Рішення

від 19.02.2015 по справі 920/170/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.02.2015 Справа № 920/170/15

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут», м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе», м. Суми

про стягнення 29 325 грн. 12 коп.

Суддя Б.І. Лиховид

За участі представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: Сафронов М.А., довіреність № 18-49/1402 від 29.12.2014р.

у судовому засіданні брала участь секретар с/з М.О. Ейсмонт

Суть спору: позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по виконанню умов договору підряду № 8/1200002 від 05.07.2012р., що складає 25 755 грн. 96 коп. та 3% річних у розмірі 3 569 грн. 16 коп., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Представник позивача у дане судове засідання не прибув, додаткових письмових пояснень у справі не подав.

Представник відповідача у дане судове засідання подав відзив № 18-7/220 від 18.02.2015р. на позовну заяву, в якому здійснює контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних, заявлених позивачем до стягнення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, оцінивши надані докази, суд встановив:

05 липня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут» (позивач, підрядник) та Публічним акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (відповідач, замовник) укладено договір підряду № 8/1200002, відповідно до пункту 1.1. якого підрядник зобов'язувався за завданням замовника на свій ризик з використанням своїх матеріальних ресурсів, своїм персоналом виконати роботи з ремонту плит перекриття цеха № 3 (інв. 4633) ПАТ «Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе» в обсязі, вказаному проектною документацією Р 05781 (додаток № 1) та передати результати робіт у власність замовнику, а замовник зобов'язувався прийняти від підрядника та оплатити результати робіт на умовах, у порядку та у строки, встановлені цим договором.

Згідно пункту 2.1 вказаного договору договірна ціна робіт склала 635 070 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 105 845 грн. 00 коп. та включає в себе вартість результатів робіт, а також витрати у відповідності з умовами виконання робіт.

Відповідно до розділу 3 договору, замовник здійснює оплату на банківський рахунок підрядника у наступному порядку: авансовий платіж у розмірі 127 014 грн. 00 коп. протягом 7 банківських днів з моменту отримання замовником рахунку; наступна оплата - згідно підписаних актів виконаних підрядних робіт (форма КБ-2В) виконаних на протязі звітного місяця з пропорційним вирахуванням суми авансу не пізніше 20 банківських днів з моменту підписання акта виконаних підрядних робіт сторонами. Остаточний розрахунок за договором здійснюється замовником після оформлення акту готовності об'єкта у порядку, передбаченому п. 12.2. договору не пізніше 20 днів після повного завершення робіт, включаючи усунення виявлених у процесі прийняття недоліків.

Як встановлено матеріалами справи, 20 грудня 2013 року комісією, складеною із представників сторін, було підписано акт готовності об'єкту після виконання робіт з ремонту плит перекриття цеху № 3 ПАТ «Сумське НВО ім. М.В.Фрунзе» інв. № 4633 згідно договору підряду № 8/1200002 від 05 липня 2012 року, в якому зазначено, що: умови договору підряду № 8/1200002 від 05 липня 2012 року позивачем виконані і підлягають остаточній оплаті в сумі 155 838 грн. 30 коп.; договір підряду № 8/1200002 від 05 липня 2012 року вважати закритим з 20 грудня 2013 року, а за умовами оплати до повного взаєморозрахунку за виконані та прийняті роботи.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підряду № 8/1200002 від 05.07.2012р. належним чином. При цьому, відповідачем була здійснена лише часткова оплата за виконанні підрядні роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Повна сума заборгованості була сплачена відповідачем 27 листопада 2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області по справі № 920/1490/14 від 17 вересня 2014 року стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут» заборгованість за вищевказані виконані роботи в розмірі 133 528 грн. 98 коп.

Вказаним судовим рішенням встановлено факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором підряду № 8/1200002 від 05.07.2012 року, що призвело до утворення заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв`язку з несвоєчасним розрахунком відповідача за виконані роботи, позивач здійснює нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які і просить стягнути на свою користь.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується або ж виконалось з простроченням й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому суд вважає, що у даному випадку є наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

Судом було здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних, після чого було встановлено, що сума інфляційних втрат становить 25 495 грн. 68 коп., а сума 3% річних складає 3 558 грн. 19 коп.

Враховуючи викладене, позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 25 495 грн. 68 коп. та 3% річних в сумі 3 558 грн. 19 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, а в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у розмірі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, код 05747991) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська виробнича комерційна компанія «Добробут» (40000, м. Суми, вул. Г. Кондратьєва, буд. 144, кв. 25, код 31014249) 3 558 грн. 19 коп. 3% річних, 25 495 грн. 68 коп. інфляційних втрат, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.02.2015р.

СУДДЯ Б.І. ЛИХОВИД