Постанова

від 17.02.2015 по справі 914/4172/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р. Справа № 914/4172/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Марко Р.І.

Желік М.Б.

при секретарі Карпенко В.О.

розглянувши апеляційну скаргу Національного науково-дослідного реставраційного центру України в особі Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, м.Львів № б/н від 31.01.15 року

на рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2015 р..

у справі № 914/4172/14

за позовом: Управління Державної служби охорони при Головному управлінні міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, м. Львів

до відповідача: Національного науково-дослідного реставраційного центру України, м. Київ, в особі Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, м. Львів

про: стягнення 217 080 грн. 00 коп.

за участю представників сторін:

від позивача : Гончар М.П. - представник на підставі довіреності № 2493 від 28.07.14 року;

від відповідача : Тацишин І.Б.- представник на підставі довіреності №01 від 17.01.2015 року;

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2015 р. у справі № 914/4172/14 (суддя Морозюк А.Я. ) позов Управління Державної служби охорони при Головному управлінні міністерства внутрішніх справ України у Львівській області до Національного науково-дослідного реставраційного центру України, в особі Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України про стягнення 217 080 грн. 00 коп. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 22.01.2015 р. у справі № 914/4172/14 , відповідач - Національний науково-дослідний реставраційний центр України, м. Київ, в особі Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України - подав апеляційну скаргу.

Зокрема, у поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що у відповідності з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 р. № 615, до об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ за договорами відносяться, зокрема, державні музеї, картинні галереї, історико-культурні заповідники, інші важливі об'єкти культури, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про музеї та музейну справу» визначено, що держава гарантує забезпечення охорони музеїв державної та комунальної форм власності. При цьому, відповідно до Указу Президента України від 22.03.2000 р. № 489/2000 «Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України» Кабінету Міністрів України доручено заборонити зняття охорони з музеїв, де зберігаються історичні та культурні цінності загальнодержавного значення. Оскільки скаржник утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошторисом на 2013 рік на оплату послуг охорони приміщень передбачені видатки у сумі 271,53 тис.грн., у відповідності до запланованих асигнувань були укладені Додаткові угоди на два місяці 2013 року. У зв'язку з відсутністю кошторисних призначень на 2013 рік позивач повідомляв про неможливість оплати. Також, апелянт зазначає про те, що наявність підписаних актів не свідчить про надання послуг охорони в повному обсязі і належної якості, а також, що Акти прийому передачі наданих послуг №№83, 98, 135, 151, 181 є без зазначення вартості виконаних робіт, що свідчить про безпідставність визначення в односторонньому порядку їхньої вартості та безпідставність стягнення відповідних сум. Окрім того, скаржник посилається на відсутність у філії статусу юридичної особи.

На підставі викладеного апелянт просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.01.15 р. у справі № 914/4172/14 та відмовити у позові.

Довідкою про автоматичний розподіл справ між суддями від 03.02.15 року, справу № 914/4172/14 призначено судді доповідачу Костів Т.С. та іншим суддям, які входять до складу колегії, а саме: судді Желік М.Б. та Марко Р.І..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.02.15 р., подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 17.02.15 р..

Представникам роз'яснено їх права та обов'язки згідно зі ст. 22 ГПК України.

В судове засідання 17.02.2015 р. представник скаржника з'явився, доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувавши вищезазначене рішення від 22.01.15 року. Окрім того, надав усні пояснення по суті спору.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як правильно встановлено судом першої інстанції, між Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (учасником) та Львівською філією Національного науково-дослідного реставраційного центру України (замовником), 12.01.2012 р. укладено договір №261/2324 та в подальшому 23.01.2013 р. укладено договір №3360 на охорону приміщень Львівського філіалу національного науково-дослідного реставраційного центру України постом фізичної охорони Державної служби охорони при МВС України.

Відповідно до п. 1.1 вищезазначених договорів Учасник (позивач) зобов'язується у 2012 р. (2013 р.) поставити Замовникові (відповідачу) послуги, зазначені в договорі, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги. Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях), на земельних ділянках, що перераховані у Дислокації (додатку №1 до договору) об'єкта, що охороняється (далі - "Об'єкт") під охорону постів фізичної охорони "Учасника", а Учасник зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна на "Об'єкті", збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна. Замовник зобов'язується виконувати передбачені Договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати Учаснику встановлену оплату. Згідно Дислокації Об'єкту госпоргану, що передається під охорону (охороняється) Личаківським ВДСО в м. Львові УДСО при ГУМВСУ у Львівській області, під охорону передано Львівський філіал Національного науково-дослідного реставраційного центру України, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Л.Українки, 10.

Відповідно до п. 3.1. договорів, ціна послуг охорони є договірною і зазначається сторонами у Розрахунках та Протоколі узгодження договірної ціни в сумі 271530 грн. (ціна за договором №3360 від 23.01.2013 р.).

Згідно Розрахунку вартості охорони об'єктів госпоргану, що охороняються Личаківським ВДСО в м. Львові УДСО при ГУМВСУ у Львівській області на 2013 р., вартість охорони в рік складає 271530 грн. та згідно Протоколу узгодження ціни за здійснення заходів охорони (додаток до договору №3360 від 23.01.2013 р.), ціна за здійснення заходів охорони становить 40 грн. за одну годину охорони кожним працівником міліцейської охорони.

Пунктом 4.1 договорів сторони узгодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату послуг або після підписання сторонами акту виконаних робіт, або попередньої оплати, яка здійснюється на підставі рахунку у термін 20 числа кожного місяця в розмірі місячного нарахування відповідно до додатку №3 Договору, або поетапної оплати Замовником наданих послуг Учасником.

Згідно із розрахунком на 2013 р. по Львівському філіалу національного науково-дослідного реставраційного центру України, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Л.Українки, 10, (додаток №2 до договору №3360 від 23.01.2013 р.), загальна вартість охоронних послуг становить 258960 грн., з яких фактичний розрахунок за охоронні послуги в січні склав 22200 грн., в лютому - 19680 грн., в березні - 22560 грн., в квітні - 20880 грн., в травні - 22560 грн., в червні - 21960 грн., в липні - 21480 грн., в серпні - 21840 грн., в вересні - 21240 грн., в жовтні - 21480 грн., в листопаді - 21240 грн., в грудні - 21840 грн.. Факт належного виконання умов договорів підтверджується підписаними без зауважень та скріпленими печатками сторін, Актами прийому-передачі наданих послуг у 2013 року; Табелем обліку робочого часу 3 взводу РМ Личаківського ВДСО в м. Львові УДСО при ГУМВС України у Львівській області в період з січня по грудень 2013 року; листами Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України №11 від 19.02.2013 р., №30 від 08.04.2013, №33 від 11.04.2013 р..

Колегія суддів зазначає, що вищезазначене спростовує посилання скаржника на те, що наявність підписаних актів не свідчить про надання послуг охорони в повному обсязі і належної якості, а також, що Акти прийому передачі наданих послуг №83,98, 135, 151, 181 не містять вартості виконаних робіт, що свідчить про безпідставність визначення такої вартості в односторонньому порядку.

При цьому, скаржник частково проводив оплату за надані послуги, а саме, оплативши 22200 грн. за січень 2013 р. та 19680 грн. за лютий 2013 р. (що в сумі складає 41880 грн.). Заборгованість в оплаті за надані позивачем послуги в період з березня по грудень 2013 р., в сумі складає 217080 грн. (згідно Розрахунку на 2013 р.) та не заперечувалась скаржником.

Підпунктом 6.1.1 договорів передбачено, що Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Норма аналогічного змісту передбачена і у ст.173 ГК України.

У відповідності до ст.526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положенням ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Доводи скаржника про те, що він утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а також як бюджетна установа може брати бюджетні зобов'язання лише в межах затверджених кошторисних призначень, не заслуговують на увагу, оскільки в силу норм ч. 1 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Щодо посилань скаржника на відсутність у філії статусу юридичної особи, колегія суддів зазначає наступне:

як правильно зазначив суд першої інстанції, ч. 4 ст. 28 ГПК України встановлено, що відособлений підрозділ може здійснювати повноваження сторони, але від імені юридичної особи, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. В залежності від наявності чи відсутності таких повноважень у відособленого підрозділу визначається і територіальна підсудність справ господарському суду (ст.15 ГПК України). Повноваження на здійснення Львівською філією Національного науково-дослідного реставраційного центру України, представництва юридичної особи - Національного науково-дослідного реставраційного центру України, в якості сторони в господарському суді, визначені Довіреністю Національного науково-дослідного реставраційного центру України №17 від 27.12.2013 року, виданою на керівника філії, строком дії до 31.12.2014 року (чинною на дату подання позову до господарського суду Львівської області) та випливають з п.3.1 Положення Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, затвердженого Наказом Національного науково-дослідного реставраційного центру України від 08.11.2013 р. № 87.

Відповідно, посилання скаржника на відсутність у філії статусу юридичної особи не спростовує висновків суду першої інстанції враховуючи, що позов було подано не до філії, а до особи зі статусом юридичної особи.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 22.01.15 р. у справі № 914/4172/14 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків господарського суду Львівської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 1, 21, 25, 33, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Національного науково-дослідного реставраційного центру України в особі Львівської філії Національного науково-дослідного реставраційного центру України, м.Львів № б/н від 31.01.15 року - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 22.01.2015 р. у справі № 914/4172/14 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3 .Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 23.02.2015 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

суддя Марко Р.І.

суддя Желік М.Б.