Рішення

від 16.02.2015 по справі 243/47/15-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Номер провадження 2/243/47/15-ц

Номер справи 243/371/2015

лютого 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

·

головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Останькович А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №5 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України, з участю третьої особи - Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України, з участю третьої особи - Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум належних їй при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що Наказом Головного Управління Держсанепідслужби в Донецькій області від 06 жовтня 2014 року № 1234 - к її було звільнено за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням з посади заступника начальника Новоазовського міжрайонного управління, Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області, Головного державного санітарного лікаря Новоазовського і Тельманівського районів Донецької області.

В порушення вимог ч.1 ст. 115 КЗпП України відповідач не виплачував регулярно заробітну плату, внаслідок чого на момент її звільнення мав перед нею заборгованість по заробітній платі за липень, серпень, вересень та жовтень місяці 2014 року.

При звільненні відповідач не виплатив їй заробітну плату та розрахунку не провів.

В порушення вимог ст. 116 КЗпП України не виплатив усіх належних їй сум при звільненні, відповідач повідомив її про нараховані їй суми заробітної плати за липень та серпень 2014 року, які повинні були бути виплачені при звільненні.

Відповідач усно повідомив її про те, що всі належні їй грошові суми при звільненні, нібито перераховано на рахунок Державного казначейства Донецької області, яке повинно було перерахувати їх на її зарплатну картку у Ощадному банку Росії. Не в одному з відділень Ощадного банку Росії в м. Маріуполі, де позивачка завжди отримувала заробітну плату, вона не змогла отримати гроші, оскільки на її зарплатну картку грошові кошти до теперішнього часу не надійшли. Таким чином, з вини відповідача, при звільненні їй не виплачені належні їй суми в строки, передбачені ч.1 ст. 116 КЗпП України.

Просить суд стягнути з Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області на її користь суми, належні їй при звільненні і середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, просила суд розглядати справу у її відсутності.

Представник позивача - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги, до судового засідання не з'явився, просив суд розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1

Представник відповідача - Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України Васильєв М.Ф., який діє на підставі Довіреності до судового засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням слухати справу без його участі, позовні вимоги визнав лише в частині сум зазначених в довідці Головного управління Держсанепідслужби в Донецькій області.

Представник третьої особи - Головного управління Державного казначейства в Донецькій області про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, встановив наступне.

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України « Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу».

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не ріже двох разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов»язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов»язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

В судовому засіданні встановлено, що Наказом Головного Управління Держсанепідслужби в Донецькій області від 06 жовтня 2014 року № 1234 - к ОСОБА_1 було звільнено за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням з посади заступника начальника Новоазовського міжрайонного управління, Головного управління Держсанепідслужби у Донецькій області, Головного державного санітарного лікаря Новоазовського і Тельманівського районів Донецької області.

З липня місяця 2014 року Головне управління Держсанепідслужби в Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України припинило виплачувати працівникам заробітну плату.

При звільненні ОСОБА_1 з підприємства відповідач був зобов'язаний провести з нею повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем.

Нарахування належних сум позивачці за жовтень місяць не відбулося. Відповідач повідомив позивачку лише про нарахування суми заробітної плати за лише липень та серпень 2014 року.

Враховуючи, що позивачку було звільнено 15 жовтня 2014 року, а відповідач нарахувань заробітної плати за жовтень місяць 2014 року їй не здійснив, суд вважає за необхідне при обчисленні заборгованості з заробітної плати взяти відомості за жовтень 2013 року.

На підставі розрахункових відомостей за період з жовтня 2013 року по вересень 2014 року позивачці нараховано заробітної плати 52464 грн. 92 коп. за 224 робочих дні без урахування матеріальної допомоги до відпустки в жовтні 2013 року

Середньоденна заробітна плата складає 234 грн. 22 коп.

Враховуючи той факт, що в довідці відповідача № 163/1 від 12.02.2015 про заборгованість по заробітній платі не враховані суми, які повинні були бути нараховані за жовтень 2014 року, та крім того не розділено та не відображено по місяцях суми заборгованості перед позивачкою, що обмежує суд в оцінці доказів, суд не приймає до уваги дану довідку та керуючись розрахунками розрахункових листків та з урахуванням відомостей за жовтень 2013 року приходить до переконання, що заборгованість з заробітної плати складає 9712 грн. 32 коп., в тому числі за липень 2014 року (4217 грн.) + серпень 2014 року (1201,90 грн.) + вересень 2014 року (1717) + (з 1 по 15 жовтня 2014 року 2576 грн. 42 коп.).

Згідно ч.1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

При звільненні позивачці не була виплачена сума за невикористану відпустку (234,22 х 24 роб. дн. )яка складає 5621 грн. 28 коп.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до переконання, що дані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

У відповідності до ч.1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Доказів, які б свідчили про той факт, що невиплата заробітної плати позивачці відбулася не з вини відповідача, суду надано не було. Також не надано доказів того, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 була перерахована на рахунок Головного управління Державного казначейства в Донецькій області, але не виплачена ним.

З урахуванням вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки з 16 жовтня 2014 року по день постанови судом рішення по справі, тобто до 16 лютого 2015 року включно.

У відповідності до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати ( ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Враховуючи ті обставини, що на теперішній час підприємство - Головне Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України не здійснило з позивачкою ОСОБА_1 повного розрахунку - не виплатило їй заборгованість по заробітній платі, то перебіг тримісячного строку звернення до суду не розпочинався.

Також, Рішенням Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 надано офіційне тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу.

Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116,117, 237-1 цього Кодексу слід розуміти так, що звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У відповідності до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення ."

Встановивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі часткового задоволення позову працівника, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи (постанови Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України: від 3 липня 2013 р. у справі № 6-60цс13; від 20 листопада 2013 р. у справі № 6-114цс13).

Відповідно до п.8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" №100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

У період часу з 16 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року включно кількість робочих днів при п»ятиденному робочому тижні складала всього 90 робочих днів.

Тому з підприємства - Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області на користь позивачки ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку - з 16 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року, що складає 90 робочих днів та дорівнює (234,22 грн. х 90 роб. дн. ) = 21079 грн. 80 коп.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку також підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання позовних заяв в порядку цивільного судочинства майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі один відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, за подання позовної заяви немайнового характеру 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з ч.3 ст. 88 ЦПК України „ Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача на користь держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог".

У зв'язку з чим, з відповідача - Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно- епідеміологічної Служби України, на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 364 грн. 13 коп. за вимоги майнового характеру.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,88,192,209,212-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про судовий збір", суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України, з участю третьої особи - Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення заборгованості по заробітній платі, сум належних при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити.

Стягнути з Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України, яке розташоване за адресою: 84122 Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №12, Ідентифікаційний код юридичної особи 38264389 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 9712 грн. 32 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 5621 грн. 28 коп. та середній заробіток за весь час затримки з 16 жовтня 2014 року по 16 лютого 2015 року включно у розмірі 21079 грн. 80 коп., а всього 36413 грн. 40 коп.

Стягнути з Головного Управління Держсанепідслужби у Донецькій області Державної санітарно-епідеміологічної Служби України, яке розташоване за адресою: 84122 Донецька область, м. Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок №12, Ідентифікаційний код юридичної особи 38264389 судовий збір (КДД 22030001) у розмірі 364,13 грн. до державного бюджету коштів, отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду М.В. Лаптєв