Постанова

від 18.02.2015 по справі 917/1817/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 року Справа № 917/1817/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Іванової Л.Б. суддівГольцової Л.А. (доповідач), Козир Т.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі№ 917/1817/13 Господарського судуПолтавської області за позовомОСОБА_4 доТовариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державний реєстратор Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції простягнення вартості частки майна та частини прибутку

за участю представників:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Мухін О.І., дов. від 25.03.2014;

третьої особи: повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.02.2014 у справі №917/1817/13 (суддя Мацко О.С.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лакіза В.В., судді - Бородіна Л.І., Гетьман Р.А.) рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2014 у справі №917/1817/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити в силі судове рішення апеляційної інстанції, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

Від третьої особи відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

У 1996 році члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства побутових послуг "Роксолана", уклали між собою установчий договір про спільну підприємницьку діяльність, пов'язану із відокремленням в самостійне підприємство - товариство з обмеженою відповідальністю.

Відповідно до п. 2 установчого договору, товариство створене на добровільних засадах шляхом об'єднання частини особистого майна засновників.

06.03.1996 здійснено державну реєстрацію статуту ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", в якому (п. 1.1) зазначено, що члени трудового колективу перукарні № 4 "Молодіжна мода" орендного підприємства "Роксолана" в процесі виділення в самостійний суб'єкт підприємницької діяльності створюють господарське товариство у відповідності до Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до п. 4.1 статуту відповідача, майно товариства складають основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображається в балансі підприємства.

Пунктом 4.4 статуту визначено, що статутний фонд товариства створюється в сумі 2282,0 млн. крб. і розподіляється між учасниками. Зокрема, частка статутного фонду ОСОБА_4 (змінила прізвище на ОСОБА_4 у зв'язку з укладенням 27.04.2001 шлюбу) складає 3,7%, що становить 84,5 млн. крб.

Згідно з п. 4.6 Статуту товариство є власником майна, переданого йому засновниками та учасниками у власність,товару та продукцію, виробленої товариством, одержаних доходів, а також іншого майна, набутого на підставах, які не заборонені чинним законодавством України.

02.03.2010 відбулись позачергові загальні збори учасників ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" (протокол № 44), на яких, зокрема, прийнято рішення щодо задоволення заяви ОСОБА_4 від 02.09.2009 про вихід зі складу учасників ТОВ "Молодіжної мода ЛТД".

З метою визначення вартості частки ОСОБА_4, яка підлягає виплаті як учаснику товариства у зв'язку з виходом, відповідач звернувся до Полтавського відділення Харківського НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса для надання відповідного висновку. Згідно з висновком інституту від 26.01.2011 № 18, розмір частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці у статутному фонді товариства станом на 01.01.2010, яка підлягає виплаті ОСОБА_4, внаслідок вибуття зі складу товариства, становить 3685,68грн.

Оскільки вищезазначені виплати відповідачем здійснені не були (між сторонами проводилось листування, однак позивач не повідомив відповідачу реквізити для перерахування коштів в сумі 3685,68 грн), ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача вартості частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" як корпоративного права відповідно до долі в статутному фонді товариства в розмірі 3,7% та стягнення частини прибутку (дивіденди) за наслідками фінансово-господарської діяльності товариства на підставі прийнятих загальними зборами учасників товариства рішень про розподіл прибутку ТОВ "Молодіжна мода ЛТД".

При цьому, як зазначив суд першої інстанції, при зверненні до суду позивач не зазначив ціну позову, посилаючись на відсутність будь-яких даних про вартість майна товариства та інформації щодо прибутку ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", а відповідно і частки позивача. В подальшому позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, сума позову в грошовому еквіваленті не уточнювалась.

З метою визначення вартості частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", яка підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 24.10.2013 у справі № 917/1817/13 призначалась судова економічна експертиза за результатами якої Харківським НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (Полтавське відділення) надано висновок від 02.12.2013 № 1100/1101 судової економічної експертизи.

Місцевим господарським судом встановлено, що згідно висновку судової економічної експертизи, вартість частки майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4 станом на 01.10.2009, становить 3785,10 грн; вартість частини прибутку, одержаного ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" станом на 01.10.2009, пропорційно частці статутного фонду (3,7%), що підлягає виплаті учасникові ОСОБА_4, становить 2904,50 грн. При цьому, зазначений прибуток враховано при визначенні балансової вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті і частка прибутку (2904,50 грн) вже входить у суму, вказану у висновку як вартість частки майна, що підлягає виплаті позивачу (3785,10 грн).

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, керуючись нормами ЦК України, ГК України, беручи до уваги роз'яснення, надане в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", зважаючи на висновок судової економічної експертизи, який оцінений господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України, дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в загальній сумі 3785,10 грн.

Водночас, суд не знайшов підстав для задоволення клопотання відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності, оскільки зазначений строк переривався (лист відповідача від 18.12.2012 № 48, яким визнано зобов'язання перед позивачем щодо виплати належної вартості частини майна ТОВ "Молодіжна мода ЛТД").

Здійснюючи перегляд рішення в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ст. 99, 101 ГПК України, виходив з наступного.

Статтею 148 ЦК України (в редакції, чинній на час виходу позивача зі складу учасників товариства) визначено, що учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

У відповідності до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Пунктом 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

Статутом відповідача (п.6.12) визначено, що при виході учасника з товариства йому виплачується вартість частини загального майна підприємства пропорційно його частці у статутному фонді товариства.

Учаснику, який добровільно вибув із товариства, оплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу (п. 6.14 статуту).

Однак, як вірно дослідив суд апеляційної інстанції, в статуті ТОВ "Молодіжна мода ЛТД" не врегульовано порядок і спосіб обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході.

Відповідно до п. 3.7 рекомендацій Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин", майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Враховуючи наведене, господарським судом може бути задоволено клопотання учасника, який вийшов (був виключений) з товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, про здійснення експертної оцінки дійсної (ринкової) вартості основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових або поточних біологічних активів для обчислення вартості частини майна, належної до сплати такому учаснику.

Виходячи з обставин справи, апеляційним господарським судом, з метою забезпечення всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, в порядку ст. 41, 42, 99, 101 ГПК України, призначено у справі комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Харківському НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (для визначення балансової та дійсної (ринкової) вартості чистих активів відповідача станом на 02.09.2009 пропорційно частці ОСОБА_7 у статутному капіталі ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", що підлягає виплаті ОСОБА_7, а також питання щодо з'ясування визначення об'єму прибутку, одержаного відповідачем станом на 02.09.2009).

В частині виконання експертного дослідження, експертом були витребувані додаткові документи. У зв'язку з цим, апеляційний суд повідомив відповідача про необхідність надання витребуваних експертом документів, що було виконано відповідачем частково. Про зазначене ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 повідомлено експертну установу.

Проте, Харківський НДІ судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса у своєму повідомленні від 30.09.2014, посилаючись на ст. 31 ГПК України, п. 1.13 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень (затверджено наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5) повідомив про неможливість надання висновку.

Причиною зазначеного є ненадання в повному об'ємі витребуваних додаткових документів та недостатність наданих матеріалів справи для повноти дослідження і надання висновку.

Враховуючи неможливість виконання комплексної судової експертизи, апеляційний господарський суд, у відповідності до ст. 33, 34, 36, 42, 43, 99, 101 ГПК України, здійснив перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними та зібраними на стадії апеляційного перегляду матеріалами справи.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Метою оцінки є з'ясування можливості використання даного висновку як джерела фактів, на яких ґрунтується вирішення справи по суті, і водночас самих цих фактів як доказів. Як будь-які інші докази, висновок експерта оцінюється на предмет його допустимості, належності, достовірності і в сукупності - достатності для вирішення справи. Належність висновку експерта визначається наявністю зв'язків встановлених ним фактів і предмета доказування. Для визнання висновку експерта допустимим необхідно, щоб висновок ґрунтувався на результатах дослідження об'єктів, зібраних з дотриманням відповідних процесуальних вимог.

Таким чином, визнавати чи відхиляти експертний висновок - це право господарського суду, який оцінює його сукупно з іншими доказами за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується і з висновками судів попередніх інстанцій, що вартість частини майна товариства, яка підлягає виплаті ОСОБА_4, повинна відповідати вартості чистих активів відповідача, що визначається в порядку, встановленому законодавством пропорційно частці учасника в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення), тобто станом на 02.09.2009.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які взявши до уваги висновок судової економічної експертизи, врахувавши неможливість складання балансу та звіту про фінансові результати на день/місяць виходу позивача з ТОВ "Молодіжна мода ЛТД", а саме 02.09.2009 (суди вважали за можливе використати дані, визначені станом на 01.10.2009 як на найближчу можливу дату, оскільки відсутній баланс на 02.09.2009) та зважаючи на відсутність доказів щодо зміни складових балансу товариства у визначений період часу, дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3785,10 грн відповідно до висновків судової економічної експертизи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 4 3 , 4 7 , 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111 7 ГПК України).

Що стосується посилання позивача на порушення відповідачем законодавства щодо проведення індексації балансової вартості основних фондів, колегія суддів зазначає, що попередні судові інстанції, врахували вимоги постанови Кабінету Міністрів України "Про проведення індексації балансової вартості основних фондів та визначення розмірів амортизаційних відрахувань на повне їх відновлення у 1996-1997роках" від 16.05.1996 №523, порядку проведення індексації балансової вартості основних фондів підприємств, організацій та установ за станом на 01.04.1996 (крім об'єктів житлового фонду), затвердженого наказом Міністерства статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 23.05.1996 №148/64/103/563, а також положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та обґрунтовано визначились, що зазначені норми не містять прямої вимоги переоцінювати активи, якщо їх вартість на дату балансу істотно відрізняється від справедливої. Це є правом, а не обов'язком, яке реалізує підприємство через свого керівника та, відповідно, його не проведення не є правопорушенням та не тягне за собою відповідальності.

До того ж, ст. 19 Конституції України врегульовано, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Посилання скаржника в касаційній скарзі на незастосування судом апеляційної інстанції до відповідача ст. 90 ГПК України, колегією суддів не приймається, оскільки за приписами зазначеної норми, господарський суд виносить окрему ухвалу при умові виявлення при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Однак, апеляційним господарським судом не виявлено зазначених порушень. В ухвалі Харківського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 суд обґрунтував, посилаючись на пояснення відповідача причини, з яких останнім подано не весь перелік документів, витребуваних у зв'язку з клопотанням експертної установи (а.с. 94, т.с. 3).

Відносно доводів скаржника, що в апеляційного господарського суду, на його думку, не було підстав посилатись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України в іншій справі, оскільки ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено здійснення судами правосуддя на основі Конституції і законів України, слід звернути увагу, що при прийнятті спірного судового рішення, суд апеляційної інстанції керувався виключно нормами права, передбаченими законодавством.

У разі необхідності в мотивувальній частині рішення суд може зазначити про урахування ним: рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення Конституції та законів України, які підлягають застосуванню в даній справі, а також рішення про відповідність Основному Закону України нормативно-правових актів, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України, якими сторони обґрунтовують свої вимоги або заперечення; прийнятих відповідно до Конституції України і Закону України "Про судоустрій і статус суддів" постанов Пленуму Вищого господарського суду України; рішення Верховного Суду України, прийнятого за наслідками розгляду заяви про перегляд судових рішень господарських судів з підстав, передбачених ст. 111 16 ГПК України.

До того ж, ст. 111 28 ГПК України визначено, що суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що він просить направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись в т.ч. на невиконання відповідачем вимог суду про надання додаткових документів, однак у суду касаційної інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду , або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (ч. 1 ст. 38 ГПК України), і в зв'язку з цим розгляд справи господарським судом здійснювався виключно за наявними у справі доказами.

Водночас, скаржник в касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 49 ГПК України, оскільки витрати в сумі 1568,00 грн на проведення судової експертизи під час розгляду справи в суді першої інстанції, які були здійснені позивачем, не були покладені при задоволенні позову на відповідача.

В п. 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Оскільки позовні вимоги у даній справі задоволено повністю, то витрати, які були сплачені позивачем за проведення судової економічної експертизи (висновок експертної установи від 02.12.2013 № 1100/1101) підлягають відшкодуванню відповідачем.

Інші доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження суду апеляційної інстанції, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судом висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 111 5 , 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія касаційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду слід змінити.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №917/1817/13 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення наступним чином: "2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Молодіжна мода ЛТД" (36039, Полтавська обл., м. Полтава, вул.Фрунзе, 63, код ЄДРПОУ 23813830, інші реквізити невідомі) на користь ОСОБА_8 (36002, АДРЕСА_1, інші реквізити невідомі) 3785,10 грн заборгованості, 1720,50 грн судового збору, 1568,00 грн витрат, пов'язаних з проведенням судової економічної експертизи № 1100/1101".

В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 04.02.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №917/1817/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Л.Б. ІВАНОВА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Т.П. КОЗИР