Ухвала

від 10.02.2015 по справі 826/7599/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2015 року м. Київ К/800/57990/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Вербицької О.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014

у справі № 826/7599/14

за позовом Спільного українсько-італійського товариства з обмеженою відповідальністю "Манулі Україна ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

третя особа - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26.12.2013 № 0008172201.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2012, складено акт від 12.12.2013 №2302/26-59-22-01/24929232, в якому зафіксовано порушення позивачем: п. п. 138.2 , 138.4 ст. 138 , підпункту 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено об'єкт оподаткування податку на прибуток на загальну суму 2394033,00 грн.

На підставі акта перевірки, 26.12.2013 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0008172201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 628 434,00 грн., в т.ч. основний платіж - 502 747,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 125 687,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, між позивачем (Покупець) та ВАТ "Львівкартонопласт" (Продавець) укладено Договір купівлі-продажу товарів №12/01-2010 від 05.01.2010, предметом якого є купівля-продаж картонної продукції та/або паперової продукції санітарно-гігієнічного призначення, ціни на яку визначаються у накладних.

На підтвердження правомірності формування витрат у вказаному розмірі по взаємовідносинам із ВАТ "Львівкартонопласт", в матеріалах справи наявні копії накладних, товарно-транспортних накладних, прибуткових накладних.

09.10.2012 між позивачем та Адвокатським об'єднанням "Юридична фірма "Даневич" (Виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг №1/1/2012, предметом якого є надання юридичних послуг з усіх питань, що стосуються діяльності Замовника.

На підтвердження правомірності формування витрат у вказаному розмірі по взаємовідносинам з Адвокатським об'єднанням, позивач надав до матеріалів справи копії актів здачі-приймання наданих послуг.

05.03.2008 між позивачем (Покупець) та ТОВ "ТНК Транс" (Продавець) укладено Договір поставки №1767, предметом якого є поставка старт-карток та нафтопродуктів, а також надання послуг (мийки, СТО, шиномонтажа). Даний договір викладено в новій редакції шляхом складання Угоди про укладення Договору поставки №1767 від 05.03.2008, згідно якої предметом договору є постачання палива та/або надання послуг.

На підтвердження правомірності формування витрат у вказаному розмірі по взаємовідносинам з ТОВ "ТНК Транс", позивач надав до матеріалів справи копії накладних, актів списання, аналізи рахунків, журнали проводок, оборотно-сальдові відомості по рахунку та картки рахунку.

Крім того, на підтвердження факту здійснення подорожей, під час яких було витрачено паливо, придбане у ТОВ "ТНК Транс" позивач надав копії дорожніх листів та перелік АЗС.

Також, 02.12.2011 між позивачем (Покупець) та Shandong Dongmei Packing Material Co. LTD (Республіка Китай) (Продавець) укладено Контракт купівлі-продажу №78, предметом якого є поставка поліолефінової термозбіжної плівки для упаковки в асортименті.

На підтвердження правомірності формування витрат у вказаному розмірі по взаємовідносинам з Shandong Dongmei Packing Material Co. LTD (Республіка Китай), позивач надав до матеріалів справи копії митних декларацій з відмітками про проходження митного контролю, виписки по рахунку щодо переказу коштів, прибуткових накладних.

Крім того, позивач надав копії видаткових накладних на підтвердження подальшої реалізації товарів, придбаних у Shandong Dongmei Packing Material Co. LTD, та довіреностей на отримання товару.

01.06.2012 між позивачем (Покупець) та ТОВ "Виробнича фірма "Полімер" (Продавець) укладено Договір поставки № 0203, предметом якого є поставка пакувальних матеріалів (плівка стретч, плівка ПВХ, плівка ПОФ, стрічка скотч).

На підтвердження правомірності формування витрат у вказаному розмірі по взаємовідносинам з ТОВ "Виробнича фірма "Полімер", позивач надав до матеріалів справи копії накладних, прибуткових накладних, товарно-транспортних накладних, видаткових накладних.

Розрахунки позивача з контрагентами ПрАТ "Картонно-паперова компанія", Shandong Dongmei Packing Material Co. LTD (Республіка Китай), ВФ "Полімер", АО "ЮФ "Даневич" та ТОВ "ТНК Транс" здійснювалось у безготівковій формі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок по рахунку та платіжних доручень.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не ставить під сумнів реальність вищезазначених господарських операцій, однак, вважає, що позивач включив до складу валових витрат за фактом передоплати (до отримання товару) та без первинних документів (відповідних накладних, актів надання послуг).

Відповідно до п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із п.п. 139.1.3 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , при визначенні оподатковуваного прибутку не враховуються, зокрема, суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг.

У декларації з податку на прибуток підприємства податкові витрати, в залежності від їхньої суті, включаються в рядок 05 (05.1) або 06 (06.1-06.5). В рядку 05.1 зазначаються такі витрати як "собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)". До цього рядку включаються усі витрати, які впливають на собівартість продукту, який товариство виробляє/продає іншим особам. Такі витрати визнаються податковими витратами тільки в тому звітному періоді, в якому визнано доходи від реалізації товарів/послуг/робіт, для створення/купівлі/реалізації яких товариство зробило такі витрати у відповідності до положень пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України .

В рядку 06 декларації з податку на прибуток зазначаються "Інші витрати", зокрема, витрати на послуги/роботи, що купуються товариством для споживання в процесі власної діяльності (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України ).

За аналогічним принципом відбувається відображення витрат і в бухгалтерському обліку, з якого показники за правилами податкового законодавства переносяться до декларації з прибутку.

З наданих позивачем карток рахунків та первинних документів по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами вбачається, що сума витрат у розмірі 2 394 033,00 грн. включена до складу валових з дотриманням вимог законодавства.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 26.12.2013 № 0008172201.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.08.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) О.В. Вербицька (підпис) В.В. Кошіль