Постанова

від 23.02.2015 по справі 3пн/5014/2132/2012

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" лютого 2015 р. Справа № 3пн/5014/2132/2012

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників сторін:

від позивача, Міністерства оборони України: Мазур Л.Б. - за довіреністю від 04.04.2014р. №220/350/д;

від 1-го відповідача: не з'явився;

від 2-го відповідача : не з'явився;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р.

у справі № 3пн/5014/2132/2012

за позовом Міністерства оборони України, м. Київ в особі Квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Луганськ

до 1-го відповідача: Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, с. Трьохізбенка Слов'яносербського району Луганська область

до 2-го відповідача: Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 2-го відповідача - Луганської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, Луганська область

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі №3пн/5014/2132/2012 (головуючий суддя Секірський А.В., судді Якушенко Р.Є., Москаленко М.О.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог до першого відповідача - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області; припинено провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва серії ЯЯЯ №466926 про право власності на нерухоме майно загальною площею 164,40 кв.м, а саме на: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м; 1 кунг - «В»; 2 вагони - «Г,Є»; 3 навіси - «Д,Н,О»; 9 альтанок - «Е,Ж, З, И, К, Л, У, Ч,Ш»; вбиральня - «М»; сховище - «П»; ворота - «№1»; паркан - «№2» та свердловину - «ск», видане 12.12.2005р. виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю; судові витрати покладено на позивача. Рішення місцевого господарського в частині відмови у задоволенні позову мотивоване тим, що позивачем не доведено факту наявності у нього права власності на майно та не надано правовстановлюючих документів на спірне майно. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази фінансування будівництва спірного майна за рахунок державних коштів та введення його в експлуатацію у встановленому порядку. В частині припинення провадження у справі щодо першого відповідача - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області рішення суду мотивовано припиненням діяльності даного суб'єкта господарювання, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки дані правовідносини не допускають правонаступництва. Припиняючи провадження у справі щодо позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №466926, виданого 12.12.2005р. Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, місцевий господарський суд зазначив, що спір у цій частині позовних вимог у відповідності до статті 12 ГПК України не підлягає вирішенню у господарських судах України (т.2,а.с.38-53).

Міністерство оборони України, м. Київ в особі Квартирно - експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м. Луганськ Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, м. Луганськ з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі №3пн/5014/2132/2012 скасувати частково, а саме: п.2 та п.3 резолютивної частини зазначеного рішення, та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги, викладені в позовній заяві, а саме:

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ № 466926 про право власності на нерухоме майно загальною площею 164, 40 кв.м, а саме на: 1 будинок мисливців та рибалок -"А-1", площею 96, 90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок -"Б-1", площею 67, 50 кв.м; 1 кунг - "В"; 2 вагони -"Г,Є"; 3 навіси -"Д, Н, О"; 9 альтанок -"Е, Ж, З, И, К, Л, У, Ч, Ш"; вбиральня -"М"; сховище -"П"; ворота -"№1"; паркан -"№2" та свердловину -"ск", видане 12.12.2005р. виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України;

- визнати за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська права власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок -"А-1", площею 96, 90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок -"Б-1", площею 67, 50 кв.м та 1 сховище -"її";

- витребувати 3 об'єкти нерухомого державного (військового) майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок -"А-1", площею 96, 90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок -"Б-1", площею 67, 50 кв.м та 1 сховище -"П", з чужого незаконного володіння Луганської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язати її повернути вказані незаконно заняті нежитлові приміщення до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська (т.2, а.с.78-80).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що спірне майно є державним, а повноваження органів управління щодо цього майна покладені на Міністерство оборони України, що підтверджується рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2010р., яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. у справі №10/82. Крім того, апелянт зазначає, що за приписами Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України здійснює централізоване керівництво військовими частинами і установами, до числа яких відноситься, зокрема, КЕВ м. Луганська, який підпорядкований Південному територіальному Квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України. Також зазначає, відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні сили України», статей 1,3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних силах України», що земля, води, та інші природні ресурси, а також військове майно, закріплені за військовими частинами та установами Збройних сил України є державною власністю та належить їм на праві оперативного управління , а отже порушення порядку використання військового майна спричиняє шкоду Міністерству оборони України, а відповідно, і інтересам держави (т.1,а.с.78-80).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. у даній справі частково задоволено апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального Квартирно- експлуатаційного управління Міністерства оборони України, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі №3пн/5014/2132/2012; скасовано рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі №3пн/5014/2132/2012 в частині відмови у задоволені позовних вимог про визнання за Міністерством оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська права власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Е-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П» та зобов'язання повернути у користування позивачеві три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П», з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язання повернути вказані незаконно зайняті нежитлові приміщення до Квартирно -експлуатаційного відділу м. Луганська. Позовні вимоги задоволено в цій частині. Визнано за Міністерством оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська право власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок- «Е-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П». Зобов'язано повернути у користування позивачеві три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П», з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язано повернути вказані незаконно зайняті нежитлові приміщення до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська. В решті рішення залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірне майно побудоване до 1990року та відповідно до постанови Верховної ради України від 04.02.1994р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР» від 13.01.1995р. №18, а також враховуючи наказ начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 31.10.2000р. №137 «Про проведення інвентаризації та прийому майна товариств військових мисливців та рибалок» спірне майно належить до державної власності, а на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об'єктів колишніх військово-мисливських товариств Збройних сил СРСР, що підтверджується постановою Верховного суду України у справі №18/375. В частині припинення провадження у справі щодо першого відповідача та в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №466926 постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.07.2009р. припинено юридичну особу - Виконавчий комітет Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області в результаті її ліквідації, також враховуючи, що позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності заявлена саме до нього, на підставі рішення якого видавалось спірне свідоцтво, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність припинення провадження у справі на підставі п.1 ст.80ГПК України (т.2,а.с.111-115).

Постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014р. у даній справі частково задоволено касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю мисливців та рибалок Збройних Сил України; скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.01.2014р. у справі №3пн/5014/2132/2012, а справу направлено на розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції не враховано, що місцевим господарським судом встановлено наявність одночасно різних підстав для припинення провадження у справі, а відповідно, судом апеляційної інстанції, не вирішено питання щодо позовних вимог до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції встановивши обставину, що спірне майно є державною власністю дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на таке майно саме за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська та не встановив хто є належним суб'єктом права власності на дане майно, а на кого покладено функції управління. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано того факту, що Квартирно-експлуатаційний відділ міста Луганська є самостійною юридичною особою, а Міністерство оборони України як центральний орган Збройних Сил України здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (т.2,а.с.180-189).

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник апелянта (Міністерства оборони України) підтримав вимоги апеляційної скарги та просив частково скасувати рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі №3пн/5014/2132/2012 та прийняти нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ № 466926, видане 12.12.2005р. виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на три об'єкти нерухомого державного (військового) майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок -"А-1", площею 96, 90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок -"Б-1", площею 67, 50 кв.м та 1 сховище -"її" та зобов'язати повернути його у користування Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська з чужого незаконного володіння Луганської гарнізонної організації Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України.

Відповідачі та третя особа належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представників відповідачів та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.02.1994р. головою центральної ради Всеармійського військово-мисливського товариства затверджено акт (розподільчий) про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР, у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику), згідно з яким майно та фінансові ресурси (права та обов'язки) колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР, розташовані та території України, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристичну базу, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу, у тому числі, і Луганського мисливського господарства, перейшли у власність товариства військових мисливців та рибалок України, як єдиного належного правонаступника (т.1, а.с.19-20).

У акті вибору земельної ділянки товариству військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України від 22.07.1995р., затвердженому головою Ради товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Збройних Сил України зазначено, що постійно діючою комісією надано висновок про те, що комісія вважає за можливе узгодити Товариству військових мисливців та рибалок земельну ділянку для організації бази відпочинку мисливців та рибалок у довгострокове користування з земель Слов'яносербського лісництва загальною площею 1, 0 га, з них - 0, 3 га під діючою забудовою, 1,0 га - під зеленими насадженнями (лісові площі) (т.1,а.с.32).

29.06.1995р. Виконавчим комітетом Слов'яносербської районної ради народних депутатів прийнято рішення №108 про виділення земельної ділянки для військових мисливців та рибалок Східного регіону України та надання згоди на будівництво об'єкта в районі, у якому зазначено збільшити наявну у користуванні Товариства військових мисливців та рибалок земельну ділянку розміром 0,6га за згодою Об'єднання "Луганськліс" до 1,0га та надати її у довгострокове користування строком на 10 років. Наявні на відведеній земельній ділянці об'єкти капітального будівництва залишити у експлуатації без права проведення капітального ремонту до повного їх ізносу. Дозволити будівництво «будинку мисливців та риболова» на відведеній земельній ділянці площею 0,3га, із земель товариства військових мисливців та рибалок (т.1,а.с.33).

Наказом начальника Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування від 25.12.2000р. № 86 про прийняття на облік майна товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, на підставі поданих до КЕУ актів інвентаризації взято на облік, зокрема, в Луганській КЕЧ - Луганське мисливське господарство (т.1,а.с.48).

29.11.2000р. між Радою ОВМР Східного регіону ВС України та Луганською КЕЧ укладений акт приймання на облік будівель Луганського військового мисливського господарства в Луганську КЕЧ району, за яким Луганською КЕЧ прийнято на облік будівлі Луганського мисливського господарства (т.1, а.с.51-53).

У березні 2001 року начальником Квартирно-експлуатаційного управління Південного оперативного командування супровідним листом вих. №32/1/164 на адресу начальника КЕЧ району направлений затверджений акт приймання на облік будівель Луганського товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та інвентаризаційну відомість. Відповідно до експлікації Луганською КЕЧ району взято на облік мисливський будинок №1 площею 87 кв.м, мисливський будинок №2 площею 129 кв.м та сховище № 3 площею 153 кв.м, розташовані за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81 (т.1,а.с.50-57).

Наказом Міністра оборони України від 27.01.2009р. № 37 утворено комісію для проведення інвентаризації та прийому-передачі майна, що належало військово-мисливському товариству Збройних Сил СРСР (т.1,а.с.58,59).

Згідно довідки КЕВ м. Луганська № 253 від 15.02.2010р. будівлі та споруди військового містечка № 25 Луганського гарнізону, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, обліковуються в КЕВ м. Луганська та згідно відомості щодо первинної вартості та зносу будівель та споруд в/м № 25 м. Трьохізбенка станом на 01.01.2010р., виданої начальником КЕВ м. Луганська, залишкова вартість споруд - мисливського будинку, мисливського будинку з верандою та сховища становить 9335,00 грн. (т.1,а.с.46,47).

Рішенням виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради від 28.11.2005р. № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна,81 встановлено оформити право власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна,81 за ТОВ військових мисливців та рибалок України; зобов'язано Слов'яносербське районне бюро технічної інвентаризації підготувати свідоцтво про право власності на базу відпочинку мисливців та рибалок на ім'я Товариства військових мисливців та рибалок України (т.1,а.с.37).

Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради 12.12.2005р. на підставі рішення виконкому від 28.11.2005р. № 132 видано свідоцтво про право власності Товариству військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, загальною площею 164, 40 кв.м, опис об'єкта: будинок мисливців та рибалок, А-1, 96, 90 кв.м; будинок мисливців та рибалок, Б-1, 67, 50 кв.м; кунг, В; вагон, Г; навіс, Д; альтанка, Е; альтанка, Ж; альтанка, З; альтанка, И; альтанка, К; альтанка, Л; вбиральня, М; навіс, Н; навіс, О; сховище, П; альтанка, У; альтанка, Ч; альтанка, Ш; вагон, Є; ворота, №1; паркан, №2; свердловина, ск (т.1,а.с.95).

На підставі зазначеного свідоцтва 24.12.2005р. Слов'яносербським районним бюро технічної інвентаризації зареєстровано право власності Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на базу відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81 (№ витягу 9415574), та видано технічний паспорт на ділянку Товариства військових мисливців та рибалок Східного регіону Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (т.1,а.с.45).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 10.08.2010р. у справі №10/82н, залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р., яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області від 28.11.2005р. № 132 про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, 81, за Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (т.1,а.с.78-86).

23.08.2012р. Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України, у якому просило визнати незаконним та скасувати свідоцтво серії ЯЯЯ № 466926 про право власності на нерухоме майно загальною площею 164,40 кв.м, а саме на: 1 будинок мисливців та рибалок -«А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м; 1 кунг - «В»; 2 вагони - «Г, Є»; 3 навіси - «Д, Н, О»; 9 альтанок - «Е, Ж, З, И, К, Л, У, Ч, Ш»; вбиральня - «М»; сховище - «П»; ворота - «№ 1»; паркан - «№ 2» та свердловину - «ск», видане 12.12.2005р. виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області Луганській гарнізонній організації товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України; визнати за Міністерством оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська право власності на 3 об'єкти нерухомого державного (військового) майна , розташованого на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П»; зобов'язати відповідача повернути у користування Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська 3 об'єкти нерухомого державного (військового) майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П», з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України та зобов'язати її повернути (т.1,а.с.3-7).

26.11.2012р. місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення з підстав, викладених вище (т.2,а.с.38-53).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є визнання права власності на нерухоме майно, зобов'язання повернути його з чужого незаконного володіння та визнання незаконним і скасування свідоцтва про право власності.

В обґрунтування підстав позову Міністерство оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України посилається на те, що база відпочинку мисливців та рибалок, тобто нерухоме державне (військове) майно військового містечка № 25, загальною вартістю 9 335 грн., вилучені із оперативного управління Міністерства оборони України та привласнені Товариством військових мисливців та рибалок Збройних Сил України на підставі скасованого на теперішній час рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області від 28.11.2005 № 132 "Про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81" та виданого ним 12.12.2005р. свідоцтва серії ЯЯЯ №466926 про право власності на нерухоме майно.

Відповідно до постанови Верховної Ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29.11.1990р. № 506 на території республіки введено мораторій на будь-які зміни форми власності та власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Встановлено, що рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форм власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови Верховної Ради України від 24 серпня 1991 року "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними (стаття 4 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»).

Постановою Верховної Ради України "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 04.02.1994р. № 3943-XII встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю .

Кабінету Міністрів України до 1 березня 1994 року доручено у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна.

На виконання зазначеної постанови Кабінетом Міністрів України прийнята постанова "Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" від 13.01.1995р. № 18, згідно з якою на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.08.2010р. у справі №10/82, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2010р. позов Заступника військового прокурора Луганського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Південного територіального КЕУ Міністерства оборони України до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, с. Трьохізбенка задоволено; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області від 28.11.2005р. №132 «Про оформлення права власності на базу відпочинку мисливців та рибалок, розташовану за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна,81, за Товариством військових мисливців та рибалок Збройних сил України».

При розгляді вказаної справи судом встановлено, що 03.02.1994р. головою центральної ради Всеармійського військово-мисливського товариства затверджено акт (розподільчий) про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних сил України СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України (правонаступнику), згідно з яким майно та фінансові ресурси (права та обов'язки) колишнього військово-мисливського товариства Збройних сил СРСР, розташоване та території України, а саме: виробниче мисливсько-риболовецьке об'єднання, 16 мисливських та 2 риболовецьких господарства, 3 будинки мисливця-рибалки, 3 магазини, 2 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Київського військового округу; 14 мисливських господарств, будинок мисливця-рибалки, магазин, 5 стрілецьких стендів військово-мисливського товариства Прикарпатського військового округу; 7 мисливських господарств, 7 будинків мисливця-рибалки, туристична база, 3 магазини, 3 стрілецькі стенди військово-мисливського товариства Одеського військового округу, у тому числі і Луганського мисливського господарства передано до Товариства військових мисливців та рибалок України.

Постановою Верховного суду України від 18.11.2003р. у справі №18/375 встановлено, що розподільчий акт від 03.02.1994р. про перехід майна та фінансових ресурсів (прав та обов'язків) Військово-мисливського товариства Збройних сил України СРСР у зв'язку з припиненням його діяльності шляхом реорганізації (розподілу) до Товариства військових мисливців та рибалок України, котрий є правонаступником, не може бути доказом того, що Товариство військових мисливців та рибалок України є власником цього майна, оскільки акт затверджений головою Центральної ради Загальноармійського мисливського товариства та складений без узгодження з відповідними органами управління, визначеними Кабінетом Міністрів України. Також Верховний суд України зазначив, що на Міністерство оборони України тимчасово, до законодавчого визначення суб'єкта права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, покладено повноваження органу управління спірним майном.

Відповідно до статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Вказана обставина також встановлена постановою Вищого господарського суду України від 14.08.2014р. у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що нерухоме майно, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м; 1 кунг - «В»; 2 вагони - «Г,Є»; 3 навіси - «Д,Н,О»; 9 альтанок - «Е,Ж, З, И, К, Л, У, Ч,Ш»; вбиральня - «М»; сховище - «П»; ворота - «№1»; паркан - «№2» та свердловина - «ск», загальною площею 164,40 кв.м, розташоване за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна,81 на теперішній час залишається державною власністю.

Відповідно до статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади , що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про визначення органів управління майна загальносоюзних громадських організацій колишнього СРСР" від 13.01.1995р. №18 на Міністерство оборони України покладено повноваження органу управління майном підприємств, організацій та об`єктів колишнього військово-мисливського товариства Збройних Сил СРСР.

За приписами статті 14 Закону України «Про збройні сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності") належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом, а військова зброя та боєприпаси до неї також Державній спеціальній службі транспорту.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог статті 111-12 ГПК України, судом апеляційної інстанції встановлено, що спірне майно є державним майном та перебуває в оперативному управлінні Міністерства оборони України.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів, закріплених у ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, зокрема, такий спосіб захисту прав як визнання права.

Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Оскільки згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Враховуючи факт перебування спірного майна, яке є державною власністю та передано в управління Міністерства оборони України, у володінні Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання права власності на три об'єкти нерухомого державного майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Е-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П» за державою Україна в особі Міністерства оборони України.

Згідно зі статтею 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Отже, за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, оскільки призначенням такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, встановивши факт права власності на спірне майно за державною Україна та покладення обов'язків щодо його управління на Міністерство оборони України, дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частин зобов'язання Товариства військових мисливців та рибалок Збройних сил України повернути в управління (користування) Міністерству оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська три об'єкти нерухомого державного майна, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П».

За таких обставин, місцевий господарський суду дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову про визнання права власності та повернення цього майна з чужого незаконного володіння власнику, з підстав неповного встановлення всіх фактичних обставин справи.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що господарським судом Луганської області правомірно у відповідності до пункту 6 частини 1 статті 80 ГПК припинено провадження у справі в частині позовних вимог щодо першого відповідача Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області з наступних підстав.

За приписами ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно частини 7 статті 59 ГК України (в редакції чинній, на момент розгляду справи судом першої інстанції) скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

10.07.2009р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис про припинення юридичної особи - Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області у зв'язку з припиненням юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язується з реорганізацією, про що свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З наведеного вбачається, що на момент звернення позивача з позовом (23.08.2012р.) першого відповідача ліквідовано та виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно з пунктом 6 статті 80ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо припинення провадження у справі в частині позовних вимог позивача до Виконавчого комітету Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області на підставі пункту 6 статті 80ГПК України.

Враховуючи той факт, що вимога позивача про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №466926, яке видане Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, заявлена, саме до Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської, провадження в цій частині позовних вимог підлягає припиненню на підставі пункту 6 статті 80ГПК України, а не на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що припинення провадження у цій частині позовних вимог на підставі пункту 1 статті 80 ГПК України місцевим господарським судом не призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до частини 6 пункту 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05. 2011р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а суд може захистити таке право та інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Свідоцтво про право власності не можна ототожнювати з державною реєстрацією такого права; і свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином або актом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється.

Таким чином, суд не звернув уваги на те, що свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні статті 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні статті 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При зверненні з позовом у даній справі про визнання недійсним свідоцтва про право власності, яке видане 12.12.2005р. Виконавчим комітетом Трьохізбенської сільської ради Слов'яносербського району Луганської області, позивач не зазначив норму закону, що передбачає захист цивільних прав та інтересів вказаним способом.

У пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення» зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК України господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

За таких обставин, апеляційна скарга Міністерства оборони України підлягає частковому задоволенню, рішення суду місцевого господарського суду від 16.06.2014р. у справі 3пн/5014/2132/2012 слід скасувати частково. Позов задовольнити частково, виклавши пункт 3 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на три об'єкти нерухомого державного майна, що розташовані на території бази відпочинку мисливців та рибалок за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П». Зобов'язати Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України повернути в управління (користування) Міністерству оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська три об'єкти нерухомого державного майна, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П» з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України". В решті рішення господарського суду Луганської області слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п.1 ст.103, п.п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 26.11.2012р. у справі 3пн/5014/2132/2012 скасувати частково.

3. Позов Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, м. Луганськ задовольнити частково. Визнати за державою Україна в особі Міністерства оборони України право власності на три об'єкти нерухомого державного майна, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд. 81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П».

Зобов'язати Товариство військових мисливців та рибалок Збройних сил України повернути в управління (користування) Міністерству оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу м. Луганська три об'єкти нерухомого державного майна, розташованого за адресою: Луганська область, Слов'яносербський район, с. Кряківка, вул. Набережна, буд.81, а саме: 1 будинок мисливців та рибалок - «А-1», площею 96,90 кв.м; 1 будинок мисливців та рибалок - «Б-1», площею 67,50 кв.м та 1 сховище - «П» з чужого незаконного володіння Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України". В решті рішення залишити без змін.

4.Стягнути з Товариства військових мисливців та рибалок Збройних Сил України (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 1, код ЄДРПОУ 1935706) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганська Південного територіального Квартирно-експлуатаційного управління, м. Луганськ (код ЄДРПОУ 07652214) судовий збір у розмірі 1788,33грн. за подання позовної заяви та у сумі 955,83грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у 20-денний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складений 23.02.2015р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.