Рішення

від 03.02.2015 по справі 910/27370/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.02.2015Справа № 910/27370/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український медіа Холдінг" До Дочірнього підприємства "Самміт-книга" Простягнення 21 381,42 грн. Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача:Войтенко М.М. (дов. б/н від 15.01.2015) Від відповідача: Не з'явився Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 03.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український Медіа Холдінг" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Самміт-книга" (далі по тексту - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 21 381, 42 грн. за договором № 08/11/10-1 від 11.08.2010, а також позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/27370/14, розгляд справи призначено на 20.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 03.02.2015, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 03.02.2015 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав докази відправлення на адресу відповідача листа щодо надання звітів за видатковим накладними № ЄЦ-0249946 від 06.06.2011, № ЄЦ-0222837 від 19.04.2011, № ЄЦ-0217555 від 14.04.2011 (оригінали опису вкладення від 02.02.2015 та чеку № 4270 від 02.02.2015); надав усні пояснення по суті справи, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 08/11/10-1 від 11.08.2010, в частині оплати за поставлений товар - книжкову продукцію.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не простував, в судове засідання не з'явився.

Відповідно до поданого позивачем Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, адреса місцезнаходження відповідача є тією ж, яка вказана у позовній заяві, а саме: 01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців на відповідача.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.08.2010 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір № 08/11/10-1 (далі за текстом - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві книжкову продукцію (далі за текстом - товари). Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього (них) певну грошову суму.

Згідно п. 2.2 договору графік поставки товарів за даним договором визначається на підставі дат, що вказуються сторонами у видатково-прибуткових накладних.

Відповідно п. 2.3. договору при передачі товару постачальник зобов'язаний передати покупцеві наступні документи: накладну на товар, підписану вповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою постачальника.

Сторони у п. 3.1. договору погодили, що найменування товарів, їх кількість, асортимент, ціна за одиницю, вартість товарів вказується у видатково-прибуткових накладних. Видатково-прибуткові накладні оформлюються на кожну партію товарів, крім передатного документу виконують одночасно функцію специфікації, і є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 4.5. договору встановлено, що постачальник передає товари покупцеві окремими погодженими партіями. Кількість, асортимент і терміни прийому-передачі товарів остаточно погоджуються і оформлюються у видатково-прибуткових накладних.

Згідно п. 4.6. договору дата, вказана покупцем у видатково-прибутковій накладній про прийняття товару, є датою поставки товару постачальником. При передачі товару постачальник повинен передати накладну на товар, підписану вповноваженою особою постачальника та скріплену печаткою або штампом постачальника.

Відповідно п. 7.1. договору ціни на товари, що постачаються постачальником, є вільними відпускними і встановлюються за домовленістю сторін.

Пунктом 7.3. договору встановлено, що сторони підписують довіреність на осіб уповноважених на передачу та отримання матеріальних цінностей, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

Сторони у п. 8.1. договору дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за реалізований товар двічі на місяць, а саме 15-го та 30-го числа місяця, в якому було реалізовано товар. Для чого покупець подає двічі на місяць звіт про реалізований товар, а саме: 13-го та 27-го числа кожного місяця. Якщо дата подачі звіту або оплати припадає на неробочий день, така дата переноситься на наступний робочий (банківський) день.

Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином та поставив відповідачу товар на загальну суму 21 381, 42 грн., що підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № ЄЦ-0249946 від 06.06.2011 на суму 10 423,92 грн., № ЄЦ-0222837 від 19.04.2011 на суму 4 207, 50 грн., № ЄЦ-0217555 від 14.04.2011 на суму 6 750, 00 грн.

02.02.2015 позивач направив на адресу відповідача лист щодо надання звітів за видатковим накладними № ЄЦ-0249946 від 06.06.2011, № ЄЦ-0222837 від 19.04.2011, № ЄЦ-0217555 від 14.04.2011, що підтверджено наявними в матеріалах справи оригіналами опису вкладення у цінний лист від 02.02.2015 та чеку № 4270 від 02.02.2015.

Доказів повної оплати відповідачем поставленого за договором товару у сумі 21 381,42 грн. та (або) в будь-якій іншій сумі матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український Медіа Холдінг" підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою договір № 08/11/10-1 від 11.08.2010 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глав 54 ЦК України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторонами при укладанні договору було погоджено, що покупець здійснює оплату за реалізований товар двічі на місяць, а саме 15-го та 30 числа місяця, в якому було реалізовано товар (п. 8.1. договору). Цим же пунктом договору сторонами покладено обов'язок на покупця двічі на місяць подавати звіт про реалізований товар, а саме 13-го та 27-го числа кожного місяця.

Матеріали справи доказів реалізації товару поставленого по видатковим накладним № ЄЦ-0249946 від 06.06.2011, № ЄЦ-0222837 від 19.04.2011, № ЄЦ-0217555 від 14.04.2011 - звітів про реалізацію не містять. Водночас матеріали справи, також і не містять доказів виконання відповідачем його обов'язку щодо подання звітів про реалізацію товару 13 та 27 числа кожного місяця. При цьому, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з листом про надання таких звітів.

Відповідно до ст. 212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

За таких обставин, враховуючи те, що відповідач ні на вимогу позивача, ні на вимогу суду, обов`язку щодо надання звітів про реалізацію товару, не виконав, що свідчить про недобросовісне виконання ним своїх обов`язків, з якими пов`язується виникнення в нього обов`язку оплати товару, то суд приходить до висновку, що факт реалізації товару відбувся (є таким, що настав). Доказів іншого суду не надано.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 21 381,42 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 21381,42 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 21381,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 8.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 21381,42 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати на оплату судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Самміт-книга" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 26; ідентифікаційний код 35760108; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім Український Медіа Холдінг" (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 17, літера Г; ідентифікаційний код 30375222) 21 381 (двадцять одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 42 коп. основної заборгованості та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 10.02. 2015.

Суддя Г.П. Бондаренко