Постанова

від 11.02.2015 по справі 2а-1670/4594/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/28017/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції до Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Миргородська районна санітарно-епідеміологічна станція звернулась до суду з позовом до Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги від 18.06.2012 №01-14/1660.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю оскаржуваної пункту вимоги як такого, що сформовано відповідачем за відсутності факту порушення з боку позивача порядку використання коштів, отриманих за надані платні послуги, а також відсутності факту порушення бюджетного законодавства при перерахування із спец рахунку Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції на спец рахунок Полтавської обласної санітарно-епідеміологічної станції для вирішення питання покращення матеріально-технічної бази санепідемустанов області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 3 вимоги від 18.06.2012 №01-14/1660; в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Миргородська об'єднана державна фінансова інспекція із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Миргородською об'єднаною державною фінансовою інспекцією у період з 14.05.2012 по 11.06.2012 проведено планову виїзну ревізію фінансово-господарської діяльності Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції за ІІ півріччя 2009, 2010-2011 роки та січень-квітень 2012 року, за результатами якої складеної акт ревізії від 12.06.2012 №01-21/52.

Ревізією правильності та законного використання коштів, отриманих за надані платні послуги, встановлено, що протягом періоду, що перевірявся, позивачем відповідно до наказів головного лікаря Полтавської обласної СЕС Шаповала В.Ф. від 02.12.2004 № 161 та від 30.12.2009 № 236 проведено перерахування коштів із спеціального рахунку на рахунок ДЗ «Полтавська облСЕС»а рахунок зменшення доходів спеціального фонду установи на загальну суму 16 233 грн., чим порушено вимоги п. 3 додатку 1 Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямки використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2001 №629 та пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456 -ІV, що призвело до заподіяння матеріальної шкоди (збитків) на суму 16 233 грн.

На підставі акту ревізії від 12.06.2012 №01-21/52 відповідачем сформовано та на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення виявлених перевіркою порушень та недоліків від 18.06.2012 № 01-14/1660, пунктом 3 якої позивачу пред'явлено наступні вимоги: «Відобразити в обліку дебіторську заборгованість в сумі 16 233 грн. по розрахунках з ДЗ «Полтавська облСЕС». Провести претензійну роботу з контрагентом (вищестоящою установою) щодо повернення коштів. В іншому випадку стягнути з винних у безпідставному перерахуванню коштів на суму 16 233 грн. шкоду у порядку та розмірі встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю України».

У зв'язку з виявленими неточностями Миргородською ОДФІ на зміну вищевказаної вимоги направлено вимогу, пункт третій якої змінено та викладено в такій редакції: «При формуванні та використанні власних надходжень установи дотримуватись вимог пункту 4 статті 13 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456 -ІV щодо їх утворення та напрямків використання. Забезпечити повернення коштів в сумі 16 233 грн., що незаконно перераховані до ДЗ «Полтавська обласна санітарно - епідеміологічна станція».

Вказуючи на протиправність пункту 3 вимоги від 18.06.2012 № 01-14/1660, Миргородська районна санітарно-епідеміологічна станція звернулась до суду із вказаним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з протиправності пункту 3 вимоги від 18.06.2012 № 01-14/1660 як такого, що прийнято за відсутності факту порушення позивачем вимог бюджетного законодавства.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 №499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За результатами аналізу наведених положень колегія суддів вказує на наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення (повернення коштів).

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2013 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, позиція судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову є помилковою.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року скасувати.

У задоволенні позову Миргородської районної санітарно-епідеміологічної станції до Миргородської об'єднаної державної фінансової інспекції про визнання протиправним та скасування пункту 3 вимоги від 18.06.2012 №01-14/1660 відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та не може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: