Рішення

від 17.02.2015 по справі 915/85/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2015 року Справа № 915/85/15

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Гриньової-Новицької Т.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Курнік В.О., дов. №1411 від 06.10.2014;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК»,

01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10,

поштова адреса: Миколаївське відділення №1 ПуАТ «ФІДОБАНК»,

54020, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 91-а,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікфарм-Н»,

54001, м. Миколаїв, вул. К.Лібкнехта, 22/1,

про стягнення заборгованості в сумі 101538 грн. 21 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ФІДОБАНК» (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікфарм-Н» (далі - відповідач) грошових коштів у сумі 101538 грн. 21 коп., з яких: 81907 грн. 98 коп. - основний борг за кредитним договором; 3820 грн. 46 коп. - проценти за користування кредитом; 15121 грн. 47 коп. - пеня за прострочення сплати кредиту; 688 грн. 30 коп. - пеня за прострочення сплати процентів. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати у справі.

Ухвалою від 28.01.2015 господарський суд призначив справу до розгляду у судовому засіданні та витребував у сторін низку документів.

На виконання вимог ухвали позивач надав суду всі витребувані матеріали.

Про дату, час і місце судового засідання сторони повідомлені у встановленому ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) порядку. Згідно з абзацом третім підпункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Враховуючи вищенаведене та зважаючи на повернення "Укрпоштою" ухвали від 28.01.2015, що направлялася на юридичну адресу відповідача, з відміткою «за закінченням строку зберігання», суд вважає, що про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував, правом участі в судовому засіданні не скористався.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК спір розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. Висновок суду ґрунтується на такому:

01.03.2012 між відповідачем та Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк», правонаступником якого згідно з п. 1.1 Статуту ПуАТ «ФІДОБАНК» від 16.06.2014 є позивач, було укладено Кредитний договір №011/ZAUL66/10/002 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався відкрити відповідачу відновлювальну кредитну лінію в сумі 173000 грн. зі строком користування кредитними коштами до 28.02.2013 (включно), із сплатою 19,99 процентів річних. Кредит надається на умовах його забезпечення, цільового використання, повернення та плати за користування. Згідно з п. 2.9.1 Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється відповідачем щомісячно, 03 числа кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту.

Відповідно до п. 7.1 Договору за порушення строків повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, інших платежів, що передбачені Договором, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, 02.03.2012 позивач зарахував на відритий відповідачу рахунок №26007000127644 обумовлену Договором суму 173000 грн., що підтверджується випискою по рахунку (а.с. 18).

Свої зобов'язання за Договором відповідач належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 19.09.2014 за ним утворилася заборгованість з повернення кредиту - у сумі 81907 грн. 98 коп., зі сплати відсотків - у сумі 3820 грн. 46 коп.

Несплатою зазначених сум відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст.1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), згідно з якою за кредитним договором позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти. Крім того, ст. 526 ЦК встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є його порушенням (ст. 610 ЦК). Згідно зі ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГК) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК).

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, виходячи з вищенаведених правових норм та на підставі п. 7.1 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 15121 грн. 47 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту (період нарахування - з 16.07.2013 по 17.07.2014) і 688 грн. 30 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів (період нарахування - з 25.01.2014 по 19.09.2014).

Проте з розрахунком позивача погодитися не можна, оскільки він суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК.

Зважаючи на те, що згідно з п. 1.1.4 Договору кінцевим терміном повернення кредиту є 28.02.2013, а у зазначений термін кредит повернутий не був, то пеню слід нараховувати з 01.03.2014 по 01.09.2013, за 184 дні прострочення. Таким чином сума пені за прострочення терміну повернення кредиту складає 8364 грн. 62 коп.

Щодо стягнення пені за простроченими процентами у сумі 688 грн. 30 коп. за період з 25.01.2014 по 19.09.2014, суд вважає, що нарахування пені після 25.07.2014 суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК, тому стягненню з відповідача підлягає не 688 грн. 30 коп., а 585 грн. 77 коп.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що позовні вимоги ґрунтуються на Договорі, відповідачем не заперечні і не спростовані, вони підлягають задоволенню в частині, що не суперечить Закону.

Відповідно до ст. 49 ГПК судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 51, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікфарм-Н» (54001, м. Миколаїв, вул. К.Лібкнехта, 22/1, ідентифікаційний код 36579163) на користь Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 10, ідентифікаційний код 14351016) грошові кошти у сумі: 81907 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот сім) 98 коп. - основний борг; 3820 (три тисячі вісімсот двадцять) грн. 46 коп. - проценти за користування кредитом; 8364 (вісім тисяч триста шістдесят чотири) грн. 62 коп. - пеня за несвоєчасне повернення суми кредиту; 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 77 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів; 1893 (одна тисяча вісімсот де'яносто три) грн. 48 коп. - судовий збір.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 6756 грн. 85 коп. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту та 102 грн. 53 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів - в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК.

Повне рішення складено та підписано 23 лютого 2015 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька