Ухвала

від 19.01.2015 по справі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Київ К/9991/10296/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі №2а-12277/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 19.01.2010 №0000134030/0 в частині податкового зобов?язання з податку на прибуток за основним платежем 74490 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій 37245 грн. та №0000124030/0 в частині податкового зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 59592 грн. та штрафних санкцій у сумі 29796 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову, та за касаційною скаргою відповідача, яким ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2009 , за результатами якої складено акт №612/40-30/00146137 від 29.12.2009.

За висновками акта перевірки, у періоді, що перевірявся, позивачем допущено порушення підпункту 5.2.1 пункту. 5.2, пункту 5.4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2007 рік наростаючим підсумком всього в сумі 95000 грн.; підпункту 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на загальну суму 95762 грн.

На підставі акта перевірки прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 19.01.2010 № 0000134030/0, яким позивачу визначено податкове зобов?язання з податку на прибуток на загальну суму 297340,00 грн., у т.ч. 95002,00 грн. основного платежу та 202338,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000124030/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 95762 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмір 47881 грн.

Позивачем визнано порушення при розрахунку бюджетного відшкодування в сумі 12500 грн. внаслідок повторного включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною від 06.03.2008 №139 та в сумі 7260 грн. щодо повторного включення до податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною від 03.03.2009 №16.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилаються позивач та відповідач у касаційних скаргах, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Таким чином, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. У протилежному випадку відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

При цьому, згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відносяться до складу валових витрат будь-які витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Для цілей оподаткування платники податків ведуть облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством або сплати грошових коштів.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що доводи відповідача, що підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат суму витрат, не підтверджену відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а саме - сплату річного бонусу за розміщення реклами ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED» для ТОВ «СК Джонсон» у сумі 297960,10 грн. за ІІІ кв. 2007 року не знайшли свого підтвредження.

Згідно договору від 02.01.2003 №02/01-2003 між ТОВ «СК Джонсон» (рекламодавець) та ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED» (код за ЄДРПОУ 23513972-агенство) агентство зобов?язується від свого імені, але за рахунок та в інтересах рекламодавця виконувати доручення з реклами і просування продукції рекламодавця. Винагорода агентству виплачується разом з оплатою проекту, що визначається в додатках до договору, де винагорода вкладається в вартість послуг з рекламної діяльності.

Виплата річного бонусу за розміщення реклами проводилася відповідно до умов Додатку №01/06-06 від 01.06.2006 до Договору №02/01-2003 від 02.01.2003, :укладеного між позивачем та ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED». Зокрема, сторони погодили, що у разі досягнення «VISAGE ADVERTISING LIMITED» за період із 01.07.2006 по 30.06.2007 погодженого рівня розміщення рекламних матеріалів позивача, сума оплати за такі послуги збільшується на вказаний у додатку відсоток. При цьому, згідно з п. 2 Додатку така сума виплачується окремо у формі річного бонусу за розміщення реклами. В свою чергу, як це зазначено у п. 3 Додатку, факт надання послуг, оплата за які збільшується, підтверджується актами здачі-прийняття послуг, оформлених сторонами щодо наданих за період із 01.07.2006 по 30.06.2007 послуг (Додаток №01/06-06 від 01.06.2006 до Договору №02/01-2003 від 02.01.2003).

На підтвердження даної операції ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED» виписано позивачу рахунок-фактуру №VA0000340 від 23.07.2007, де зазначено назву послуги «річний бонус за розміщення реклами «СК Джонсон» на суму 279960,10 грн. Сплата по вищевказаному рахунку проведена 21.08.2007 платіжним дорученням № 3140.

Між сторонами складено акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №VA0000340 від 30.08.2007 про те, що ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED» проведені такі роботи (надані такі послуги) а саме: «річний бонус за розміщення реклами «СК Джонсон» на загальну суму 359041,92 грн., в тому числі ПДВ 59592,02 грн. та податок на рекламу 1489,80 грн.

Зазначені документи були надані відповідачу до перевірки, що знайшло своє відображення в акті, та спростовує доводи відповідача про не підтвердження позивачем правомірності включення витрат на надання річного бонусу за розміщення реклами ТОВ «СК Джонсон» до складу валових витрат.

Виходячи з підтвердження правомірності формування позивачем валових витрат за зазначеною господарською операцією, відсутні підстави для зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2007 року у сумі 59592,02 грн., сплачену у вартості бонуса ДП «VISAGE ADVERTISING LIMITED» на підставі податкової накладної №337 від 23.07.2007 на загальну суму 359041,92 грн., у т.ч. ПДВ 59592,02 грн.

Щодо формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Раритет», то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині безвідносно висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ «СК Джонсон» та ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна» (далі по тексту - МЕТРО) були укладені договори поставок товарів та надання послуг від 01.01.2007 №20765 та від 17.03.2008 №20765.

За умовами цих договорів позивач зобов?язався поставити і передати у власність МЕТРО, а МЕТРО прийняти та оплатити товари згідно з замовленнями МЕТРО та товаросупровідною документацією, які складають невід?ємну частину Договору (додатку №3/специфікація/ПрайсЛист). В свою чергу МЕТРО надає постачальникові рекламні, інформаційні, маркетингові та інші послуги у порядку та згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору. Якщо сторонами буде погоджено, МЕТРО також надаватиме постачальнику послуги з логістики товарів згідно з додатковими угодами та додатками до цього договору.

Постачальнику забороняється пропонувати будь-які заохочення, а так само здійснювати будь-які виплати працівникам МЕТРО з метою просування/продажу свого товару в ТЦ. У випадку, якщо такі пропозиції будуть здійснюватись чи будуть здійснюватись виплати працівникам МЕТРО, останнє має право розірвати даний договір та вимагати сплати збитків в розмірі не менше 1% від товарообігу між МЕТРО та позивачем за календарний рік, який передує такому розірванню.

При цьому, одночасно, у періоді, що перевірявся, між позивачем (Замовник) та ПП «Раритет» (код ЄДРПОУ 30777798) (Виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг №10/0706 від 07.06.2006.

Згідно договору замовник доручає, а виконавець зобов?язується надати замовнику послуги по підготовці, організації та проведенню заходу, спрямованого на збільшення обсягів продажу продукції, надалі Захід, а виконавець зобов?язується за винагороду надавати деякі або всі з нижченаведених послуг за узгодженням з представником замовника, а саме: своєчасно та якісно надавати послуги замовнику на умовах, визначених цим договором; провести початкове навчання та надавати консультації з питань проведення заходу представникам замовника, які беруть участь у заході; провести захід, відповідно до умов цього договору, силами власних команд та задіяти представників замовника у містах; забезпечити своєчасну доставку інформаційних матеріалів у міста, в яких передбачене проведення заходу; забезпечити надання послуг у термін 15 робочих днів з моменту підписання даного договору; забезпечити контроль за належним проведенням заходу; надати на підпис замовнику акт здачі приймання наданих послуг протягом трьох робочих днів після виконання виконавцем своїх зобов?язань за цим договором.

На кожне замовлення щодо виконання заходів по найбільш вигідному розміщенню товарів укладався окремий додаток до договору №10/0706 від 07.06.2006.

Згідно зазначених додатків, в обов?язки Виконавця входить надання послуг з викладки товару в торгівельних залах магазинів мережі МЕТРО з метою найкращого представлення товарів «Джонсон і Джонсон» споживачу згідно затверджених умов.

Однак, згідно пункту 1.3 додатку №1 угоди, стосовно умов торгівлі до Договору поставки №20736 від 01.01.2007, МЕТРО вже надає постачальнику послуги по найбільш вигідному розміщенню його товару.

Таким чином, позивачем не надано доказів доцільності укладання правочину по наданню послуг по найбільш вигідному розміщенню товарів з ПП «Раритет», а також доказів їх використання у своїй господарській діяльності. При цьому враховується, що ПП «Раритет», згідно роздруківки бази Пошуково-довідкової служби ДПА України (ПДС) у періоді, що перевірявся знаходилось на обліку в ДПІ у Соломянському районі м. Києва, основним видом діяльності є «Діяльність кафе», кількість працюючих 3 особи.

Оскільки, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальні господарські операції, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, за підтвердження висновків податкового органу про відсутність у позивача правових підстав для формування валових витрат за вищезазначеними операціями, правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що в силу положень підпункту 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» формування податкового кредиту за наслідками цих господарських операцій є безпідставним.

Згідно абз. 1 пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Позивачем до складу валових витрат віднесено витрати з відображеної курсової різниці по кредиторській заборгованості перед постачальниками за період ІІІ квартал 2007 року в сумі 1229277,00 грн. без ПДВ. Дану суму відображено в декларації з податку на прибуток за 3 (три) квартали 2007 року від 09.11.2007 в рядку 04.13 декларації. В ІV кварталі 2007 року підприємством виправлено помилку, шляхом коригування (зменшення) витрат, які відображаються в рядку 04.13 Декларації на суму помилково включеної в ІІІ кварталі курсової різниці в розмірі 1229277 гривень.

В бухгалтерському обліку вищевказані операції відображено наступними кореспонденціями рахунків: на дату балансу (Баланс на 30.09.2007) підприємством відображена від?ємна курсова різниця (збиток) по кредиторській заборгованості в іноземній валюті Дт рах. 94 «Інші операційні витрати»; Кт рах. 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками». В податковому обліку така курсова різниця не підлягає перерахуванню.

Позивачем самостійно здійснено виправлення помилок, допущених при обчисленні валових витрат за цей період (декларація), але штрафну санкцію в розмірі 5% самостійно не нараховано.

Відповідно до абз. 3 пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» при самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

З огляду на те, що позивачем не було здійснено у встановленому законом порядку самостійне донарахування суми податкових зобов'язань колегія суддів погоджується із висновком суду першої та апеляційної інстанцій про те, що до позивача було правомірно застосовано адміністративний штраф у розмірі, встановленому підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 вищевказаного Закону.

Доводи касаційних скарг як позивача, так і відповідача, висновків суду першої та апеляційної інстанції не спростовують та не можуть бути підставою для їхскасування з наведених в них мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю, що повністю належить іноземним інвесторам «СК Джонсон» та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 02.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун