Рішення

від 26.01.2015 по справі 910/26730/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2015Справа №910/26730/14

За позовом Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва"

До Міжнародного благодійного дитячого фонду "Жива вода"

Про стягнення 14 015,59 грн.

Суддя Яковенко А.В.

Представники сторін:

Від позивача Мундірова В.М.- за дов. №1214 від 01.09.2014р.

Від відповідача не з'явилися

Обставини справи:

Позивач - Комунальне підприємство "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міжнародного благодійного дитячого фонду "Жива вода" про стягнення з останнього заборгованості за Договором №256 від 01.10.2011 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення у розмірі 14 015,59 грн., з яких 10 875,62 грн. - сума основного боргу, 1 027,71 грн. - пені, 340,87 грн. - 3 % річних, 1 771,39 грн. - втрати від інфляції, крім того просив судові витрати у розмірі 1 827,00 грн. також покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що на виконання умов договору позивачем надані комунальні послуги відповідачу, а у останнього в наслідок неналежного виконання умов договору виникла заборгованість у розмірі 10 875,62 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 порушено провадження у справі №910/26730/14 та призначено розгляд справи на 22.12.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2014 розгляд справи відкладався на 26.01.2015 відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

26.01.2015 на адресу Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява №74 від 23.01.2015 про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 11 709,79 грн. - основного боргу, 1027,71 грн. - пені, 340,87 грн. - 3% річних, 1771,39 грн. - втрат від інфляції, крім того витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 26.01.2015 з'явився, надав пояснення по суті спору та повністю підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судові засідання призначені на 22.12.2014 та на 26.01.2015 не з'явилися, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №910/26730/14 від 05.12.2014 не виконали, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань не подали.

Відповідно до абзацу 3 п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних у матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/26730/14.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.01.2015 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпоряджень Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 11.02.2008 за №105 та від 17.03.2008 за №274 всі будівлі, споруди, вбудовані та прибудовані приміщення нежитлового фонду Дарницького району м. Києва передано з балансу комунальних підприємств «Управління житлового господарства» та «Господар» на баланс новоствореного КП «ДОНФ Дарницького району міста Києва».

Отже, позивач є балансоутримувачем нежитлового фонду будівель, споруд, вбудованих та прибудованих приміщень у Дарницькому районі міста Києва.

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Дарницької районної в місті Києві ради (Дарницька районна у місті Києві державна адміністрація) «Про розгляд питань оренди нежитлових приміщень» від 30.01.2010 за №38 Міжнародному благодійному дитячому фонду «Жива вода» (надалі - Відповідач) передано в оренду нежитлове приміщення на вул. Ялтинській буд. 20/18, загальною площею 70,60 кв.м., для використання під офіс, терміном до 01.01.2011, з зобов'язанням укласти договір оренди приміщення.

На підставі даного розпорядження комунальним підприємством «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (надалі - Орендодавець) передано Міжнародному благодійному дитячому фонду «Жива вода» (надалі - Орендар) нежитлове приміщення на вулиці Ялтинській, будинок 20/18, про що й складено акт прийому-передачі орендованого приміщення до договору оренди №679 від 01.01.2010.

Згодом 01.10.2011 між комунальним підприємством «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» (надалі - Виконавець, Позивач) та Міжнародним благодійним фондом «Жива вода» (надалі - Споживач, Відповідач) укладено договір №256 про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення (далі - Договір), яке знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Ялтинська, 20/18, загальною площею 70,6 кв.м.

Згідно п. 1.1. Договору Виконавець зобов'язується своєчасно надавати Споживачеві відповідної якості комунальні послуги для нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 20/18, загальною площею 70,60 кв. м., а Споживач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором, а також відшкодовувати Виконавцеві експлуатаційні витрати, пропорційно площі нежитлового приміщення.

Обсяги спожитих комунальних послуг визначаються згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною Договору (п. 2.2. Договору).

Калькуляція щодо розрахунку оплати за використану гарячу воду для потреб опалення здійснюється по розрахунках ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» у відсотковому відношенні опалювальної площі нежитлового приміщення до загальної опалюваної площі будівлі, згідно договору.

Зі слів Позивача, доказами надання послуг з теплопостачання, є Договір №450157 від 02.07.2012 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води укладений між ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (надалі - Енергопостачальна організація) та КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва».

Так, відповідно до додатку №3 «Перелік абонентів, які знаходяться на балансі КП «Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва» та додатку №3-а від 02.07.2012 Довідки «дані по будинках (спорудах) КП ДУОНФ Дарницького району в м. Києві», передбачено, що нежитлові будівлі, приміщення, вказана загальна площа, на яку здійснюється нарахування за теплову енергію для потреб опалення. Дані додатки є невід'ємними частинами Договору №450157 від 02.12.2007.

Відповідно до п. 2.4. Договору, Споживач зобов'язаний щомісяця, не пізніше 12 числа до початку розрахункового періоду (місяця), отримувати власноруч щомісяця з 08 по 12 число рахунок-фактуру за нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ялтинська, 20/18 та своєчасно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги та компенсацію експлуатаційних витрат.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що оплата повинна здійснюватись не пізніше 20 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.1. пункту 6 Договору, останній діє з 01.10.2011 до 01.10.2012, і вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність його перегляду.

З матеріалів справи вбачається, що Договір про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення №256 від 01.10.2011 діє і на сьогоднішній день, оскільки як стверджує Позивач, жодних звернень Сторін щодо його розірвання не було заявлено.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначив, що Відповідач, в порушення умов Договору, взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати комунальних послуг (теплової енергії) належним чином не виконував.

Відповідно до заяви про збільшення позовних вимог та як стверджує Позивач у своїх поясненнях, у період з 01.10.2013 по 01.01.2015 Відповідач спожив комунальні послуги (теплову енергію) на суму 19 365,79 грн. Проте, як свідчать матеріали справи отримані послуги були оплачені лише частково, а саме у розмірі 7 656,00 грн., у зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість за надані комунальні послуги у розмірі 11 709,79 грн. (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог).

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона), у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як встановлено в ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 ГК України)

Так, ч. 1 ст. 174 ГК України зазначає, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З метою досудового врегулювання спору Позивач звертався до Відповідача з претензіями №1137 від 02.12.2013 та №321 від 31.03.2014 з проханням сплатити наявну заборгованість, які, зі слів Позивача, були залишені Відповідачем без належної відповіді та реагування.

З матеріалів справи вбачається, що станом на дату винесення рішення Відповідач не оплатив надані йому комунальні послуги, у зв'язку з чим порушив взяті на себе зобов'язання, відповідно до умов укладеного Договору.

Факт невиконання Відповідачем зобов'язання за Договором належним чином доведений, документально обґрунтований, Відповідачем не спростований.

Жодною із сторін не заперечувався той факт, що послуги надавалися Позивачем у спірний сторонами період.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 11 709,79 грн. є законними обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню судом.

Крім суми основної заборгованості, за невиконання договірних зобов'язань за Договором Позивач просить суд стягнути з Відповідача 1 027,71 грн. - пені, 340,87 грн. - 3% річних, 1 771,39 грн. - інфляційних витрат.

Щодо стягнення штрафних санкцій, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої договором відповідальності

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» №01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом здійснено перерахунок заявленого Позивачем розміру інфляційних витрат та 3% річних, які підлягають стягненню з Відповідача, та встановлено, що зазначена сума інфляційних витрат та 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню повністю.

Згідно п. 3.3.2 Договору, Споживач несе відповідальність у разі несвоєчасного внесення плати за надані комунальні послуги та за несвоєчасне компенсування експлуатаційних витрат передбачено нарахування пені у розмірі 0,5 % від розміру несплачених платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, між іншим, регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Чинним господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

За розрахунком суду вимога Позивача щодо стягнення з пені у розмірі 1 027,71 грн. є обґрунтованою та підлягає стягненню повністю.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач правом надання відзиву на позовну заяву не скористався, заявлені до нього вимоги не спростував, доказів погашення заборгованості та/або наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань суду не надав.

Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення №256 від 01.10.2011 з яких 11 709,79 грн. - основного боргу, 1027,71 грн. - пені, 340,87 грн. - 3% річних, 1771,39 грн. - втрат від інфляції є законними, обґрунтованими, а тому є такими, що задовольняються судом у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, а також витрати, пов'язані з розглядом справи в суді. За таких обставин, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок Відповідача.

За таких обставин, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Міжнародного благодійного дитячого фонду "Жива вода" (02096, м. Київ, вул. Ялтинська, 20/18; код ЄДРПОУ 33541907) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Комунального підприємства "Дирекція по обслуговуванню нежитлового фонду Дарницького району міста Києва" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 32; код ЄДРПОУ 35660296) заборгованість за Договором про надання комунальних послуг та експлуатаційне обслуговування нежитлового приміщення №256 від 01.10.2011 з яких 11 709,79 грн. - основного боргу, 1027,71 грн. - пені, 340,87 грн. - 3% річних, 1771,39 грн. - втрат від інфляції та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Дата складання повного тексту рішення 16.02.2015.

Суддя А.В.Яковенко