказані в акті перевірки висновки відповідача і винесений на їх підставі спірний правовий акт індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд приходить до наступних висновків.

Контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216).

Між ПП "Аграрник К" (в якості Покупця) укладено з ТОВ «ЛІБЕРУМ» (в якості Продавця) договір поставки №1504/2 від 15.04.2014 р., за умовами якого Продавець зобов'язується передати узгодженими партіями Покупцеві продукцію: сою товарну, надалі «Товар», зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних та рахунках - фактурах на кожну партію Товару, які є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити кожну партію Товару. Товар передається (приймається) за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фізично, мають достатню інформацію про такі товари, а також ціни, що склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів. (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору поставки №1504/2 від 15.04.2014 р., кількість товару - 100,0тон, ціна - 5400,0 грн., вартість товару - 540000,0 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 90000,0 грн.

Продавець відпускає Товар Покупцю протягом 3 днів з моменту погодження Сторонами асортименту, ціни та кількості товару. (п.3.1 Договору).

На підтвердження реальності виконання господарської операції за вищевказаним договором, а саме поставки сої в кількості 99,93 т на суму 539622,0 грн., в тому числі ПДВ 89937,0 грн., позивачем до суду долучено видаткові накладні №РН-0000199 від 29.04.2014 р., №РН-0000200 від 30.04.2014 р., №РН-0000198 від 28.04.2014 р.,№РН-0000197 від 25.04.2014 р. та податкові накладні №178 від 29.04.2014 р. на суму 135270,0 грн., в т.ч. ПДВ 22545,0 грн., №182 від 30.04.2014 р. на суму 133002,0 грн., в т.ч. ПДВ 22167,0 грн., №168 від 28.04.2014 р. на суму 133650,0 грн., в т.ч. ПДВ 22275,0 грн., №162 від 25.04.2015 р. на суму 137700,0 грн., в т.ч. ПДВ 22950,0 грн.

Факт перевезення товару підтверджено товарно-транспортними накладними форми №1-ТН №1029 від 29.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000199 від 29.04.2014 р.), №1093 від 30.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000200 від 30.04.2014 р.), №1091 від 28.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000198 від 28.04.2014 р.), №1090 від 25.04.2014 р. (із зазначенням супровідного документа на вантаж - видаткової накладної №РН-0000197 від 25.04.2014 р.) та подорожніми листами вантажного автомобіля КАМАЗ 5320 №АХ53-74АО №9 від 29.04.2014 р., №10 від 30.04.2014 р., №8 від 28.04.2014 р., №7 від 25.04.2014 р.

Відповідно до п.3.5. Договору, для отримання Товару Покупець направляє свого представника з довіреністю встановленого зразка на право отримання товару.

В ході розгляду справи судом встановлено, що товар за Договором поставки №1504/2 від 15.04.2014 р. отримував директор Приватного підприємства "Аграрник К" Сегеда М.П.

Розрахунки при здійсненні вказаних поставок товару - сої, підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №152 від 07.05.2014 р. на суму 60810,0 грн., №170 від 15.04.2014 р. на суму 400000,0 грн., №185 від 21.05.2014 р. на суму 78812,0 грн. та звітами дебетових та кредитових операціях по рахунку Приватного підприємства "Аграрник К".

В обґрунтування економічної необхідності укладання угоди на поставку сої та використання вказаного товару у власній господарській діяльності представником позивача долучено акт - розрахунок з підробки та переробки сої №4 від 30.04.2014 року, відповідно до якого вихід продукції: соєва олія 10,0 % в кількості 39,354 кг та соєвий жмих 84,5 % - 334,4 кг.

Щодо встановленого порушення, а саме, невідповідності даних товарно-транспортних накладних та подорожніх листів вантажного автомобіля, суд зазначає.

Представником позивача долучені до матеріалів справи пояснення, які також були надані при проведенні перевірки контролюючому органу, в яких зазначено, що головний офіс підприємства ТОВ «Ліберіум» знаходиться за юридичною адресою с. Партизанське Дніпропетровської області, а складські приміщення знаходяться в смт. Губиніха Дніпропетровської області. Тому ПП «Аграрник К» надав подорожний лист за юридичною адресою с. Партизанське Дніпропетровської області, а при навантаженні сої були надані товарно - транспортні накладні ТОВ «Ліберіум» по місту фактичного знаходження складських приміщень смт. Губиниха Дніпропетровської області.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, судом встановлено реальність здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом з поставки сої за договором поставки №1504/2 від 15.04.2014 року, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, зокрема обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентом мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Дослідивши первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Таким чином, згаданий договір та перелічені первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочину в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.

Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: платіжні доручення засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірним правочином шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагенту спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), до матеріалів справи суб'єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов'язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.

У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.

Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №362/20-16-22/37048399 від 03.10.2014 р. встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту перевірки Дніпропетровської ОДПІ №463/22-04/38873216 від 22.07.2014 р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ЛІБЕРУМ» (код ЄДРПОУ 38873216) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у лютому, квітні 2014 року.

В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентом такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.

Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

У зв'язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарській операції, при цьому, ТОВ «ЛІБЕРУМ» було офіційно зареєстроване платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.

Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки №362/20-16-22/37048399 від 03.10.2014 р. щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.

Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000242200 від 14.10.2014 року, винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Аграрник К" до Красноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 14.10.2014 року винесене Красноградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Аграрник К" (код ЄДРПОУ 37048399) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 224.85 грн. (двісті двадцять чотири гривні 85 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 23 лютого 2015 року.

Суддя Д.В. Бездітко