Рішення

від 18.02.2015 по справі 739/12/15-ц

НОВГОРОД-СІВЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 739/12/15-ц

Провадження № 2/739/38/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Богданової Г.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Липської О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Шевченка» (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, за період з 21 листопада по 20 грудня 2014 року у розмірі 1 629 грн. 20 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2014 року задоволено його позов до відповідача про зобов?язання звільнити його з 15 квітня 2014 року, видати належним чином оформлену трудову книжку та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 15 квітня по 21 листопада 2014 року у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки у розмірі 12 577 грн. 68 коп. Наступного дня після проголошення вказаного судового рішення від звернувся до відповідача з приводу видачі трудової книжки, але відповідач відмовився добровільно виконати рішення суду. У подальшому він отримав виконавчий лист та звернувся до державної виконавчої служби з приводу його виконання і лише 20 грудня 2014 року він отримав свою трудову книжку, яка була потрібна йому для працевлаштування. У зв'язку з цим вважає, що має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, пов'язаного із затримкою видачі трудової книжки, за період з 21 листопада по 20 грудня 2014 року у розмірі 1 629 грн. 20 коп.

На позов відповідачем було подано заперечення, з яких вбачається, що відповідач не визнає позовних вимог і вважає їх неогрунтованими, оскільки законодавством, на думку відповідача, не передбачено негайного виконання рішення апеляційного суду, яким було задоволено позовні вимоги позивача, відповідно це рішення мало бути виконане в рамках виконавчого провадження, яке було відкрито державною виконавчою службою 16 грудня 2014 року, після чого відповідачу було надано можливість самостійно виконати рішення суду у термін до 23 грудня 2014 року, що й було зроблено 20 грудня 2014 року. Тому, на думку відповідача, підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки, за період з 21 листопада по 20 грудня 2014 року, відсутні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, при цьому пояснила, що дійсно представник відповідача був присутній під час проголошення Апеляційним судом Чернігівської області 21 листопада 2014 року рішення, яким було задоволено позовні вимоги позивача про зобов?язання видати трудову книжку та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу по 21 листопада 2014 року включно. Після цього позивач звертався до відповідача з приводу виконання вказаного рішення, однак йому було роз'яснено, що дане рішення має виконуватися державною виконавчою службою. У подальшому в рамках виконавчого провадження відповідачем добровільно було виконано вказане вище рішення суду, тому, на думку представник відповідача, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_3 до ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» про зобов?язання видати трудову книжку з записом про звільнення, стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та стягнення коштів, зобов'язано ТОВ «Агрофірма імені Шевченка» звільнити ОСОБА_3 з роботи за статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) з 15 квітня 2014 року згідно поданої ним заяви від 30 березня 2014 року, видати йому належним чином оформлену трудову книжку та стягнуто 12 577 грн. 68 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 15 квітня по 21 листопада 2014 року. Вирішено питання щодо судових витрат. Також у рішенні було зазначено, що воно набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку (а.с. 3).

Сторонами у судовому засіданні визнано, що вони були присутні під час проголошення вказаного рішення Апеляційним судом Чернігівської області 21 листопада 2014 року, відповідно були обізнані про його зміст, а також, що позивач після оголошення вказаного рішення звертався до відповідача з приводу видачі йому належним чином оформленої трудової книжки, однак йому у цьому було відмовлено, що стало підставою для звернення позивача до державної виконавчої служби з приводу виконання рішення суду. У зв'язку з відмовою відповідача виконати рішення суду, зокрема й у частині видачі трудової книжки, позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби Новгород-Сіверського районного управління юстиції з метою примусового виконання зазначеного вище рішення суду. 16 грудня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45819876 та надано відповідачу можливість добровільно виконати рішення суду до 23 грудня 2014 року.

Вказані обставини відповідно до частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд визнає такими, що не підлягають доказуванню, оскільки вони визнані сторонами.

20 грудня 2014 року відповідачем внесено до трудової книжки позивача запис про його звільнення за власним бажанням з 15 квітня 2014 року та видано вказану трудову книжку позивачу (а.с. 4).

Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цим Законом врегульовано лише правовідносини, що виникають у процесі виконання судових рішень.

Відповідно до статті 319 ЦПК України рішення апеляційного суду набирають законної сили з моменту їх проголошення. Отже, рішення Апеляційного суду Чернігівської області від 21 листопада 2014 року набрало законної сили з моменту його проголошення і саме з цього моменту підлягало виконанню відповідачем. Подальше звернення позивача з приводу примусового виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і надання державним виконавцем відповідачу строку для добровільного виконання рішення суду жодним чином не свідчить відсутність у відповідача обов'язку виконати рішення суду з моменту набрання ним законної сили.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільненні видати працівнику належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу.

Згідно частини четвертої статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною четвертою статті 235 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати працівнику середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу настає за умови якщо з вини роботодавця затримується видача трудової книжки працівнику у передбачені статтею 47 КЗпП України строки, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як затримка видачі трудової книжки та факт її видачі.

Отже, затримка видачі трудової книжки працівнику з вини власника або уповноваженого ним органу є підставою для відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 235 КЗпП України за весь час затримки по день видачі трудової книжки. Після ухвалення рішення про зобов?язання видати працівнику трудову книжку та провести з ним розрахунок власник або уповноважений ним орган не звільняється від відповідальності, передбаченої частиною четвертою статті 235 КЗпП України, а саме обов'язку сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу за весь період затримки видачі трудової книжки.

Оскільки відповідач, будучи обізнаним про зміст судового рішення від 21 листопада 2014 року та набрання ним законної сили з 21 листопада 2014 року, на звернення позивача з приводу видачі трудової книжки добровільно вказане рішення суду не виконав та видав трудову книжку лише 20 грудня 2014 року, суд приходить до висновку про наявність у відповідача обов'язку сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою видачі трудової книжки, за період з 22 листопада по 20 грудня 2014 року.

Вирішуючи питання про розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача, суд виходить з того, що відповідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 1 629 грн. 20 коп. за 20 робочих днів, в якому хоча й зазначено, що він здійснений за період з 21 листопада по 20 грудня 2014 року, фактично робочий день 21 листопада 2014 року позивачем не враховано, оскільки питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за 21 листопада 2014 року вирішено судом апеляційної інстанції.

Вказаний розрахунок суд ви знає обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню повністю у розмірі 1 629 грн. 20 коп.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових відносин.

Частиною третьою статті 88 ЦПК України передбачено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

У зв'язку з тим, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідача в дохід держави відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» необхідно стягнути судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд

В И Р I Ш И В:

ПозовОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка», код ЄДРПОУ 30829437, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 22 листопада 2014 року по 20 грудня 2014 року, у розмірі 1 629 (одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма імені Шевченка» в дохід держави судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.В. Чепурко

Повне рішення складено 20 лютого 2015 року.